WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Українські Збройні сили: Історія становлення та розвитку - Реферат

Українські Збройні сили: Історія становлення та розвитку - Реферат


Реферат на тему:
Українські Збройні сили: Історія становлення та розвитку
Відновлення української державності в серпні 1991 року стало доленосною подією у житті українського народу. До того часу українська історична наука протягом багатьох десятиріч перебувала в полоні нав'язаних, перекручених та прийнятних з позицій керівництва СРСР стереотипів і штампів. Історична наука була поставлена в умови, які дозволяли торкатися дослідження лише тих тем, які вкладалися в ідеологічні погляди правлячої партії. Ще в більш скрутному становищі перебувало дослідження історії українських Збройних сил. Ця тема взагалі вважалася не такою, яку треба вивчати, адже з позицій керівництва СССР української військової історії взагалі не існувало. Українська армія періоду національно-визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр. змальовувалась як зграя антибільшовицьких вояків, які заважали становленню Радянської влади в Україні. Про Українську Повстанську Армію писали виключно, як про озброєне формування "буржуазних бандерівців-націоналістів", які вели боротьбу за відокремлення частини України від Радянського Союзу. Зрозуміло, що такі праці були політично заангажовані та не мали нічого спільного з об'єктивною, історично достовірною правдою у дослідженні української військової історії. Відновлення української державності стало поштовхом для виправлення існуючої до того політичної заангажованості у дослідженні української військової історії. Поряд із цим постала нагальна потреба, спираючись на існуючий досвід вивчати, узагальнювати, систематизувати та прогнозувати можливі варіанти розвитку Збройних сил незалежної України. Саме проблемам історичного аналізу становлення, розвитку та ролі армії у державотворчому процесі присвячена монографія А. Л. Папікяна "Збройні сили України двадцятого століття". Ця праця стала високопрофесійною, актуальною і потрібною науковою роботою, яка широко використовується дослідниками у галузі воєнної історії, науковцями, у навчально-виховній і просвітницькій роботі. Автор, спираючись на велику кількість маловідомих і взагалі раніше не відомих історичних архівних матеріалів, глибоко і всебічно вивчає історію боротьби українських Збройних сил за українську державність протягом національно-визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр., роль армії у державотворенні Карпатської України в 1938-1939 рр., об'єктивно підходить до дослідження історії Української Повстанської Армії, Народного комісаріату оборони УРСР 1944-1945 рр. Поряд із цим (що необхідно особливо підкреслити) А. Л. Папікян у своїй монографії, чи не вперше в історичній науковій літературі всебічно, науково обґрунтовано, переконливо досліджує процес створення, розвитку та реформування Збройних сил незалежної України 1991-1999 рр. Вивчає процес створення законодавчої бази, яка стала правовим підґрунтям будівництва української армії, особливості першої Воєнної доктрини, етапи розвитку видів Збройних сил, проблеми організації виховної роботи, героїко-патріотичного виховання, становлення і розвитку системи військової освіти. Значна увага приділена дослідженню історії розвитку складових Воєнної організації України. Проведені наукові дослідження дозволили автору чітко визначити історичні періоди в двадцятому столітті, коли можна говорити про регулярні Збройні сили, як державний інститут, а не як озброєні військові формування. Використання в роботі також великої кількості архівних матеріалів, дозволило досліднику науково обґрунтовано спростувати існуючі сьогодні в історичній науці певні усталені стереотипи щодо історії Збройних сил періоду української Центральної Ради, Української Держави доби гетьмана Павла Скоропадського, Директорії, Української Галицької Армії. У книзі представлені цікаві таблиці і схеми, які доповнюють загальний зміст монографії. Достатньо повно автор використав різноманітні джерела і літературу, що надало його праці наукової переконаності. Загалом монографія Арташеса Папікяна є вагомим внеском у дослідження української воєнної історії двадцятого століття та, беззаперечно, стане в нагоді всім, хто вивчає цю тему.
Микола ГОЛИК, кандидат історичних наук.
Про Україну в складі двох імперій
Олександр РЕЄНТ, Україна в імперську добу (ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: Інт-т історії України НАН України, 2002. - 340 с.
Цілком очевидним є той факт, що поява кожної нової книги (особливо спеціального монографічного дослідження), яка б узагальнювала і всебічно висвітлювала історичний розвиток певної країни протягом цілої епохи - це помітне явище для кожного суспільства. Вона, як правило, завжди привертає увагу науковців, викликає відповідну (позитивну чи то негативну) реакцію в широких колах громадськості. На різні "великі" й "малі" (точніше скажемо "вузькі") теми з минулого українського народу ХІХ - початку ХХ ст. написані сотні, а то й тисячі далеко неоднакових за науковим рівнем праць, видано "гори" документальних матеріалів. А тому зайняти свою особисту творчу нішу в океані "історіографічного спадку" - непросто! Проте, на наш погляд, вихід у світ книги член-кореспондента НАН України, д.і.н., професора Олександра Реєнта "Україна в імперську добу (ХІХ - початок ХХ ст.)" слід розглядати як довгоочікуваний. Адже в ній йдеться про цілий комплекс історичних проблем, пов'язаних з перебуванням України в складі двох імперій - Австро-Угорської та Російської. Серед найважливіших напрямів дослідження є характеристика процесу національного відродження (що, зрозуміло, особливо актуально в плані порівняння з сучасними зрушеннями в державі), зображення соціально-економічних умов і особливостей життя українців того періоду, висвітлення теоретичних аспектів пов'язаних, за висловлюванням автора, з "боротьбою між працею і капіталом". Окрім того, ним поставлене в черговий раз завдання: об'єктивно оцінити діяльність вітчизняних політичних сил у революціях початку ХХ ст. і, зокрема, в роки Першої світової війни. Очевидним здобутком в історіографічному контексті стало, безперечно,
Loading...

 
 

Цікаве