WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Бронежилети та розвантажувальні системи - Реферат

Бронежилети та розвантажувальні системи - Реферат


Реферат на тему:
Бронежилети та розвантажувальні системи
З появою та розвитком ручної вогнепальної зброї захисні обладунки втрачають свою роль. Простежується тенденція до їх полегшення, спрощення. Лицарські обладунки, поступаються місцем легким панцирам, наколінникам та наручам, обладункам які захищали лише груди і спину і частини кінцівок. З часом наколінники та наручі зникають, а нагрудники починають виготовлятися з міцної шкіри й тканин. Такі види обладунків не могли захистити від кулі з близької відстані. Але продовжували залишатися у використанні у зв'язку з широким використанням холодної зброї. В деяких родах військ обладунки залишалися до середини 19 століття. Найдовше обладунки у вигляді кіраси протрималися на озброєнні кірасирів - важкої кавалерії.
Але з новим якісним зростом ефективності вогнепальної зброї і з применшенням ролі холодної зброї на полі бою їх було знято з використання. До першої світової піхотинці не використовували жоден елемент захисту попри появу унітарних набоїв і відповідного підвищення дальності стрільби.
З середини 19 століття до 1 світової війни вояки не використовували будь яких засобів захисту. Новий вибух ефективності зброї в зв'язку з появою кулеметів викликали нагальну необхідність хоч якимось чином захистити піхотинця від згубного вогню. Спочатку вирішили повернутися до перевіреної часом кіраси. Німці для штурмових частин сконструювали кірасоподібний сталевий нагрудник який захищав груди живіт та шию піхотинця. Нагрудник захищав від шальних куль та осколків. Однак мав суттєві недоліки: був занадто важким, сковував рухи піхотинця. і не захищав від гвинтівкових куль. Перша половина 20 століття пройшла у інтенсивних пошуках способу виходу з цієї ситуації.
Тут конструктори зіткнулися з суттєвими труднощами. Перш за все вони стосувалися малогабаритних показників. Для ефективного захисту бронежилети використовували елементи з високоміцної сталі. Але вони були дуже важкими. Просте нарощення бронеелементів підвищував вагу всієї системи. Тому лише деякі роди військ використовували такі бронежилети (наприклад американські льотчики бомбардувальники). А занадто тонкі пластини не забезпечували надійного захисту.
Новий інтерес до бронежилетів виник в середині 20 століття в зв'язку з новими винаходами високоякісних та легких сортів сталі, застосуванням нових видів металів та неметалічних матеріалів, якісно підвищуючи захист людини. Справжньою революцією стало винахід кевлару. Також суттєвий внеском стало вдосконалення бронеелементів з застосуванням алюмінію. Використовується комбінація металевих, керамічних та тканинних елементів.
Але нажаль наука на даний момент не спромоглася винайти броню, яка б надійно захищала від всіх типів куль. Відповідно до різних фізичних властивостей броні бронежилети можуть витримувати влучання одних і не витримують зовсім інших куль в силу їх різноманітних характеристик (початкової швидкості, зупиняючу та за броньову дію, тощо).
Згідно таких обставин бронежилети та інші засоби індивідуального бронезахисту стандартизовані й поділяються на класи в залежності від рівня захисту від певних видів куль. Єдиної на весь світ стандарт бронежилетів не існує в зв'язку з застосуванням різних за характеристиками набоїв у різних точках земної кулі. Відповідно розробники засобів індивідуального бронезахисту адаптують їх під найбільш поширені у регіоні боєприпаси. У країнах СНД застосовується російський стандарт відповідно до якого бронежилети виготовляються для захисту від куль пістолета ТТ (7,62х25), ПМ (9х18) та автоматів Калашникова (7,62х39 та 5,45х39).
Класи захисту
1. 1 клас захисту - забезпечує захист від 7,62-мм. куль револьвера Наган, 9 мм. куль пістолета Макарова, малокаліберних куль бічного вогню; захист від малоубійних осколків на дистанції від 5 метрів;
2. 2 клас захисту - забезпечує захист від куль пістолетів ПСМ, ТТ, куль марки "парабеллум" на дистанції від 5 метрів;
3. Клас 2А - забезпечують частковий захист від набоїв бойових гладкоствольних рушниць;
4. 3 клас захисту - від куль автомата Калашникова зі звичайними кулями на дистанції від 10 метрів;
5. 4 клас захисту - від куль автомата Калашникова 7Н10 на дистанції від 10 метрів;
6. 5 клас захисту - від звичайних куль снайперської гвинтівки Драгунова на дистанції від 10 метрів.
7. Клас 5А - від бронебійних куль автомата Калашникова на дистанції від 10 метрів;
8. 6 клас захисту - від бронебійних куль Б-32 снайперської гвинтівки Драгунова на дистанції від 10 метрів.
Тепер слід розглянути матеріали, з яких виготовляються бронеелементи бронежилету. На теперішній час існують три матеріали для виготовлення бронеелементів:
Метали - сталь, титан. Броньові пластини зі сталі та титану використовуються у бронежилетах 4-5 класів захисту. Метали вирізняються високою стійкістю, і можуть витримувати багатократні влучання. Виробництво бронежилетів зі сталевими елементами відносно дешеве. Проте вони мають суттєві недоліки. Перш за все вони доводять масу бронежилета до 8-10 кілограм. Крім того металоелементи не рятують від заперешкодної дії кулі. Річ у тім що куля має й інтенсивну заброньову дію. Навіть якщо бронежилет не пробито, куля однаково завдає надпотужний удар по людському тілу, пошкоджуючи тканини й органи. Це вже може викликати у кращому випадку тяжке поранення з повною втратою боєздатності. В гіршому випадку це призводить до смерті внаслідок пошкодження органів та внутрішньої кровотечі. Бронежилет будь яких класів рідко коли можуть врятувати від пострілу дробовою рушницею.
На теперішній час конструкторами ведуться активні та успішні роботи по винайденню нових технологій обробки металів, які дозволяють виготовляти полегшені сорти сталі та її сплавів, які суміщають в собі легкість та міцність. Тож бронеелементи на основі металів своїх можливостей ще не вичерпали.
Тканини. У 60-х роках було винайдено спеціалізовані балістичні тканини (келар, певні сорти поліетилену). Вони вирізняються міцною молекулярною структурою. На відміну від металевих бронеелементів кілька шарів балістичної тканини ефективно нейтралізують заброньову дію кулі. Тканинні бронежилети мають прийнятну масу (3-4 кг.).
Проте тканини не позбавлені недоліків. Межа тканинних бронежилетів - 1-3 клас. Балістичні тканини уже не тримають кулі штурмових гвинтівок. Також тканинні бронежилети досить дорогі у виробництві.
Ще одним матеріалом для виготовлення бронеелементів бронежилета є керамічні матеріали. Керамічна броня є дуже міцною. Вона трохи легша за металеві, але важча за тканинні бронеелементи. Але керамічні бронелементи мають один принциповий недолік - низьку живучість. Після двох-трьох влучань кераміка розлітається на друзки й практично не забезпечує захисту. А уламки броні при влучанні кулі завдають додаткових поранень стрільцю. Керамічні бронелементи є також дуже дорогими у виробництві.
Як згадувалося вище наука на даний момент не спромоглася винайти матеріалу, якийби суміщав усі позитивні характеристики вищеперелічених матеріалів. Тож
Loading...

 
 

Цікаве