WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Характерні риси бойового застосування артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності - Реферат

Характерні риси бойового застосування артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності - Реферат

військами, засобами дальнього вогневого ураження: ракетно-бомбовими ударами штурмової авіації, вогнем реактивної та дульної артилерії. Основний спосіб застосування ракетних військ і артилерії являв собою нанесення групових ракетних ударів високоточними комплексами по центрах управління, сховищах паливно-мастильних матеріалів, електропідстанціях, радіо- і телецентрах, а також ведення зосередженого (масованого) вогню артилерії з метою знищення угруповань бойовиків, баз підготовки і вузлів стільникової телефонної мережі та інше. Вогневе ураження противника ракетними частинами в ході виконання завдань по ізоляції району бойових дій на всю операційну глибину, здійснювалось груповими ракетними ударами в поєднанні з авіаційними ударами. В основному уражалися стаціонарні і малорухомі об'єкти інфраструктури і комунікацій, а також виявлені загони бойовиків в районах зосередження і в колонах під час руху. Порівняльний аналіз можливостей підрозділів ракетних військ і артилерії з можливостями авіації показав, що час реакції підрозділів артилерії менший ніж в армійській авіації у 2,5-4 рази. Час реакції підрозділів вертольотів Мі-24 складав 13-24 хвилини, а час реакції дивізіону 152 мм СГ 2С19 - 5-6 хвилин. Крім того, армійська авіація не мала такого важливого для засобів вогневого ураження фактору, як раптовість застосування: шум авіаційних двигунів чути за декілька десятків кілометрів, що дає можливість живій силі сховатися і приготуватися до відбиття повітряного нападу. Слід зазначити, що в Чечні, наприклад, з грудня 1994 по березень 1995 року, коли авіація практично не брала участі у вогневій поразці противника через сильні тумани й опади, артилерія виконувала до 90% вогневих задач. Найбільш показовими та масштабними за останні десятиліття були дії ракетних військ і артилерії у повітряно-наступальній операції "Буря в пустелі" та повітряно-наземній операції "Меч пустелі" у 1991 році. Багатонаціональні сили мали у своєму складі більше 3700 гармат польової артилерії і мінометів, Ірак суттєво перевершував сили коаліції -за загальною кількістю гармат - близько 8000, але сучасних систем - не набагато більше 4000 [7, с. 48]. Зараз уже загальновизнано, що вирішальну роль у досягненні успіху багатонаціональних сил у війні відіграла їх військово-технічна перевага над іракською армією як по кількості, так і по якості озброєння, а також в умінні їх застосовувати. Артилерійські підрозділи багатонаціональних сил мали автоматизовані системи управління вогнем та цифрові засоби передачі даних. Для топогеодезичного забезпечення використовувалася наземна апаратура космічної навігаційної системи "НАВСТАР". З метою отримання достовірних, точних і своєчасних розвідувальних даних, поряд з артилерійськими засобами радіолокаційної, звукової і оптико-електронної розвідки застосовувалися вертольоти і безпілотні літальні апарати. Під час планування вогневого ураження використовувалися дані, добуті космічною, повітряною розвідками та системи "ДЖИСТАРС". Артилеристи багатонаціональних сил вели ефективну контрбатарейну війну практично в полігонних умовах. До початку наземної фази бойових дій іракці втратили близько половини усієї артилерії та в подальшому не могли ефективно уражати колони танків і БМП. За даними відкритих зарубіжних видань втрати від артилерії не перевершували 1-3%. Таким чином, низька ефективність вогневого ураження з боку Іраку була пов'язана із відсутністю автоматизованих систем управління вогнем та ефективних засобів розвідки. Досвід війни у зоні Перської затоки підтвердив, що основою успіху багатонаціональних сил було ретельне