WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

соціально-економічна закономірність, феодальний спосіб виробництва, рішуче суперечила родоплемінному укладові й народженому ним язичництву.На середину 80-х років Х ст. князь Володимир та його радники прийшли до думки про доцільність запровадження християнського віровчення на Русі. Протягом 986-990 рр. були вжиті заходи для "охрещення Русі", унаслідок чого влітку 990 р. християнство було запроваджене в державі як офіційна ідеологічна система.Не зупиняючись на широко відомих обставинах введення християнства на Русі, зверну увагу читача на те, що князь Володимир обачливо і дуже серйозно підійшов до прийняття нової віри з рук візантійського імператора і патріарха. Літопис дає підстави вважати, що київський князь надіслав посольства до різних країн із різними конфесіями, щоб ознайомитися з особливостями вір і обрядів: "Вибрали мужів славних і розумних, числом десять, і сказали їм: "Ідіть спершу до болгар й випробуйте віру їх"27. Далі посли попрямували до "німців" (католиків), познайомились з їхньою обрядністю, й нарешті потрапили до "Грецької землі", тобто Візантії.Більшість істориків переконана в тому, що з самого початку Володимир і його оточення орієнтувались на візантійський варіант християнства (православ'я). Тому надсилання посольств до інших країн із офіційним завданням познайомитись із їхніми віруваннями можна тлумачити як проведення своєрідної розвідки з метою ознайомлення з ситуацією у тих країнах і в цілому в західному світі. Не випадково з часів Володимира зовнішня політика Русі перестає бути майже повністю спрямованою на Візантію, а робиться багатовекторною.Влітку 989 р. Володимир стрімко рушив на головне візантійське місто в Криму - Херсон. Метою походу було примусити імператора Василія ІІ виконати умови русько-візантійського договору, укладеного два роки тому, - віддати сестру Анну за руського князя. Чималий час облога Херсона не приносила князеві успіху. Грецька залога вперто захищалась. Тоді Володимир вдався до розвідки. Його агент у Херсоні Анастас корсунянин "пустив стрілу [до табору князя], написавши на ній: "Перекопай і перейми воду, йде вона трубами з колодязів, що за тобою зі сходу"28. Князь наказав так учинити, після чого місто капітулювало. Імператор прислав сестру до Херсона, де Володимир урочисто взяв із нею шлюб. Так присутність розвідника в обложеному місті дозволиларуському князеві без особливих зусиль здобути його."Повість временних літ" барвисто-емоційно відобразила героїчну боротьбу руського народу проти хижих кочовиків причорноморських степів печенігів. У цьому протистоянні князь Володимир здобував славні перемоги, та не раз потрапляв у важке становище. Під 997 р. літописець відобразив облогу печенігами південноруського міста Білгорода. Обложені втратили надію на прихід князівського війська, яке б визволило їх. Міське віче вже вирішило здатися на милість ворога. Та один мудрий старець порадив вдатися до хитрощів і ввести в оману ворогів.Печеніги розуміли, що в Білгороді швидко закінчаться харчі. Тому той старець запропонував викопати колодязі і вставити у них діжки з медом і киселем з муки. Після цього покликали печенігів і показали їм ті діжки, запевнивши ворожих вивідувачів у тому, що колодязі невичерпні і справно надають їжу і питво обложеним. Після цього печеніги зняли облогу Білгорода. Перед нами, - безумовно, фольклорна, напівлегендарна історія, що химерно відобразила введення в оману ворожої розвідки. Та можна думати, що ця історія мала якесь реальне підгрунтя. В усякому разі, метод уведення в оману ворожих вивідувачів був відомий на Русі кінця Х ст.Часи Володимира Святославича і його Сина Ярослава Мудрого були добою найвищого розквіту могутності Давньоруської держави, піком її масштабної зовнішньої політики. По смерті Ярослава Київська Русь надовго потрапляє в смугу послаблення державної єдності. Хіба що онук Ярослава Володимир Мономах (княжив у Києві в 1113-1125 рр.) зміг загальмувати розчленування країни. Та через два десятиліття по його кончині, в середині 40-х років ХІІ ст., Давньоруська держава надовго потрапляє в добу удільної роздробленості. У її складі виділяються півтора десятка князівств, володар чи не кожного з яких прагне проводити незалежну від Києва внутрішню і зовнішню політику. Відійшли в минуле великі переможні війни руських князів, масштабні міждержавні угоди. Зовнішня політика втрачає цілісність і здрібнюється.
Використана література
1 "Стратегикон" Маврикия // Свод древнейших письменных известий о славянах. Т.1. - М., 1991. - С. 373, 375.
2 Сахаров А.Н. Дипломатия Древней Руси. - М., 1980. - С. 54.
3 Назаренко А.В. Западноевропейские источники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. - М., 1999. - С. 288-289.
4 Насправді Аскольд і Дір княжили у Києві не одночасно, а послідовно, один за одним: спершу Аскольд, а з кінця 70-х - початку 80-х років ІХ ст. - Дір. Тому на Царгород ходив один Аскольд.
5 У даному разі - арабів.
6 Судом давньоруські книжники називали бухту Золотий Ріг, що омивала береги Константинополя.
7 Повесть временных лет. - СПб., 1999. - С. 13. Тут і далі цитати з літописів подаються в перекладі на сучасну українську мову.
8 Сахаров А.Н. Назв. праця. - С. 54.
9 Повесть временных лет. - С. 16.
10 Сахаров А.Н. Назв. праця. - С. 227.
11 Повесть временных лет. - С. 24.
12 Дата в "Повісті временних літ" є неправильною. Історики пропонують 946 або 957 рр. Схиляюсь до 946 р., що логічно випливає з попередньої діяльності княгині. Щоправда, дехто з вчених думає, що Ольга двічі відвідала Царгород у ті роки.
13 Повесть временных лет. - С. 29.
14 Відомо, що у 40-х роках Х ст. великі контингенти руських воїнів брали активну участь у воєнних діях візантійського війська. Наприклад, 949 р. руські найманці в складі візантійського флоту напали на острів Крит. Близько того часу вони билися з арабами у Закавказзі.
15 Повесть временных лет. - С. 31.
16 Там само. - С. 32.
17 Там само. - С. 31-32.
18 Там само. - С. 33.
19 Візантійські історики звичайно називали русів скіфами або тавроскіфами.
20 Лев Диакон. История. - М., 1988. - С. 58.
21 Мавродин В.В. Образование Древнерусского государства. - Л., 1945. - С. 278.
22 Лев Диакон. История. - С. 58.
23 Іоаnnis Scylitzae Synopsis historiarum. Berolini et Novi Eboraci. - 1973. - P.295.
24 Дорогоцінні, шиті золотом шовкові тканини.
25 Повесть временных лет. - С. 33-34.
26 Там само. - С. 37.
27 Там само. - С. 49.
28 Там само. - С. 49-50.
Loading...

 
 

Цікаве