WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Моделі поведінки виробників - Реферат

Моделі поведінки виробників - Реферат

Реферат на тему:

Моделі поведінки виробників

План

Вступ

1. Модель фірми............................................................................5-13

2. Поведінка фірми на конкурентному ринку.................................... .13-22

2.1 Фірма на конкурентному ринку (економічний опис)................ 13-20

2.2 Модель фірми на конкурентному ринку.............................. 20-22

3. Рівновага за Курно.................................................................. 22-24

3.1 Рівновага за Курно......................................................... 22-23

3.2 Модель Курно................................................................23-24

4. Рівновага та нерівновага за Стакельбергом.................................... 24-26

Висновок.

Використана література.

Вступ

Максимізація прибутку – основний критерій, на якій орієнтуються виробники. Але це не єдиний критерій. Максимізація поточного прибутку повинна співвідноситися зі стратегічними прогнозом розвитку фірми.

Підприємницька фірма — це самостійно діючий суб'єкт ринку, метою діяльності якого є отримання прибутку через виробництво одного або більше товарів для продажу на ринку.

Фірма представляє собою ринково-виробничу систему, оскільки одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач в процесі виробництва та як виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг.

Основними організаційно-правовими формами фірм є: індивідуальна підприємницька фірма, партнерство та корпорація. Кожна з них має свої переваги і недоліки. В мікроекономіці не приймають до уваги різноманітність форм, розмірів і функцій фірм. Узагальненим поняттям фірма об'єднують всі підприємства і організації.

Модель поведінки фірми будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання. Мета фірми – одержання максимальної величини прибутку за даний період. Обмеженнями виступають продуктивність факторів виробництва, витрати виробництва, ціна продукції та попит на неї. Вибір рішення щодо обсягу випуску продукції залежить від ринкової структури, в якій господарює фірма.

Модель фірми ґрунтується на припущенні раціональності її поведінки. Головна мета власника – максимізація вигоди у вигляді суми прибутку за певний період – визначає всі рішення фірми відносно того, що, як і для кого виробляти.

В загальному виразі сума прибутку за даний період визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (сукупним виторгом) і витратами її виробництва. Обчислення сукупного виторгу не викликає труднощів, – треба помножити ціну одиниці продукції на кількість проданої продукції. Але визначення сукупних витрат пов'язане зі значними теоретичними і практичними проблемами. В залежності від того, що відносять до витрат виробництва теоретики і практики, величина їх буде значно відрізнятись, отже, різною буде і величина прибутку фірми.

1. Модель фірми

Нехай виробнича фірма випускає один продукт (чи багато продуктів, але з постійною структурою). Річний випуск у натурально-речовій формі

Х – це кількість одиниць продукту одного виду (чи кількість багато номенклатурних агрегатів).

Використанні ресурси : L – жива праця (у вигляді середньої чисельності зайнятих за рік чи відпрацьованих за рік людино-годин); К – засоби праці (основні виробничі фонди); М – предмети праці (витрачене за рік паливо, енергія, сировина, матеріали, комплектувальні вироби тощо).

Кожен з агрегованих видів ресурсів (праця, фонди, матеріали) має певну кількість різновидів.

Позначимо вектор-стовпчик можливих обсягів витрат різних видів ресурсів через . Тоді технологія фірми визначатиметься її виробничою функцією, яка виражає зв'язок між витратами ресурсів і випуском.:

. (1.1)

Припускається гіпотеза, що F(x) двічі неперервно диференційована і неокласична, до того матриця її других похідних є від'ємно визначеною.

Якщо - вектор-рядок цін ресурсів, а р – ціна продукції, то кожному вектору витрат х відповідає прибуток: (1.2)

У (2) - вартість річного випуску фірми або її річний дохід, С=wx – витрати виробництва чи вартість витрат ресурсів за рік.

