WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Аналіз ефективності виробництва. Ефективність за Парето.Граничний аналіз та його використання в мікроекономічному аналізі. Капітал як чинник виробницт - Реферат

Аналіз ефективності виробництва. Ефективність за Парето.Граничний аналіз та його використання в мікроекономічному аналізі. Капітал як чинник виробницт - Реферат

та збереження позичкового капіталу.
Щодо розподільної функції, то, як уже зазначалося, прибуток, отриманий позичальником з використанням позичкового капіталу, розподіляється на дві частини - позичковий процент і підприємницький дохід. Пропорція такого розподілу обумовлюється дією перелічених вище факторів і закріплюється кредитною угодою. Причому сплата і розмір позичкового процента мають імперативний характер, тобто його сплати в обумовленому розмірі не можна уникнути. Значить, позичальникові належить лише та частина прибутку, яка залишиться після сплати процентів кредитору.
Банки як установи, що торгують грошима, здійснюють певні витрати на проведення своїх операцій, які покривають за рахунок власних доходів. Тому вони не можуть платити за кредити, надані їм підприємствами, організаціями, установами, населенням у вигляді залишків коштів на поточних рахунках або строкових депозитах чи вкладах, а також іншими банками, більше або стільки ж, як стягують самі. Процентна ставка за кредитні ресурси, що її сплачують банки, як правило, нижча від ставок за кредити, що їх надають банки, на розмір маржі Розподільна функція процента змушує позичальника раціонально використати надані йому кредитором у тимчасове користування кошти, щоб не тільки їх повернути, а й отримати додатковий дохід. Цього доходу має вистачити на сплату процентів і одержання власного прибутку, заради якого позичальник вступив у кредитні відносини.
Функція збереження позичкового капіталу полягає в тому, що з допомогою процента кредитору забезпечується повернення від позичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, яка була надана в кредит. Особливо дія цієї функції проявляється в періоди високих темпів інфляції. Адже інфляція породжує процентний ризик - небезпеку втрат: у кредиторів - унаслідок зниження номінальних і реальних процентних ставок за кредити відносно темпів інфляції, у боржників - при їх підвищенні. Процентний ризик банків виникає і у разі перевищення процентних ставок, що сплачуються ними за залучені кредитні ресурси, над ставками за наданими позичками. Тому під час інфляції процентна ставка за користування позичками зростає. У такий спосіб кредитор перекладає ризик знецінення позичкового капіталу на позичальника, а через нього - на все суспільство, адже сплачені підвищені проценти позичальник спробує відшкодувати шляхом підвищення цін на свої товари.
Щоб запобігти втратам або хоч зменшити ризик, банки в період інфляції застосовують такі способи: вводять плаваючі процентні ставки за кредит, які змінюються з урахуванням темпів інфляції, тобто переглядаються або через невеликі періоди - щомісячно чи щоквартально, або ж зі зміною центральним банком базової процентної ставки (ставки рефінансування), або ж зі зміною темпів інфляції; намагаються надавати не середньо- або довгострокові кредити, а переважно короткострокові; надають кредити не під проценти, а з умовою участі в прибутку від прокре-дитованого заходу тощо.
Функції процента визначають його роль у суспільстві. Насамперед процент сприяє більш ефективному використанню кредиту, зміцненню комерційного або господарського розрахунку. Адже повернути позичку і сплатити проценти легше тому, хто отримає більший прибуток від прокредитованого проекту. Неефективні проекти просто відсікаються. Водночас процент збільшує доходи банків, сприяючи зміцненню їх стійкості.
Процент сприяє й більш ефективному використанню суб'єктами господарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх у банку на поточному чи депозитному рахунку, вони мають можливість отримати додаткові доходи. Певною мірою це полегшує для них можливість користування банківськими кредитами, а часто ще й на пільгових умовах, бо кожен комерційний банк заінтересований у клієнтах, які забезпечують його грошовими ресурсами.
Велику роль відіграє процент у стимулюванні населення вкладати свої заощадження в банки. По-перше, отриманий процент захищає ці заощадження від знецінення внаслідок інфляції. По-друге, процент на вклади є додатковим доходом населення. Вища процентна ставка за строковими вкладами стимулює вкладників розміщувати свої заощадження в банках на тривалі строки, відповідно зростають можливості банків надавати більше середньо-та довгострокових кредитів на розвиток економіки чи на підвищення життєвого рівня населення.
Водночас високі процентні ставки, які вже тривалий час застосовуються в Україні, не дають можливості багатьом суб'єктам господарювання користуватись банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки, вихід її з економічної кризи. Підприємства, які все ж таки користуються цими кредитами, високі проценти відносять на собівартість продукції, яку вони випускають, а це часто робить її неконкурентоспроможною не тільки на світовому, а й на національному ринку.
5.2.Дисконтована вартість.
Дисконтування - розрахунок аналога теперішньої суми капіталу, яка буде через декілька років (певний період часу) за існуючою нормою відсотка.
Процедура дисконтування полягає у тому, що при здійсненні будь-яких інвестиційних проектів необхідно зіставити величину теперішніх витрат і майбутніх доходів.
Для визначення рентабельності інвестиційного проекту вираховують чисту дисконтовану вартість. Для цього необхідно зробити розрахунок майбутніх надходжень і виразити їх у сьогоднішніх грошах, після чого зіставити дисконтований доход з сьогоднішніми капіталовкладеннями.
Список використаної літератури.
1. Закони України (том I) / за ред. Опришко В. Ф. (голова), Горьовий Л. Є., Мацюк А. Р., Осауленко А. І. та інші, - К., 1996
2. Економіка підприємства (Том ІІ)/За ред. проф. С. Ф. Покропивного,-Київ:"Видавництво "Хвиля-Прес"",-1995
3. Основы предпринимательского дела /Под ред. проф. Ю. М. Осипова, Е. Е. Смирновой,-Москва:БЕК,-1996
4. Сергеев И. В. Экономики предприятия,-Москва:"Финансы и статистика",-1997
5. Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность,-Москва:"Экономика",-1997
6. Шмален Г. Основы и проблеми экономики предприятия / Под. ред. проф. А. Г. Поршнева,-Москва:"Финансы и ста-тистика",-1996
7. Экономика предприятия /Под ред. проф. В. Я. Горфинкеля, В. А. Швандара,-Москва:"Банки и биржи",-1998
8. Экономика предприятия (Книга 3(18))/Под ред. проф. В.М. Семенова-Москва:Центр экономики и маркетинга,-1998
9. Горфинкель. В.Я. Экономика предприятия: Учебник. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.
10. Стражев В.И. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник. - Минск, 1997. - 363 с.
11. Петухов Р.М. Оценка эффективности промышленного производства: Методы и показатели. - М.: Экономика, 1994. - 191 с.
12. Чумаченко И.Г. Повышение эффективности производства: В 3-х томах. - К.: Высшая школа, 1989.
13. Белашов Л.А. и др. Эффективность производства. - К.: Высшая школа, 1989.
14. Вёйе Г. Дернинг У. Введение в общую экономику и организацию производства. - Красноярск: КТУ, 1995. - 509 с.
Loading...

 
 

Цікаве