WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Ринок капіталів. Інвестування - Контрольна робота

Ринок капіталів. Інвестування - Контрольна робота

виправдане.
Прибуток у розмірі 80 тис. дол. щомісяця протягом 20 років сягає величини (80000)*(20)*(12)=19,2 млн. дол. Здавалося б, такі інвестиції у фабрику повністю виправдовують себе. Проте, чи варті сьогоднішні 80 тис. дол. такої суми через 5 років чи навіть 20 років? Ні, оскільки сьогодні гроші можна покласти на банківський рахунок, вкласти в облігації чи інші вигідні активи - з тим, щоб вони дали більше прибутку у майбутньому. Через це ті ж 19,2 млн. дол., що будуть одержані протягом наступних 20 років, коштуватимуть менше, ніж сьогоднішні 19,2 млн. дол.
Основний капітал фірми вимірюється як запас, а такі виробничі (ресурси) фактори, як робоча сила та сировина, є потоками. Запас капіталу дає можливість фірмі отримувати поток прибутків протягом певного періоду часу.
2. Одне з найпоширеніших та найважливіших рішень, які приймають фірми, - інвестування в новий капітал.
Як фірма може визначити чи окупиться певна інвестиція в капітал? Треба обчислити сьогоднішню цінність майбутніх потоків грошей, які фірма очікує одержати від інвестицій, та порівняти її з інвестиційними витратами. Це і є критерій чистої сьогоднішньої цінності (ЧСЦ):
Критерій ЧСЦ: Робіть інвестиції, якщо сьогоднішня цінність очікуваних у майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати.
Фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста вигода має додатне значення, тобто чиста сьогоднішня цінність більша від нуля.
Припустимо, що вартість інвестицій у капітал становить В, а очікуваний прибуток протягом наступних 10 років 1, 2, … 10, С - ставка дисконту, якою ми користуємося для дисконтування майбутнього потоку прибутків.
ЧСЦ= - В + ( 1 / (1+С)) + ( 2 / (1+С)2) + ( 10 / (1+С)10).
Якою ставкою дисконту слід скористатися фірмі? Відповідь на це запитання залежить від альтернативних шляхів, якими фірма може використати свої кошти. Наприклад, замість даного інвестування фірма може вкласти кошти в інший капітал, який даватиме інший потік прибутків. Або ж фірма може вкласти гроші в облігацію, яка даватиме більшу віддачу. Через це можна розглядати С як альтернативну вартість капіталу фірми.
Як оцінювати ступінь ризику інвестування? Припустимо, що деякий проект зовсім не ризиковий (тобто фірма впевнена, що майбутні потоки прибутків становитимуть 1, 2 і т.д.). Тоді альтернативна вартість інвестування матиме гарантовану віддачу, тобто віддачу, яку можна одержати від урядової облігації. Якщо тривалість проекту за оцінками становить 10 років, то фірма може скористатися щорічною процентною ставкою по 10-річній урядовій облігації, щоб обчислити ЧСЦ даного проекту, як в попередньому рівнянні. Якщо ЧСЦ дорівнює нулю, то вигода від інвестування саме дорівнюватиме альтернативній вартості, так що фірмі байдуже - інвестувати чи не інвестувати. Якщо ЧСЦ більша нуля, то вигода перевищуватиме альтернативну вартість, і, отже, слід робити інвестицію.
Розрізняють реальні та номінальні ставки дисконту. Якщо потоки грошей подані в реальних показниках, то ставку дисконту також треба подати в реальних показниках. Причина полягає в тому, що ставка дисконту є альтернативною вартістю інвестування, темпи інфляції не враховуються, їх не слід також враховувати і в альтернативній вартості. Реальну ставку процента можна вирахувати так: номінальна ставка процента і очікувані темпи інфляції (номінальна ставка процента - це просто процентна ставка, виражена в грошових одиницях).
