WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Ринок капіталів. Інвестування - Контрольна робота

Ринок капіталів. Інвестування - Контрольна робота

доходу.
Другим джерелом попиту на позичкові фонди є фірми, котрі бажають зробити вкладення капіталу. Слід пам'ятати, що фірми вкладатимуть гроші в проекти з додатною ЧСЦ, тому що додатний показник ЧСЦ означає, що очікувана рентабельність проекту перевищує альтернативну вартість фондів. Ця альтернативна вартість - ставка дисконту, що використовується для визначення ЧСЦ - це процентна ставка, можливо, з урахуванням міри ризику. Часто фірми беруть позику на інвестиції тому, що потік прибутків від інвестицій очікується в майбутньому, а вартість інвестицій, як правило, має сплачуватись в поточний час. Прагнення фірм до вкладень капіталів, таким чином, важливе джерело попиту на позичкові фонди.
Слід відзначити, що чим вища процентна ставка, то тим нижча ЧСЦ проекту (чим вища процентна ставка, тим більша пропозиція та менший попит).
Ставка проценту є виключно важливою ціною в тому випадку, що вона одночасно впливає як на рівень, так і на структуру виробництва інвестиційних проектів.
Позичковий процент і об'єм виробництва. Процентна ставка є "адміністративною ціною". Це означає, що кредитно-грошові органи цілеспрямовано маніпулюють пропозицією грошей, щоб вплинути на ставку процента і тим самим на об'єм виробництва, зайнятість та ціни. Низькі процентні ставки (м'яка кредитно-грошова політика) сприяє до збільшення інвестицій та розширення виробництва; жорстка політика "душить" інвестиції та зупиняє виробництво.
Позичковий процент та розміщення капіталу. Ціни виконують розподільчі функції. Ставка проценту не є виключенням; вона виконує функцію розподілу грошового і, відповідно, реального капіталу серед різних фірм і інвестиційних об'єктів. Проте процентна ставка не виконує ідеально завдання розподілу капіталу з метою його найбільш виробничого використання. Крупні олігополії знаходять в кращому становищі, ніж конкуруючі позичальники, перекладаючи затрати на позичковий процент на споживачів, так як вони в змозі контролювати пропозицію і маніпулювати своїми цінами.
ВИСНОВОК
Капітал - один з основних факторів виробництва власниками якого є домогосподарства, а споживачами - фірми; будь-які створені за участю людини вироби, які використовуються у виробництві благ; ресурс тривалого користування.
Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось накопичений.
Накопичення капіталу - використання прибавочної вартості в вигляді капіталу або обернене перетворення прибавочної вартості в капітал.
Отже, саме процес первісного нагромадження капіталу створив передумови для виникнення, концентрації та централізації капіталу в нинішньому його розумінні.
Суперечність між монополізованими незначною частиною суспільства засобами виробництва і людьми найманої праці, які становлять більшість трудового населення, у свою чергу знаходять вираження у різноманітних конкретних формах капіталу.
В умовах товарного виробництва і ринкових економічних відносин між суб'єктами господарювання кожне підприємство моє відповідні фінансові (грошові) кошти для забезпечення своєї ефективної діяльності.
Сукупність фінансових коштів підприємства, що має постійно підтримуватись на необхідному рівні за рахунок перелічених основних джерел формування, прийнято розподіляти на оборотні кошти (поточні витрати) та інвестиції (капітальні довгострокові витрати).
Капітал як фактор виробництва являє собою майно (засоби виробництва), що належить підприємцям або іншим власникам і використовується в процесі створення товарів і послуг.
В процесі виробництва капітал постійно й одночасно перебуває у всіх трьох формах. Швидкість обороту виробничих фондів істотно впливає на затрати виробництва і прибутковість підприємства. Чим більше обертів роблять виробничі фонди, тим нижчі затрати виробництва й вищі прибутки.
З особливістю кругообороту індивідуальних капіталів пов'язана необхідність кредиту.
Кредит відіграє специфічну роль в економіці: він не тільки забезпечує безперервність виробництва, але і прискорює його.
Перед ринковою трансформацією економіки України постає така важлива проблема, як нагромадження та інвестування. Причому мова йде про інвестування в економіку України не іноземного капіталу, як це зазвичай сприймається, а, насамперед, капіталу, нагромадженого за рахунок національних джерел.
Ситуація, що склалася, насамперед, звертає увагу на можливість використання в Україні світового досвіду нагромадження та інвестування капіталу. Досвід різних країн свідчить про те, що нагромадження капіталу є однією з головних проблем країн з перехідною економікою.
Можливості ж використання зарубіжного досвіду нагромадження капіталу в Україні з метою подальшого інвестування, на думку фахівців, полягають ось у чому:
1. Проведення маркетингового дослідження місткості майнового та фінансового ринків для оцінки реальної ситуації та визначення потенційних можливостей внутрішніх джерел нагромадження та інвестування капіталу.
2. Створення механізму координації діяльності між економічними відомствами, що мають відношення до нагромадження та інвестування капіталу.
3. На рівні Кабінету Міністрів України за участю вищезгаданих відомств має бути розроблена Комплексна програма стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій.
4. Створення банку реконструкції та розвитку України.
Перспективними організаційними формами нагромадження капіталу для його подальшого інвестування в економіку України виступають небанківські фінансові посередники. Виходячи з конкретних умов України та світового досвіду розвитку небанківських фінансових посередників, найбільш доцільним є розвиток:
а) інвестиційних компаній;
б) ощадних установ;
в) взаємних фондів.
Разом з тим при використання світового досвіду нагромадження капіталу для цього подальшого інвестування необхідно максимально враховувати умови розвитку економіки України, що буде сприяти виробленню моделі, яка б працювала на користь подальшого розвитку держави.
Список використаної літератури
1. Гейблонер Роберт Л. Тароу Лестер С. Економіка для всіх; Пер. з анг. - Львів; Просвіта, 1995.
2. Борис Райзберг. Ринкова економіка. Підручник. 1993. Москва.
3. Даниленко А.А. Тенденції і перспективи прямого іноземного інвестування у промисловість України. // Фінанси України - 8/2000.
4. Економіка підприємств: підручник/ За заг. ред. С.Ф Покропивного. - вид. 2, перероб. та доп. - к.: КНЕУ. 2000.
5. Іноземні інвестиції в Росії: сучасний стан і перспективи/За редакцією И.П. Фаминскогою - М: Міжнароднівідносини - 1995.
6. Коноводченко Л.Я.Кушнарьова Б.П. Загальна економічна теорія. Навчальний посібник/ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ,Гермес,2000.
7. Лебедєв Е.А. Грошово-кредитна система в сучасних умовах Просвіта; Л. 1990 р.
8. Плоткін О.В. Використання світового досвіду в процесі нагромадження капіталу та його інвестування в Україні. Наукові праці НДФІ - 4. 97.
9. Ринкова економіка. Словник. Під загальною редакцією. М.Я. Кинермана Видавництво "Республіка". 1993 р.
10. Филюк Г.М. Напрями підвищення інвестиційної привабливості природних монополій в Україні. // Фінанси України - 8/2000.
Loading...

 
 

Цікаве