Якщо не вводити інших обмежень, окрім невід'ємних витрат ресурсів, то задача на максимум прибутку набере вигляду: (1.3)

Це задача нелінійного програмування з n умовами невід'ємності , необхідними умовами її розв'язування є умови Куна-Таккера:

(1.4)

Якщо в оптимальному розв'язку використовуються всі види ресурсів, тобто , то умови (1.4) матимуть вигляд: (1.5)

Або

Тобто в оптимальній точці вартість граничного продукту даного ресурсу повинна дорівнювати його ціні.

Такий самий (за формулою) розв'язок має задача на максимум випуску за заданого обсягу витрат (1.6)

Це задача нелінійного програмування з одним лінійним обмеженням і умовою невід'ємності змінних.

Побудуємо функцію Лагранжа:

Тепер максимізуємо її за умови невід'ємності змінних .

Для цього необхідно, щоб виконувались умови Куна-Таккера:

(1.7)

Як бачимо умови (1.7) цілком збігаються з (1.4), якщо покласти .

Приклад 1: випуск продукції фірми задається виробничою функцією Кобба-Дугласа:

Визначимо максимальний випуск, якщо на оренду фондів і оплату праці виділено 150 грош. од., вартість оренди одиниці фондів грошових одиниць, ставка зарплати грошових од./люд.

Якою буде гранична норма заміни одного зайнятого фондами в оптимальній точці?

Розв'язання: оскільки F(0,L)=L(K,0)=0, то в оптимальному розв'язку , тому умови (1.7) наберуть вигляду: (1.8)

або у нашому випадку:

поділивши перше рівняння на друге, маємо:

підставивши цей вираз в умову:

знайдемо

Розв'язання можна проілюструвати геометрично. На рис 1.1 зображені ізокости (лінії постійних витрат для С=50, 100, 150) та ізокванти (лінії постійних випусків для Х=25,2;37,8).

5К+10L=C=const.

Ізокванти –

В оптимальній точці ізокванта та ізокоста С=150, що проходять через цю точку, дотикаються, бо згідно з (1.8) нормі до цих кривих, задані градієнтами колінеарні.

Норма заміщення праці фондами в оптимальній точці:

тобто один працюючий може бути замінений двома одиницями фондів.

Розв'язуючи задачу моделі фірми (1.3) на максимум прибутку, знаходимо єдиний оптимальний набір ресурсів (розглядається випадок, коли всі ресурси входять до набору). Цьому набору відповідає єдине значення витрат: .

Розв'язуємо задачу моделі фірми (1.6) на максимум прибутку за заданих витрат . Якщо F(x) – неокласична, то в оптимальному розв'язку причому цей розв'язок єдиний.

Таким чином, з одного боку,

,

а з іншого

Оскільки

та

то

але тому

Через те що розв'язок задачі (1.3) єдиний, то .

Отже, якщо задача на максимальний прибуток має єдиний розв'язок то їй відповідає задача на максимальний випуск за заданих витрат , причому остання має такий самий розв'язок, як і перша(див. Рис 1.1): .

Геометричне місце точок дотику ізокост та ізоквант за різних значень витрат С визначає довготерміновий шлях розвитку фірми Х(С), тобто показує, як зростатиме (спадатиме) випуск, якщо витрати зростуть (зменшаться). Оскільки ця залежність монотонна, то існує обернена монотонна функція витрат С=С(Х).

Оскільки Х(С) – максимальний випуск за заданих витрат С, то витрати С(Х), які відповідають цьому максимальному випуску знову ж визначається за умови максимального прибутку:

(1.9)

Прирівнюючи похідну до нуля

бачимо, що в оптимальній точці граничні витрати дорівнюють ціні випуску:

окрім того, максимум прибутку досягається за

Розглянемо n співвідношень (5):

Ці співвідношення можуть бути розв'язані відносно х в околі оптимальної точки , якщо якобіан , де

Це означає, що повинен бути відмінним від нуля гессіан виробничої функції (але Н від'ємно визначений, тому дійсно ), тоді (1.10)

або

Ці n рівнянь задають функцію попиту (на ресурси), відшукані за допомогою моделі поведінки фірми. Функції попиту на ресурси можна також знайти експериментально за допомогою методів математичної статистики за відповідними вибірковими даними.

Loading...

 
 

Цікаве