Приклад, припустимо що номінальна процентна ставка і рівень інфляції складають по 10%. Якщо позичити 100 дол., то необхідно виплатити 110 дол. в рік. Проте, через 10%-у інфляцію кожен із цих 110 дол. буде коштувати на 10% дешевше (тому що гроші знецінюються). Звідси, реальна вартість, чи споживча здатність, виплачених в кінці року 110 дол. складе лише 100 дол. Отже, з поправкою на інфляцію, якщо позичають 100 дол. в кінці року виплачують тих же 100 дол. В цьому випадку номінальна ставка складає 10%, а реальна процентна ставка дорівнює 0. Тобто, якщо вирахувати 10% рівня інфляції із 10% номінальної процентної ставки, то отримаємо, що реальна процентна ставка дорівнює 0.
3. Для різних інвестиційних проектів характерні різні ставки, тобто діапазон ставок. Чому?
1. Ризик. Певне значення має різна ступінь ризику за позикову суму. Чим більший шанс, що позичальник не виплатить позику, тим більший позиковий процент буде брати кредитор, щоб компенсувати цей ризик.
Здебільшого, інвестиційні проекти є ризиковими. Розрізняють два види ризику:
- диверсифікаційний ризик - можна усунути інвестуванням у значну кількість проектів або придбанням акцій багатьох компаній (якщо фірма інвестуватиме в десятки проектів (як це роблять крупні компанії), то її сумарний ризик буде значно меншим);
- недиверсифікаційний ризик - впливає на альтернативну вартість капіталу, а тому його слід включати у плату за ризик.
Оскільки інвестори можуть усунути диверсифікаційний ризик, вони не можуть очікувати більшої віддачі, ніж та, яку може давати гарантована ставка (ніхто не заплатить вам за те, що ви ризикуєте там, де це зовсім не потрібно).
Недиверсифікаційний ризик може виникати через те, що прибутки фірми і прибутки від окремих проектів, як правило, залежать від загального економічного становища. При значному економічному зростанні корпоративні прибутки вищі. З іншого боку, в періоди економічного спаду прибутки, як правило, зменшуються. Оскільки розмір прибутків більшості компаній свідчить про стан економіки і оскільки майбутнє економічне зростання ніхто не гарантує, диверсифікація може усунути всі можливі види ризику. Інвесторам слід (і вони справді так можуть вчинити) одержувати більшу віддачу, беручи на себе цей ризик.
2. Терміновість. Довгострокові позики переважно видаються по більш високим ставкам процента, ніж короткострокові, тому що кредитори довгострокової позики відчувають певні трудності і можуть мати фінансові збитки через відмову від альтернативного використання своїх грошей на протязі довгострокового періоду.
3. Розмір позики. Якщо дві позики однакової строковості та ступеня ризику, ставка позикового процента переважно більш висока на меншу із двох.
4. Обкладання податками. Наприклад, кредитор який має високі доходи, може віддати перевагу 7%-й ставці позикового процента на муніципальну облігацію, яка не обкладається податком, а не 9%-й ставці позикового процента на облігацію, яка підлягає оподаткуванню.
5. Обмеження умов конкуренції на ринку. Наприклад, в невеликому місті банк, монополізуючий місцевий грошовий ринок, може стягати високі ставки позикового процента із позик споживачам, тому що домогосподарствам незручно "бігати" по банкам десь в інших містах.
4. Розміри процентних ставок визначають пропозиція та попит.
Пропозиціяпозичкових коштів походить від сімей, котрі бажають заощадити частину своїх доходів, маючи на меті більше споживати в майбутньому.
Попит на позичкові кошти двокомплементарний. По-перше, деякі сім'ї бажають споживати більше, ніж дозволяють їхні доходи сьогодні. Це відбувається тому, що в їх доходах або очікується приріст, або ж тому, що вони бажають зробити велику покупку, виплата за яку має робитися з майбутнього
Loading...

 
 

Цікаве