WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Основні напрямки зниження витрат підприємства на виробництво продукції - Реферат

Основні напрямки зниження витрат підприємства на виробництво продукції - Реферат

визначають на основі розрахунку загального індексу собівартості в якому фактично випущена в звітному періоді товарна продукція оцінюється по фактичній собівартості звітного періоду, а потім також продукція оцінюється по плановій собівартості або по фактичній собівартості базисного періоду :
I 2 = е Z 1 Q 1 / е Z 0 Q 0
Z 0 - собівартість одиниці продукції в базовому періоді або за планом.
Q 1 , Q 0 - кількість продукції в звітному періоді.
Z 1 - собівартість одиниці продукції в звітному періоді.
Для окремої продукції використовують показник собівартості продукції виражений у витратах на у.о. товарної продукції. Цей показник одержують шляхом ділення повної собівартості усієї товарної продукції на вартість цієї товарної продукції в оптових цінах підприємства. Він визначається в чотирьох варіантах.
1 Витрати на у.о. товарної продукції по затвердженому плані:
е Z пл Q пл / е P пл Q пл
2 Витрати на у.о. фактично випущеної товарної продукції.
а) за планом перерахованому на фактичний обсяг випуску і асортимент продукції;
Z пл Q пл / P пл Q пл
б) фактично, у цінах, що діяли в звітному році ;
Z 1 Q 1 / P 1 Q 1
в) фактично, у цінах, прийнятих у плані ;
Z 1 Q 1 / P пл Q 1, де
Z пл - планова собівартість одиниці продукції ;
Z 1 - фактична собівартість продукції ;
P пл - планова оптова ціна одиниці продукції ;
P 1 - фактична оптова ціна одиниці продукції ;
Q пл - кількість одиниць за планом ;
Q 1 - фактична кількість одиниць продукції ;
Методи оцінки впливу техніко-економічних чинників на зниження витрат підприємства, що наведені вище, можуть використовуватися як при аналізі, так і при плануванні собівартості продукції на майбутній період.
2.5. Альтернативні методи зниження витрат.
Зниження витрат виробництва в даний час забезпечується в основному за рахунок внутрішньовиробничих чинників.
Значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом служить розроблена в Японії і отримавша широке застосування в усьому світі система організації виробництва "just in time". Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі, виробничий процес зупиняється , тому що запасів на робочому місці немає.
Система "just in time " сприяє зниженню витрат на двох напрямках:
" Знижуються витрати на складування і збереження напівфабрикатів і в споживача , і у виробника. Останній крім того знижує витрати на реалізацію.
" Застосування системи неможливе без забезпечення бездефектного виготовлення продукції в постачальника. Японські підприємства в цих цілях навчають усіх співробітників методам контролю якості і т.д. , підвищують відповідальність виробничих робітників за якість, використовують автоматичні пристрої для контролю якості. В результаті знижуються витрати виробництва, що пов'язані з повторним опрацюванням бракованих виробів, витратами сировини і заробітної плати.
У рамках системи "just in time" розроблені і використовуються підсистеми, гуртки якості і т.д., що забезпечують економію витрат під час руху комплектуючих деталей по цеху в результаті підвищення відповідальності за якість продукції в робітників і спеціалістів, полегшення керування виробничим процесом.
Велику увагу економісти приділяють таким резервам зниження витрат, як зміна класифікації, вирахування і калькулювання витрат. Наприклад, розмежування витрат на виробництво продукції вищої якості і на виробництво нестандартної продукції; застосування єдиної системи калькулювання витрат на всіх стадіях життєвого циклу виробів; посилення ролі калькулювання; більш чітке виділення витрат на управління, підготовку виробництва, реалізацію досягнень науково-технічного прогресу, у тому числі підвищення якості продукції і т.д.
ВИСНОВКИ
Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.
Затрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.
В залежєності від виду продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини використовують різні методи калькулювання (оцінки) витрат. До основних та найбільш практичних належать: метод прямого розрахунку, розрахунково-аналітичний метод, нормативний метод, параметричний метод, коефіцієнтний метод, метод виключення витрат, комбінований метод.
Проте основним завданням економіста є не тільки підрахування вже наявних витрат, але і знаходження всеможливих шляжів зниження витрат. Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах та чинниках. В середині підприємства витрати можна знижувати за рахунок зміни норм використання сировини, зменшення витрат живої праці на одиницю продукції тощо. Для цього розроблено ряд показників (індексів), які нині широко використовуються на підприємствах.
Значне зниження витрат досягається за рахунок застосування прогресивних методів організації виробництва, наприклад система "just in time".
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка. -К.: Основи, 1996
2. З.И. Петрова Системный анализ собестоемости. М.,1996.
3. Бойчик І.М., Харків П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства.
Навчальний посібник.- Львів,1998.
4. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки Підручник- К.:Товариство "Знання", КОО, 1998.
5. Кэмпбелл Р. Макконнелл, Сэенли Л. Брю. Экономикс т.2
Loading...

 
 

Цікаве