WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація партизанського війська - Реферат

Організація партизанського війська - Реферат


Реферат на тему:
Організація партизанського війська
Хто такий партизан
Партизана та військовослужбовця обєднує одне - вони є вояками. Але у порівнянні з військовослужбовцями партизан має ряд інших особливостей головним чином психологічного характеру. Як до партизана так і до військовослужбовця сучасної армії з розвитком сучасних воєн ставляться однаково високі вимоги то загальнофізичного рівня розвитку, висока психологічна стійкість до стресових умов та до рівня професійних навичок у військовому ремеслі.
До партизана як і до військовослужбовця предявляються високі вимоги. Партизан має бути фізично сильним і витривалим. Специфіка партизанської війни вимагає від вояка максимальної мобілізації власних сил, діяти в умовах дикої місцевості при абсолютній недостачі самого необхідного. Партизан мусить вміти виживати в умовах віддаленості від своїх баз.
Партизан мусить мати відмінну тактичну підготовку: в досконалості володіти тактикою партизанської війни та тактики загальновійськового бою. Високі вимоги ставляться також і до професійних знань партизана: він має володіти всіма видами легкої стрілецької зброї та важкого озброєння піхоти, надто тих зразків які перебувають на озброєнні окупаційних військ, мати спеціальні навички та знання з окремих видів військового ремесла, як-от снайпінг, рукопашний бій, мінно підривна підготовка, орієнтування на місцевості, тощо.
Партизан мусить бути людиною зі стабільною психікою, яка буде спроможна в умовах циклопічних фізичних та психологічних навантажень виконувати поставлене перед ним завдання, залишаючись психічно та емоційно здоровою, не втрачати самоконтролю.
Проте між військовослужбовцем і партизаном є суттєві відмінності. Перш за все партизан - це окремий тип особистості, яка має сукупність окремих емоційних та психологічних ознак.
Партизан відрізняється перш за все тим що він є у більшості випадків цивільною особою. Найбільша кількість партизан формується з людей які за жодних обставин не думали ставати кадровими військовими і не планували брати ло рук зброю. Звичайно це не применшує роль військових професіоналів які завжди цінувалися у партизанському середовищі проте основу всіх партизанських армій складали саме цивільні люди. Будь хто з них до війни міг займатися будь яким ремеслом окрім військового. Серед партизан трапляються селяни, робітники, службовці, представники вільних професій, студенти, тощо. Всю цю масу людей обєднує добровільність. Партизан не є партизаном якщо він не доброволець. Добровільність означає добровільне зречення від свого попереднього соціального і майнового статусу, свідомий вибір суворого, повного небезпек життя, яке ставить перед людиною складні фізичні та психологічні випробування, вибір реальної та близької можливості бути убитим чи закатованим на смерть.
Що штовхає людей брати до рук зброю? Найпершими серед партизан опиняються патріоти та націоналісти. Їхня система світоглядних цінностей базується на принципі абсолютного несприйняття будь яких форм іноземного поневолення. Такі люди незалежно від свого попереднього соціального і майнового статусу, належності до певних політичних угруповань чи прихильності до окремих соціальних ідеологій. В деяких випадках навіть національний та етнічний фактор відходять на задній план. Всіх їх об'єднує єдина ідея визволення, виражена у видворенні іноземних поневолювачів та створенні незалежної держави.
Нерідко у партизанський рух потрапляють авантюристи, які вважають війну тим середовищем, яке їм найбільш імпонує. Таких людей вирізняє професіоналізм у військовому ремеслі, але їхня політична та ідеологічна мотивація є набагато слабшою. Тож при потраплянні в особливо скрутне становище вони або покидають лави спротиву, або приєднуються до супротивника.
Найбільш непридатним контингентом є люди, які потрапляють в рух спротиву через збіг обставин. Таких слід якомога швидше виявити й відсторонити від активного спротиву. В часи скрути вони не витримують перші, і або покидають рух, або перебігають на ворожий бік.
З цього слідує висновок - патріоти й ннаціоналісти - найкращі партизани.
Партизан не обтяжує свою свідомість догмами самозбереження, самокомфорту, матеріальної вигоди, задоволення власних амбіцій. Тому серед партизан рідко зустрічаються авантюристи, шукачі пригод та гострих відчуттів, духовно обмежені та асоціальні елементи, адже для всіх них основною цінністю є їхнє життя, заради якого за певних обставин вони заради виживання зрікаються всього на світі. Партизан завжди буде готовий покласти своє життя на вівтар боротьби, якщо стануться непереборні обставини, які примушують зробити це. Проте самопожертвування ніколи не має переходити у безрозсудне бажання загинути. Партизан завжди живе і бореться заради єдиної мети - звільнення рідної землі. У теперішній час нам, членам постіндустріалдьного суспільства важко зрозуміти чому саме перед лицем захоплення в полон наші предки підривали себе гранатою щоб не потрапити до рук ворога, чи свідомо йти виконувати найскладніші завдання і роками могли виживати у безлюдних лісах з найменшим контактом з цивілізацією. Багатьом цього ніколи не зрозуміти. Але саме завдяки таким людям нація здобуває саме найважливіше - Волю.
Організація партизанського війська прямо залежна від тактики партизанської боротьби., яка суттєво відрізняється від способів ведення війни регулярними військами. Організація кожного війська має дві основні мети - виживання підрозділу на полі бою й виконання поставленого завдання.
Перш за все партизани відрізняються видозміною структури військових з'єднань. В незалежності від боєздатності, поточної фронтової обстановки регулярні збройні сили дотримуються сталого поділу військових з'єднань, різних за чисельністю, та покликаних вирішувати окремі тактичні, оперативні та стратегічні завдання (взвод, рота, батальйон, полк, дивізія, корпус, тощо). Структуру військових підрозділів партизанського війська адаптовано до специфічної тактики та прямо залежна від фази партизанської війни та наявних ресурсів. Основними тактичними принципами партизанської боротьбі є прихованість, рухливість, раптовість. Прихованість - кожен партизанський підрозділ має залишатися непоміченим, щоб уникати зустрічного бою з переважаючими силами супротивника. Рухливість - партизанський загін має постійно пересуватися і довго не залишатися на одному й тому самому місці. В звязку з переважною чисельністю ворога та вдосконаленням методик контрпартизанської боротьби основою виживання партизан є постійний рух. Раптовість - партизанський загін має здійснювати бойові операції там, де ворог цього очікує найменше, де він слабший та менш підготовлений до спротиву.
Тому навіть за достатньої кількості добровольців партизани не формують крупних підрозділів, які по перше є уразливими у відкритому, не забезпечують прихованості, маневреності та які відносно легко знайти.
Армійська структура можлива лише у випадку: перетворення самої партизанської армії на регулярнуармію, приєднання партизан до збройних сил власної країни, або під час третьої фази партизанської війни, коли окупаційні війська є настільки ослабленими що уже не спроможні вести активних бойових дій
Loading...

 
 

Цікаве