WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Основні напрямки зниження витрат підприємства на виробництво продукції - Реферат

Основні напрямки зниження витрат підприємства на виробництво продукції - Реферат

удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями ;
" витрати на обслуговування виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонти ) ;
" витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки ;
" витрати, що пов'язані з кадровою політикою підприємства ;
" поточні витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення ;
" витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом ;
" витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;
" виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);
" відрахування на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості;
" відрахування на обов'язкове медичне страхування ;
" платежі на страхування майна підприємств ;
" витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг ;
" витрати на гарантійне обслуговування продукції;
" витрати, пов'язані зі збутом продукцій ;
" витрати на відтворення основних виробничих фондів ( амортизація ) ;
" втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами .
Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси необхідних для виробництва товару, а також від технологій їхнього використання. Ціна , за якою купляються ресурси, не залежить від фірми-виробника. Вона визначається взаємодією попиту і пропозиції на ці ресурси. Отже, для підприємця є дуже важливим технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість ресурсів, що залучаються, та якість їхнього використання , з іншого. Причому, підприємство повинно використовувати такі методи виробництва, що були б ефективні , як з технологічного , так і з економічного погляду. Тобто кожне підприємство намагається вибрати такий технічно ефективний процес виробництва , що забезпечував би найменші витрати виробництва. У рішенні цієї проблеми використовується виробнича функція Кобба - Дугласа , що задає випуск продукцій ( Y ) як функцію витрат капіталу ( K ) і праці ( L ) .
Y = f ( AKaLb )
- де і - позитивні сталі .
В залежності від розміру витрат, які несе фірма в процесі виробничої діяльності, існують різні методи їх розрахунку. Але з огляду на те, що виробництво будь-якого виду товару або послуги пов'язано з використанням різноманітних видів ресурсів, то необхідною є класифікація витрат.
2.2. Класифікація витрат виробництва.
За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей. Групування витрат згідно економічних елементів - це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат. Ця класифікація застосовується при упорядкуванні кошторису витрат виробництва всієї продукції, що випускається. Для підприємств усіх галузей встановлена така обов'язкова номенклатура витрат виробництва продукції за економічними елементами:
" матеріальні витрати ;
" витрати на оплату праці ;
" відрахування на соціальні потреби;
" амортизація основних фондів;
" відрахування в державні спеціальні фонди ;
" податки, що включаються у витрати підприємства ;
" інші.
Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.
Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат . Так у консервній , плодоовочевій промисловості виділяється така стаття витрат, як " тара і тарні матеріали ", що у свою чергу калькулюються на бочки, банки, ящики тощо.
Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо. ).
На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.
В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.
Цехова собівартість включає суму витрат, пов'язаних із виробництвом продукції в цехах.
Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов'язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.
Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов'язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.
2.3 Методи оцінки витрат.
Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції: прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного, параметричного, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.
Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленої продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини.
Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, що виготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницю продукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.
На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширений розрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів.
Нормативний метод-найбільш прогресивний. Він базується на нормах і нормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основі можна робити розрахунок
Loading...

 
 

Цікаве