WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Прибуток підприємства, шляхи його максимізації, напрями використання - Курсова робота

Прибуток підприємства, шляхи його максимізації, напрями використання - Курсова робота

корисність для менеджера буде від'ємною. Це пояснюється додатковою відповідальністю і тиском на менеджера величини бюджету. Для менеджера, який розпоряджається величезними бюджетами, ціна помилки істотно зростає і є життєво важливою для фірми. З цієї причини менеджери можуть уникати розпорядження бюджетами, розмір яких перевищує рівень В.
3. Величина "чайових", на які може розраховувати менеджер
"Чайові" можуть бути важливим елементом матеріального і соціального становища менеджера. В це поняття входять: службовий автомобіль, медичне страхування, звільнені від податків витрати, зарубіжні поїздки, участь у суспільно важливих подіях тощо. Чим більше "чайових" отримує менеджер, тим більшою буде загальна управлінська корисність. Однак управлінська гранична корисність від отримання "чайових" зменшується із збільшенням величини "чайових".
Інколи за величини "чайових", більшої за Р граничне задоволення менеджера стає від'ємним. Причинами цього можуть бути ускладнення стосунків з податківцями, акціонерами, журналістами, заздрість колег тощо.
Отже, за межами ОР загальне задоволення менеджера знижується.
І.3. Теорія агентських угод про цілі фірми
Теорія агентських угод розглядає цілі фірми через призму взаємовідносин між власниками фірми і менеджерами, між менеджерами та їхніми підлеглими. Суть теорії така: принципал (власник або акціонер фірми) делегує агентові (менеджеру) певні повноваження; агент отримує від власника винагороду, а те, що залишається після різних виплат, належить власнику. Основна проблема полягає в тому, щоб власник і менеджер змогли домовитися про винагороду, оскільки інтереси цих сторін можуть не збігатися.
Так, угода, яка гарантує агентові платню незалежно від результатів його діяльності, означає, що стимул брати на себе ризики у менеджера відсутній. З іншого боку, угода, на основі якої агентові виплачують винагороду тільки відповідно до отриманого фірмою прибутку, означає, що створилися умови для збігу інтересів агента і власника. Однак агент може й не підписати таку угоду через надто великий ризик. Для подолання очевидної відмінності у цілях між власником і менеджером підготовлюється контракт, який забезпечить зближення і навіть збіг цілей обох сторін. У контракті передбачається програма наділення менеджера акціями його компанії у певній пропорції та за пільговою ціною. Це робиться для підвищення заінтересованості менеджерів і є своєрідною подякою за відданість компанії. Отже, такий контракт є важливим методом контролю і стимулювання менеджера до самовідданої роботи на благо фірми.
Рис. І.1 Взаємовідносини "власник-агент"
Другим методом контролю і підвищення заінтересованості вищих менеджерів до високоефективної роботи на фірмі є постійна загроза злиття або поглинання. Великі менеджери дорожать своїм контрактом з акціонерами даної компанії, бо у випадку злиття чи поглинання вони можуть утратити свою роботу.
Третім методом контролю за діяльністю агента є загроза банкрутства. Непрофесійні дії менеджера на ринку створюють загрозу його робочому місцю. Особливу роль у справі контролю можуть відігравати банки та інші фінансові інституції, що співпрацюють з менеджером даної фірми.
І нарешті, існує ринок управлінських талантів. Якщо менеджер не виконує як слід своїх обов'язків, то власник може його звільнити.
Отже, поведінка менеджера визначається не тільки акціонерами, а й конкурентами, фінансовими інституціями та ринком управлінської праці (рис. І.1).
ІІ. СУТЬ І ВИДИ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА
Фірма - незалежно від її правової форми - працює для того, щоб отримати прибуток. Для виготовлення кінцевої продукції, яку продадуть на ринку, вона купує різні фактори виробництва, або ресурси. Витрати виробництва є вартістю ресурсів, залучених до виготовлення кінцевої продукції фірми. В економічній науці розрізняють економічні та бухгалтерські витрати. Першим видом витрат більше оперують економісти-теоретики, другим - бухгалтери.
Економічні та бухгалтерські витрати
Наявність витрат зумовлена тим, що ресурси є обмеженими та можуть використовуватися за різним призначенням. Застосування певних ресурсів для виробництва одного блага означає, що їх уже не можна вживати для виробництва іншого блага. Іншими словами, витрати передбачають відмову від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу у виробництві певного блага є вартістю його найкращого альтернативного застосування.
Економічні витрати на навчання в університеті містять не лише плату за навчання, книги, олівці тощо, а й втрату доходу, який міг заробити студент, якби він не навчався в університеті.
Економічні витрати - це платежі, які має робити фірма для отримання і використання всіх ресурсів. Вони складаються з двох частин: явних і неявних витрат.
Явні витрати називають ще бухгалтерськими, або розрахунковими. Це - платежі за ресурси, які фірма купує на ринках ресурсів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами. До них належать платежі за електроенергію, паливо, сировину, працю тощо. Вони є прямими грошовими виплатами фірми власникам ресурсів. Тому явні витрати нерідко називають грошовими витратами.
Бухгалтерські витрати групують за економічними елементами із. калькуляційними статтями.
Відповідно до економічного змісту, бухгалтерські витрати класифікують таким чином: 1) матеріальні витрати; 2) витрати на оплату праці; 3) амортизація основних засобів; 4) відрахування на соціальні заходи; 5) інші витрати.
Групування витрат за економічними елементами використовують для складання кошторису витрат на виробництво. Кошторис витрат - це плановий розрахунок витрат на всі потреби підприємства за певний проміжок часу (як правило, рік). Такий кошторис дає можливість визначити потреби підприємства у кожному виді Ресурсів (сировині, матеріалах, паливі, фонді заробітної плати тощо). Співвідношення елементів витрат характеризує структуру витрат. Залежно від структури витрат галузі або виробництва поділяють на матеріаломісткі, фондомісткі, трудомісткі.
До матеріаломістких належать галузі виробництва, у структурі витрат яких велика питома вага матеріальних витрат. Так, у харчовій та легкій промисловості на Матеріальні витрати припадає 90% загальних витрат, у чорній металургії - понад 8%, хімічній промисловості - 75%, машинобудуванні - 70%.
Трудомісткими є галузі видобувної промисловості. В них питома вага витрат на заробітну плату становить майже 50%.
Капіталомісткі - це галузі, у структурі цитрат яких висока питома вага амортизації" (електроенергетика, нафтодобувна промисловість}.
Для визначення витрат використовують їх класифікацію за калькуляційними статтями. Така класифікація відображає склад витрат залежно від місця їх виникнення і виробничого призначення. Аналіз калькуляційнихстатей дає змогу виявити, за рахунок яких джерел можна реально скоротити витрати на одиницю продукції.
Фірма може володіти деякими ресурсами, які вона використовує у виробничому процесі. Це. наприклад, капітальні блага, управлінські навички власника (власників)
Loading...

 
 

Цікаве