WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Характерні риси бойового застосування артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності - Реферат

Характерні риси бойового застосування артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності - Реферат


Реферат на тему:
Характерні риси бойового застосування артилерії в локальних війнах і збройних конфліктах сучасності
Незважаючи на загальне потепління міжнародних відносин, в останнє десятиліття спостерігається тенденція до зростання кількості, розмаху й інтенсивності локальних воєн і збройних конфліктів. Як показує історичний досвід, практично у всіх таких "малих війнах" помітну роль у вирішенні задач вогневої поразки противника грали ракетні й артилерійські формування. В сучасних умовах вогневе ураження набуває особливого значення в розгромі противника і досягненні визначеної мети ведення бойових дій, операцій. Враховуючи прагнення більшості країн світу до заборони зброї масового ураження, обсяг завдань, що покладається на звичайні засоби вогневого ураження військ в боях, битвах, операціях, значно зростає. Реальний вогневий вплив на супротивника, максимальне зниження його потенційних можливостей, підрив воєнно-економічного потенціалу, завдання значних втрат угрупованням військ, резервам і тилам ще до початку найбільш активної наземної фази дій сил, сьогодні не тільки залишається важливим, а й набуває все більшої актуальності. Не випадково, що у порівнянні з війнами 50-80-х років, насиченість артилерією угруповань військ, які беруть участь у воєнних конфліктах кінця ХХ - початку ХХІ століть, виросла в чотири рази [1, с. 57]. Сьогодні ракетні війська і артилерія - це основа вогневої міці загальновійськових угруповань. Саме тому важливе подальше удосконалювання форм і способів їх бойового застосування з впровадженням цього досвіду при розбудові Збройних Сил України. При всій різноманітності локальних війн і збройних конфліктів, у них є чимало загального в питаннях організації вогневої поразки противника. Так, під час війн в Кореї (1950-1953 рр.) та В'єтнамі (1964-1975 рр.), як правило, застосовувалися ті форми і способи бойових дій, що були вироблені в період Другої світової війни. У наступальних і оборонних операціях завдавалися масовані авіаційні й артилерійські удари. Особливо широко, у порівнянні з іншими родами військ, артилерія застосовувалася у В'єтнамі. За межами досяжності її вогню американські війська бойових дій практично не вели [2, с. 39]. У той же час обидві ці війни засвідчили: необхідність пошуку нових способів збройної боротьби, що відповідають умовам обстановки, а також подальшого удосконалення озброєння і військової техніки; неможливість вирішення поставлених задач тільки військово-повітряними і військово-морськими силами. Отриманий досвід не залишився без уваги в арміях розвинутих держав, про що свідчать підготовка і проведення Англією в 1982 році десантної операції під час англо-аргентинського конфлікту. Незважаючи на специфіку театру воєнних дій, обмежені цілі і масштаби цієї війни, було утворене спеціальне угруповання усіх видів збройних сил. Особовий склад пройшов спеціальну підготовку для ведення бойових дій уночі. Експедиційні сили були оснащені приладами нічного бачення і новітньою технікою. Висадженню перебувала інтенсивна вогнева підготовка [3, с. 62]. У ході десантної операції всі наступальні дії англійських підрозділів починалися вночі після масованих артилерійських і бомбових ударів. Усе це дозволило експедиційним силам успішно виконати поставлену перед ними задачу. Особливостями бойового застосування ракетних військ і артилерії в Афганістані були гірська місцевість і погодні умови. Загальним завданням було знищення, придушення, мінування об'єктів (цілей), виснаження особового складу, порушення управління військами та зброєю. Бойове застосування ракетних військ і артилерії, як правило, відповідало вимогам радянських бойових статутів і особливостям, що були зумовлені пустельною і гірською місцевістю. Разом з тим, особливості ведення бойових дій моджахедами вимагали вибору найбільш ефективних способів боротьби з ними [4, С. 78-79]. Отже, виходячи з цього, до основних способів ведення бойових дій артилерії в даних умовах, на думку автора, можна віднести: участь її у рейдових діях частин і підрозділів; у прочісуванні окремих районів; в одночасному нанесенні ударів по декількох угрупованнях противника, що розташовуються на різній глибині; в одночасному нанесенні ударів на всю глибину розташування об'єктів противника на великій площині; під час дій підрозділів в зонах загального району бойових дій; при оточенні угрупування противника на великій площині з одночасовим її розчленуванням і знищенням; у блокуванні міст, окремих районів та їх прочісуванні; під час знищення невеликих угрупувань із застосуванням тактичних повітряних десантів; обладнання засідок; у бойових діях по оволодінню перевалами та міжгір'ями; по захопленню штабів, складів або їх знищенню; у бойових діях у складі сторожових застав. Нетрадиційний характер бойових дій загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів вимагали від артилерійських начальників і командирів відповідних способів організації бойового застосування ракетних військ і артилерії, узгоджених по об'єктах, місцю, часу і способах виконання завдань вогневого ураження. В організації бойового застосування артилерії були характерні помилки загальновійськових командирів, що приводили до значних втрат і невиконання бойових завдань. Застосування ракетних військ було обмеженим і носило епізодичний характер. Тому з часом ракетні війська були виведені з обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані. Ракетна бригада короткочасно вводилася на територію Афганістану для виконання окремих завдань. Вогневе ураження противника покладалися здебільшого на артилерію (до 70%), а також на армійську авіацію (вертольоти). В найближчій тактичній глибині часткова участь артилерії досягала 80% загального обсягу вогневих завдань. Штурмова авіація, як правило, застосовувалась для нанесення бомбово-штурмових ударів по формуваннях моджахедів в важкодоступній місцевості гірських районів [4, С. 83]. Застосування ракетних військ і артилерії в Чечні, певним чином, продовжувало і розвивало досвід радянських військ в Афганістані. На хід і результат кожної операції, що проводились федеральними військами Росії в Чечні, певним чином впливала якісна характеристика ракетних військ і артилерії. В складі федеральних військ кількість озброєння постійно змінювалась відповідно до завдань, що ставилися, і на окремих етапах збройних конфліктів складало: адн (реадн) - до 40; пускових установок оперативно-тактичних ракет - 12-18 од.; тактичних ракет - 18-24 од.; артилерійських систем - понад 500 од. Важливу роль відігравала реактивна артилерія. Особливістю її застосування стало ведення вогню не тільки залпами (залпами по цілях у тактичній глибині оборони противника), а й одиночними пострілами (по цілях невеликої площини). Використовувались також снаряди з об'ємно-детонуючими бойовими частинами, радіус зони суцільного ураження газоподібної вибухової речовини яких досягав кілька сот метрів [5, С. 32].
Бойові дії на Північному Кавказі за змістом, формами і способами застосування ракетних військ і артилерії булибагато в чому подібні війні в Афганістані: вони відповідали вогневому характеру бойових дій; розширеному полю бою з розмитими межами між фронтом і тилом; така ж сама тактика наскоків іррегулярних формувань, ті ж самі прийоми боротьби - кинжальні вогневі удари з близької відстані, раптові напади на військові колони, сторожові застави і гарнізони, засідки на дорогах, масове мінування, широке застосування снайперів [6, с. 47]. Російське федеральне командування намагалося часто вирішити всі завдання, що стояли перед
Loading...

 
 

Цікаве