WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Підгрунтя козацького бойового мистецтва (пошукова робота) - Реферат

Підгрунтя козацького бойового мистецтва (пошукова робота) - Реферат

Ш.] відповідати запліднюючій діяльності сперматозоїда?" [8]. Виявляється, що Індра-воїн дуже близький до йога - медитація якого "розбуджує змію Кундаліні", яка піднімається вздовж хребта від нижньої до найвищої чакри (енергетичного 'кільця', як називається також різновид індоарійської зброї). Опис чакр надано і в заповіті характерників із роду козаків Скульських (див. вище; [20]).
Отже, найголовнішим для воїна було розкриття своєї підсвідомості аж до межі буття-й-небуття. Таким чином він міг концентрувати дійсно-таки "Божественну" (польову, підсвідому) психічну енергію та "надлюдську" (речовинну кристаличного рівня) тілесну енергію. Знешкоджуючи цим супротивника, треба було його не так забити, як відібрати у нього життєву наснагу, переродити.
Подальший розвиток головного міфу індоарійської Рігведи добре простежується в курганах української Наддніпрянщини (від Інгула до Псла) біля Комсомольська, Старогорожена, Старосілля.
У двух перших районах парні стели святилищ і поховань мають ознаки Індри та Вішну - героя та БОГА, який кожного Нового року допомогає змієборцю розправитися з Врітрою й звільнити Валу, поновити річний цикл. Чимало гімнів Рігведи присвячується зразу обом змієборцям,
Які, не піддаючись омані, стоять на високій
Вершині гір, подібно вершнику, що править баским скакуном!
Хоча в таких гімнах і згадується "захист від розбійників" тощо, але понад усе - "втішання законом" і магічні діяння в ім'я гармонії Світоладу. Тут, як і в міфоритуалах Гандхарви, цілком очевидно переважання "священної демократії" над "військовою". Брахмани-священнослужителі ("первісна інтелігенція") приборкували руйнівні вияви людського єства словами священних гімнів (та ін.), досягаючи при цьому підсвідомості своїх співвітчизників. Завважимо, що володіння підсвідомістю було спрямовано на суспільний добробут, а люди, що вміли це робити, були безкорисливі. Бо хіба можуть бути корисливими люди, які віддають себе (досягаючи певного віку, за певних обставин) на пожертву задля зміцнення суспільно-всесвітніх зв'язків?
Брахманські поховання Старосілля, Старогорожена й ін. зовсім або майже не мають речей. Проте вони влаштовані в гробницях, розписаних магічними знаками. Розшифровано календарі й ведичні міфологеми про нащадків праматері Адіті, які виступають тут охоронцями Світоладу. Принагідно до цього, небіжчик у парі з жертвою - подібно до пари Вішну та Індри - мали здійснювати космологічні діяння. Другий залишався у потойбічному світі, забезпечуючи першому здіймання до Неба - народним посланцем задля своєчасних дощів, тепла тощо. Значення жертв (які у араттів та аріїв обожнювалися, як і посланці) тут протилежне забитим рабам у скіфських курганах. Але відлуння попередніх традицій можна простежити й там [5, IV], у прямих нащадків іранського відгалуження аріїв. А слов'яни зберегли більш глибокі традиції не лише Дандарії й Аріану, але також Арсанії й Аратти. За Влес-книгою [2, 7д]:
Не худоба ми, а русичами стали -
і то є іншим навчення! Щоб знали (вони),
що Права з нами, а Наву ми перестали боятися -
бо Нава не має сили проти нас.
Тому ми повинні молити Богів
про поміч у ділах ратних і старатися.
То Мати наша б'є крилами (і віщує)
про труди ратні й славу воїнам,
що іспили води живої од Перуниці в січі скрутній.
І та Перуниця летить до нас.
І тая ріг дає, повний води живої
для життя вічного герою нашому,
що меча ворожого дістав і голову одрубану втратив.
Тако смерті не маємо від того, але життя вічне.
