WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

Розвідувальна діяльність у Київській Русі - Реферат

прийшла до Царгорода. І був тоді цар Константин, син Лева, і прийшла до нього Ольга..."13. Важливість цього лапідарного запису важко переоцінити.Як відомо, візантійський напрямок Київської Русі, починаючи з часів її засновника Олега, домінував у зовнішній політиці держави. Однак обидва попередники Ольги на київському княжінні проводили свою зовнішню політику найбільш зрозумілим їм і рішучим засобом: спочатку йшли походом на Царгород, а вже потім, особливо у разі вдалого закінчення кампанії, укладали вигідний для себе мир. Невдача походу Ігоря 941 р. довела Ользі обмеженість і сумнівну політичну доцільність подібних методів. Тому вона вирішує вдатися до мирних засобів дипломатії - уперше в історії східних слов'ян (згадаймо Аскольда) і Руської держави.Історики вже давно звернули увагу на зовнішню простоту розповіді "Повісті" про візит княгині Ольги до Константинополя. Літописець залишив поза увагою (або не знав про це) всю тривалу і копітку працю, спрямовану на підготовку цієї поїздки. Отже, була проведена ретельна політична розвідка, якій могли прислужитися насамперед руські купці у Візантії і, можливо, руські найманці в імператорській гвардії14. Крім того, княгиня просто не могла спорядити посольство до Візантії без виконання численних формальностей, на які був дуже багатий імператорський зовнішньополітичний церемоніал. Та й саме перебування Ольги із великим почетом уКонстантинополі, крім вирішення міждержавних справ, могло бути використане для збирання політичної інформації.Унаслідок тривалих перетрактацій у Царгороді було підписано угоду, що не задовольнила обидві сторони. Щоправда, Ольга була урочисто охрещена грецьким патріархом. Сам імператор Константин Багрянородний став її хрещеним батьком. Це був великий політичний успіх. Мабуть, було поновлено русько-візантійську угоду 944 р., укладену Ігорем. Та навряд чи були поліпшені умови перебування руських купців і дипломатів у Візантії. Крім того, не справдилися надії княгині поріднитися з імператором, одруживши сина Святослава з однією з його доньок. Літопис не приховує незадоволення, висловленого Ольгою візантійським послам, що після її повернення прибули до Києва.Не дивно тому, що 959 р. Ольга виявила нову зовнішньополітичну ініціативу, надіславши посольство до германського імператора Оттона І. Більшість учених пояснює цей крок княгині відносною невдачею її константинопольського візиту. Дехто з церковних істориків вважає, що Ольга намагалась створити на Русі релігійну організацію, а Візантія не погодилась на це. Тоді чому її урочисто охрестили в Константинополі? Крім того, поява на Русі германського місіонера Адальберта у 960 р. чи 961 р. була вороже зустрінута руською стороною, і невдачливому кандидату в руські єпископи довелось ні з чим повертатися додому.Останнім часом історики здебільшого вважають, що посольство Ольги мало на меті встановити відносини "миру і дружби" (як звичайно називають давньоруські джерела союзні чи просто дружні міждержавні угоди) з Германією. Та вірогідною також уявляється думка, що руському посольству до Оттона І 959 р. доручили провести політичну розвідку, наслідки якої переконали княгиню в неперспективності налагодження систематичних міждержавних відносин з Германською імперією. Бо жодних дальших дипломатичних кроків у цьому напрямку ні Ольга ні її син і наступник Святослав не робили.Спливали роки, Ольга старіла, і 964 р. їй довелось передати владу своєму єдиному синові Святославу. У нього були зовсім інші, ніж у матері, погляди на методи зовнішньої політики і на політичну розвідку. Святослав віддавав перевагу суто воєнним засобам проведення міжнародної політики. Тому сприяли зовнішньополітичні обставини, з якими він зіткнувся на самому початку свого князювання.Бо Святослав одержав владу з рук старіючої Ольги у важкий для Давньоруської держави час. Одвічна суперниця Русі Візантія прагнула підточити могутність північного сусіда. Константинопольський уряд намагався відтіснити Київську Русь від Чорного моря, яке арабські географи тоді називали Руським. Візантійські політики силкувались перешкодити давньоруській торгівлі з Півднем і Близьким Сходом. Та торгівля була однією з підвалин економічної, а відтак - і військової потуги східнослов'янської держави. З цією метою греки нацьковували незліченні орди печенігів на південноруські землі. А підштовхуваний імперією Хозарський каганат на кінець князювання Ольги наглухо зачинив гирла Волги і Дону для руських купців. Доклала рук до цього й держава волзьких булгар (тюрків), що не пропускала руських торгових людей через свої володіння до ринків Середньої Азії. Перед Святославом постало кілька першочергових завдань зовнішньої політики, які князь почав вирішувати дійовим способом - війною.Перш, ніж розпочати суперництво з Візантією і Хозарським каганатом, Святослав вирішив провести розвідку боєм. Київський літописець під 964 р. у властивому йому лапідарному дусі описав цю подію: "Пішов [Святослав] на Оку річку і на Волгу і зустрів в'ятичів і мовив в'ятичам: "Кому данину даєте?" Вони ж відповіли: "Хозарам - по шелягу з сохи даємо"15. Розвідавши кордони Хозарського каганату, ознайомившись з ситуацією в Поволжі Святослав стрімко рушив на ворога і переміг його. Через чотири роки військо київського князя остаточно ліквідувало Хозарську паразитичну державу. Замки на гирлах Волги і Дону були збиті, розчищені суходільні гостинці для руських купців до країн Півдня і Сходу.Та не Хозарія була головним ворогом Русі. Основним суперником Святослав слушно вважав Візантію. Життєві інтереси Давньоруської держави владно диктували руському володареві неминучість двобою з тодішнім "грецьким царем" Нікіфором Фокою. Думаю, що хороброму воїнові й удачливому полководцю Святославу хотілося навіть помірятися силою з найкращим військом тогочасного світу - грецьким, що складалося з важко озброєної піхоти і закутої в залізо кінноти.І знову, як мені здається, Святослав використав слушний привід для того, щоб розвідати ситуацію у Подунав'ї, поблизу північного кордону Візантійської імперії. Він охоче відгукнувся на пропозицію Нікіфора Фоки допомогти Візантії у війні проти болгар, що вийшли з-під контролю імперії й прагнули позбавитись залежності від неї. При цьому Святослав виношував власні далекосяжні плани щодо Болгарії, як показали подальші дії князя.Легко розбивши болгарське військо, Святослав 968 р. отаборився у Подунав'ї. Він добре бачив стратегічні вигоди свого утвердження поруч з північним рубежем Візантії. Якщо вірити літописцеві, князь запально мовив матері: "Не любо мені сидіти в Києві, хочу жити у
Loading...

 
 

Цікаве