планування, ефективна організація і ведення ураження противника з використанням високоточної зброї, високоефективних засобів розвідки та управління. Підвищення ролі ракетних військ і артилерії в операції (бою) не традиція, а об'єктивна історична закономірність, що пов'язана з появою ряду нових чинників на сучасному етапі розвитку теорії воєнного мистецтва, основними з яких є: - значний ріст вогневих завдань, які мають оперативне (оперативно-стратегічне) значення для військ в операції (бою); - збільшення частки обсягу завдань вогневого ураження для ракетних військ і артилерії з 30 - 40% у минулих війнах до 60-70% у війнах сучасності; - застосування нових форм і способів бойових дій з урахуванням нових бойових можливостей РВіА; а) участь РВіА у масованих (зосереджених) вогневих ударах в інтересах успіху усієї операції; б) застосування РВіА високоточних ракет і боєприпасів у складі розвідувально-вогневих (ударних) комплексах; в) збільшення масштабу вогневого ураження противника в операції (бою) ; г) збільшення рівня мобільності військ (у т.ч. і РВіА) на полі бою, маневреності частин і підрозділів як своїх військ, так і противника; д) поступовий подальший розвиток нових зразків озброєння ракетних військ і артилерії і вплив їх на порядок бойових дій загальновійськових з'єднань і частин. Важливість ракетних військ і артилерії визначається тим, що тільки цей рід військ спроможний виконувати задачі вогневого ураження противника в будь-яких умовах погоди, місцевості і часу бойових дій, а також забезпечувати тісну взаємодію і безперервну підтримку ракетними ударами і вогнем артилерії загальновійськових з'єднань (частин, підрозділів). Беручи до уваги характер сучасних операцій, способи їх проведення, перспективи розвитку озброєння, тенденції постійного зростання масштабів вогневого ураження, можна стверджувати, що обсяг вогневих задач ракетних військ і артилерії в перспективі збільшиться порівняно з сьогоднішнім в 1,5-2,0 рази, їх роль вже виходитиме за рамки оперативно-тактичних завдань і переростати у фактор оперативно-стратегічного значення.
Таким чином роль ракетних військ і артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності зростає і набуває подальшого розвитку. Врахування недоліків і використання всього позитивного повинне стати підставою для подальших теоретичних досліджень щодо остаточного становлення ракетних військ і артилерії Збройних Сил України. Реорганізуючи сьогодні Збройні Сили, а виходить, і ракетні війська й артилерію, ми повинні чітко усвідомлювати, що у випадку виникнення різних конфліктів за участю розвинутих у військовому відношенні країн основною формою бойових дій стане розвідувально-вогнева операція. Способи бойового застосування ракетних військ і артилерії повинні ретельним чином вивчатися, узагальнюватися і впроваджуватися в практику військ. І це відноситься, в першу чергу, до форм вогневогоураження противника, створення угруповань артилерії і ракетних військ, порядку виконання ними тактичних і вогневих завдань, здійсненню маневру в ході бою.
Використана література
1. Информационный сборник МО СССР. "Обзор". - М., 1991. - № 11. - 194 с.
2. "Воєнне мистецтво в локальних війнах після другої світової війни", навчальний посібник НАОУ, - К., 2000. - 168 с.
3. Чесних Е. П. "РВіА в локальних війнах і збройних конфліктах" // Навчальний посібник. -К.: НАОУ, 2002. - 97 с.
4. "Из опыта боевых действий войск в Афганистане". Информационный сборник. - М., 1985. - Ч. 1. - 187 с.
5. Каратуев М. И. "Ракетные войска и артиллерия в локальных войнах и вооруженных конфликтах" // Военный вестник. - №1. - 1998.
6. Кобылин Ю. "Особенности стрельбы и управления огнем артиллерии во внутренних вооруженных конфликтах". Михайловская артиллерийская академия, 1996. - 154 с.
7. Фесенко Ю.В. "Артиллерия в зоне Персидского Залива" // Военный вестник. - №8. - 1993.
Loading...

 
 

Цікаве