І завжди брат за брата стоїть!
Є тут, як бачимо, віра в безсмертя душі, в її перебуванні під опікою БОГА. Переходячи з тілесно-речовинного в духовно-польовий стан і навпаки, вічно існує людська особистість в трьох світах почергово: в земній Яві, потойбічній Наві, небесній Праві. Тож смерть не абсолютна - відносна. І людина, ворог чи друг, - незнищенна. Тому-то арії й прагнули не так забити, як належним чином "переродити" своїх супротивникив.
Це прагнення успадкоємлено козаьким Спасом: "Не добивай ворога до кінця", "По можливості (належить) залишити супротивника цілим, дати йому можливість переглянути погляд на життя і цим покращити Світ" [1]. Такий підхід суперечить усім військовим доктринам, відомим починаючи з Біблії або з "Іліади" часів рабовласництва. Проте він же відповідає семантиці зброї араттів і аріїв, притаманній також мечам-акінакам скіфів та козацьким булавам і шаблям. Розглянемо й їх.
4. Зброя Божественних воїнів
Наведена вище думка Ф. Б. Я. Кейпера [8] про відповідність головного. космогонічного міфоритуалу ведичних аріїв "запліднюючій діяльності сперматозоїда" продовжується такими словами: "В цьому світлі було б неважко пояснити ваджру, яка пронизує гору і відкриває її". Маються на увазі гора-'Вмістилище' Вала, змієподібний і 'життєдайний' при цьому асура Врітра-'Ворота(р)', а також магічна зброя змієборця Індри-'Яйця' - палиця-ваджра. Її назва походить від статевого органа бика-Тельця і за значенням близька до 'сперми'. Отже, маємо справу з образно-інтуїтивним (міфологічним) відображенням зачаття.
Ваджра Індри розколює гору Валу начетверо, хрестоподібно. Саме такий вигляд мають деякі навершшя булав, які побутували в Аратті й Аріані, започаткувавши згодом козацькі перначі - зброю, але й знак влади. Відроджуюча символіка хрестовидих та ін. булав (а також сокир) простежується починаючи з могильника V-IV тис. до н. е. під Маріуполем. Цей могильник започаткували ще до розповсюдження курганів, на початку формування арійської спільноти. Більшість похованих були випростані й містилися у загальній ямі - залишку напівземлянки, що імітувала общинне житло. Останні ж поховання засвідчили виділення особистостей і суттєву зміну обряду: небіжчиків почали ховати у ембріональноскорченому вигляді. Змінилися й речі: поряд із традиційним мисливським знаряддям до могил стали класти булави - може й бойового, але безперечно магічного призначення. Їх держаки упиралися в пах померлих чоловіків(?), вочевидь імітуючи ваджру. Одне з найпізніших поховань Маріупольського могильника містило останкидвох людей у гробниці, перекритій людиноподібною стелою; на каміннях знайдено залишки кремації. Тут є відповідності спаленням араттів і аріїв, а також індоєвропейським міфам про народження героїв із каменю (див. нижче про жерця-"Аполлона").
Магічність сокир теж проступає не тільки у їх положенні, але й у формі та орнаментиці їх кам'яних навершшів. Якщо булави здебільшого округлі (бо уосіблюють яйце) й лише іноді хрестовиді або ребристі, то кам'яні сокири арійської прабатьківщини нерідко орнаментовані. При цьому їх випуклий (а не різний, який набагато легше виконати) орнамент вказує на ритуальне "спородження" сокирами зображеного на них: блискавок-перуниць, колосків, вінків, личин богів чи героїв. Значна частина цих виробів розходилася з острова Перун (Дніпровські Пороги), де виявлено відповідну майстерню початку ІІ тис.до н.е.
Жрецькими слід вважати також специфічні "булави" без дірок: це були калатала брахманських бубонів (є й відповідне зображення). Подібне призначення мали луки без стріл. А стріли без луків (нерідко й без
Loading...

 
 

Цікаве