WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Флот Київської Русі - Реферат

Флот Київської Русі - Реферат

візантійським були: раптовість нападу, оточення великих неповоротких гребних і вітрильних кораблів більшою кількістю малих маневрових гребних суден, швидкий відхід при невдачі, щоб "розсипавшись" по морю, втекти від переслідування. У морському бою широко використовувались обстріл лучників, абордаж і жорстока рукопашна сутичка, яка переносилася на борт ворожих суден. При цьому давньоруські судна рухалися звичайно в прибережних водах і в разі невдачі ховалися від переслідування на мілководді, недосяжному для більших візантійських кораблів.У літописному описі походу Олега на Царград у 907р. повідомляється, що судна русів були поставлені наколеса і пішли на приступ фортеці, що злякало ворога і змусило його капітулювати. Судячи з усього, в даній ситуації йшлося не про штурм фортечних стін, бо вони звичайно ж не були доступні для лодій русів. Небезпеку для противника могло представляти переволокування суден в захисну бухту Золотий Ріг, загороджену з моря ланцюгами, звідки відкривався прямий шлях у місто.Одним з основних принципів ведення війни в Київській Русі була єдність військових дій і на суші, і на морі (походи Ігоря, Святослава та ін.). Походи відбувалися водночас і сушею, і морем, сухопутний похід перетворювався в морський (похід 943р. на Бердаа), а морський закінчувався військовими діями або просуванням по суші (1043р.); з суден висаджувалися десанти, в тому числі кіннота.Прикладом погодженості бойових дій сухопутних військ і флоту є згадані вже події 1151р. на Дніпрі, коли Київському князю Ізяславу довелося боротися з коаліцією ворогів, очолюваною Юрієм Долгоруким. Найважливішим моментом у поході союзників на Ізяслава є битва за переправу через Дніпро. Лодії союзників, пливли Десною, не були пропущені по Дніпру до Києва, і в жорстокій битві на Дніпрі Ізяслав, користуючись своєю перевагою на воді ("исхитрил... ладьи дивно"), зупинив натиск ворожої коаліції князів.Тоді Юрій Долгорукий, порадився зі своїми союзниками, прийняв рішення перекинути свої дружини на правий берег Дніпра у Витичева брода, розташованого нижче Києва по течії Дніпра. Для здійснення свого плану форсування Дніпра Юрій Долгорукий перекинув лодії в Долобське озеро, а звідти в притоку Дніпра Золоточу. Але дії ворогів стали відомі Ізяславу, і до Витичева брода вирушили по берегу дружини Ізяслава, а вниз по Дніпру направилися лодії. У Витичева почалася битва суден за переправу: "бьяхутся съездячеся в насадех про брод".Битва не принесла успіху ані тій, ані іншій стороні, і Юрій вирішив переправитися через Дніпро ще південніше, біля Зарубського броду. Потайки від ворогів частина дружин союзників вирушили берегом до Зарубу. Туди ж, також потайки, переправилися лодії, "біля песка подле свою сторону" вирушила суднова рать. У Заруба стояв лише невеликий вартовий загін Ізяслава, що не витримав натиску союзних військ. Першими переправилися половці, що брали участь у війні на стороні Юрія Долгорукого, а за ними "Русь переехаша в ладьях". Незабаром підійшли і головні сили союзників, що залишалися у Витичева з метою відвертання уваги супротивника від походу до Зарубу. Битва закінчилася перемогою Юрія Долгорукого і його союзників16.Отже, у військових діях на континенті судна застосовувались значно ширше і частіше, ніж на морі. Основною функцією давньоруського флоту в період таких війн було транспортування військових контингентів, провіанту, зброї в умовах, коли основними шляхами сполучення були водні шляхи. Судна використовувались і для відвертання переправ супротивника через ріки, як це було в битві на воді 1151р., що стала класикою давньоруського військового мистецтва. Тактичні прийоми боротьби на воді, що застосовувалися в давній Русі були цілком порівняними з прийомами, що використовувались в інших країнах Європи періоду середньовіччя. Однак, знаходячись тривалий час в умовах віддаленості від морських берегів, Київська Русь, а згодом і Україна зберегли средньовічну військово-морську тактику і в наступний час. Таку тактику застосовували і запорожці у своїх рейдах на турецьке узбережжя. Основними прийомами і у них були раптовість нападу, використання маневровості гребних суден і їхні незначні напади для забезпечення відходу, у разі невдачі на мілководді. Для обходу ворожих застав у гирлах рік запорожці широко використовували переволоки, перетягування суден по суші в обхід ворожих заслонів.Основними формами морського бою були абордаж і рідше таранний удар. У морській битві кораблі сторін вишиковувались один проти одного розгорнутим ладом або півмісяцем і починали зближатися для бою. В ході зближення супротивники прагнули вразити один одного кам'яними ядрами, метальними машинами, що кидають, пращами, стрілами з луків і самострілів, а також сулицями. Зблизившись, кораблі супротивників брали один одного на абордаж, і результат бою вирішувався рукопашною сутичкою команд17.Київська Русь йшла своїм самобутнім шляхом, зовсім не відгороджуючись від сусідів, запозичаючи у них і, у свою чергу, передаючи їм свої навички, свій досвід, своє мистецтво, створюючи оригінальні судна і своєрідну морську тактику, ефективну і живучу, перевершивши багато народів у галузі суднобудування як за кількістю, так і за якістю суден, а головне, у воєнно-морському мистецтві і морській доблесті.
Література:
1. Бережинський В.Г. Класифікація озброєння Київської Русі. - К., 1998. - С.50.
2. Бережинський В.Г. Озброєння війська Київської Русі та його бойове застосування: Дис... канд. іст. наук. - К., 2000. - Ч.2. Додатки. - С.176.
3. Полное собрание русских летописей. - СПб., 1851. - Т.5. - С.276.
4. Сорокин П.Е. О некоторых тактических приемах борьбы на воде в Древней Руси // Раннесредневековые древности Северной Руси и ее соседей. - СПб., 1899. - С.211-215.
5. Лапин Н.А. Военное и военно-морское искусство Киевской Руси ІХ - ХІІ веков. -М., 1950. - С.42.
6. Luitprandi. Relatio - 1011.
7. Migne, Patrologial. Series Graeca. - 1857. - V. XIX. - 148.
8. Мавродин В.В. Русское мореходство на южных морях (Черном, Азовском и Каспийском с древнейших времен и до XVI века включительно). - Симферополь, 1955. - С.168-171.
9. Руднев В.А. Слово о князе Владимире. - М., 1989. - С.130-135.
10. Херрман Й. Славяне и норманны в ранней истории Балтийского региона // Славяне и скандинавы. - М., 1986. - С.39.
11. Вказ. праця В.А. Руднєва. - С.134-135.
12. Полное собрание русских летописей. - Т.5. - С.39.
13. Там само. - С.40.
14. Вказ. праця В.А. Руднєва. - С.132.
15. Полное собрание русских летописей. - Т.5. - С.368.
16. Летопись по Ипатиевскому списку. -М., 1871. - С.293-295.
17. История военного искусства. (Под ред. П.А.Ротмистрова). - М., 1963. - С.94.
Loading...

 
 

Цікаве