WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Вплив фактору часу на діяльність підприємства - Реферат

Вплив фактору часу на діяльність підприємства - Реферат

Реферат

Вплив фактору часу на діяльність підприємства

Праця - це процес, що відбувається в часі і просторі. Його характеризує насамперед рух. Витрата людської енергії (а отже, часу) у процесі праці матеріалізується (упредметнюється) в продуктах праці. Упредметнена праця набуває форми спожитої вартості тільки в безперервному русі від виробництва до індивідуального або виробничого споживання. Значна частина суспільної праці (а отже, витраченого суспільством сукупного робочого часу), яка упредметнена в засобах і виробничих умовах, становить матеріальну основу виробництва.

Важко не погодитися з Ф. Енгельсом, який писав: "...Рух є спосіб існування матерії". Розрізняють такі види руху: механічний(визначається дією фізичних законів, зокрема, закону всесвітнього тяжіння), молекулярний (переміщення молекул), хімічний(швидкість різних хімічних реакцій), біологічний (ритми життєдіяльності живих істот), соціальний (історичний розвиток). Свої особливості має й економічний рух.

Формою і мірою всіх видів руху є час. Час - загальна форма буття матерії, що виражає тривалість її існування і послідовність зміни станів усіх матеріальних систем і процесів у світі.

Основними властивостями часу є однорідність, одно спрямованість, одновимірність, упорядкованість, безперервність і необоротність.

Завдяки своїм властивостям, час характеризує не тільки кількісні, але і якісні зміни в стані різних видів матерії. Не є винятком економічні процеси. Саме час надає можливість виміряти будь-які форми руху і різнорідні процеси, з'ясувати внутрішні зміни в стані досліджуваних об'єктів, проникнути в сутність економічних явищ і процесів, зрозуміти закономірності розвитку.

Економічні функції, що виконує час, можна позначити таким чином:

1. Простір людського розвитку. Будь-які процеси (у тому числі виробничі) мають тривалість, тобто початок і закінчення: час життя людей, тривалість трудового періоду, тривалість виготовлення машини, тривалість будівництва об'єкта.

Таким чином, час є основою організації (у часі) виробничих процесів, надає можливість їх планувати і контролювати. При цьому використовуються такі властивості часу, як одно спрямованість, одновимірність, упорядкованість, безперервність і необоротність.

2. Кількісна міра різних речей. Доречно згадати, що багато економістів називали робочий час "загальним предметом", "загальним товаром", "загальними грішми".

Умовно можна виділити три види робочого часу: потенційний (майбутній), поточний (нинішній) і застиглий (минулий). Майбутній час може бути реалізований в майбутньому. Поточний час реалізується в трудових процесах дійсного періоду часу. Застиглий час реалізується у минулій праці, тобто упредметнюється (матеріалізується) у вже виготовлених товарах (продуктах або послугах). Товари обмінюються відповідно до кількості витраченої на їх виробництво праці (тобто витрат часу) або здатності товарів його заощадити при їх використанні.

3. Характеристика якості проходження економічних процесів.Слід насамперед виділити час виробництва, час обороту капіталу (період окупності інвестицій) і час обороту обігових коштів. Час надає можливість виміряти:

  • витрати праці на виробництво одиниці продукції;

  • співвідношення між продуктивними і непродуктивними (простої, відпочинок) витратами часу, а отже, ущільненість праці, напруженість, інтенсивність;

  • швидкість оборотності капіталу;

  • швидкість окупності (повернення) інвестованого капіталу.При цьому використовуються властивості однорідності, одновимірності і безперервності часу.

4. Якісна характеристика різних товарів і послуг. Показник часу характеризує якість різних товарів так само, як і інші чинники (такі, наприклад, як колір, температура, функціональність тощо). Щоб це зрозуміти, досить відповісти на такі питання: чи байдуже вам, коли було зібрано полуницю, яку ви збираєтеся купувати (або якої свіжості м'ясо, риба, помідори); у який час робочої зміни вам привезуть бетонний розчин для будівельних робіт; у яку пору року (сезон) вам пропонують теплий (легкий) одяг для купівлі, у якому році він виготовлений.

При цьому використовуються властивості необоротності й одно спрямованості часу.

5. Кількісна і якісна характеристики динаміки економічного руху (розвитку). Тільки зіставляючи характеристики економічних процесів у різні періоди часу, можна оцінити тенденції, динаміку, швидкість економічних процесів.

Конкретними кількісними показниками цього є темпи зростання, індекси зміни тощо.Зазначена функція часу виконує важливу роль: надає можливість оцінити тенденцію, динаміку, швидкість перебігу процесів і є інформаційною основою прогнозування розвитку економічних процесів. Саме аналіз показників динаміки надає можливість прогнозувати "потенційний час". При цьому використовуються властивості безперервності і необоротності часу.

6. Середовище ритмічності економічних процесів. Чіткі часові ритми властиві будь-яким видам руху. Квіти розкриваються і закриваються в певний час, "за розкладом" співають солов'ї, ритми пронизують життєдіяльність людського організму. Подібна ритмічна специфіка властива й економічним процесам.

До подібних циклів слід віднести:

1) на мікроекономічному рівні (короткі хвилі):

- тривалість виробничих операцій;

  • тривалість обробки партії деталей;

  • тривалість робочої зміни;

  • цикли виробництва;- цикли обороту;

- термін служби основних фондів (цикли відновлення основних фондів);

  • термін окупності інвестицій;

  • термін поновлення відтворювальних природних ресурсів;

  • періоди зміни продукції, що випускається;

  • період відновлення технологій;

2) на макроекономічному рівні (довгі хвилі):

- цикли зміни товарів (3-3,5 року);

цикли зміни пріоритетних галузевих структур (міжгалузеве перетікання капіталу, 7-10 років);

- цикли кардинальної зміни технологій (цикли науковотехнічних революцій).

Під фактором, часув економіці розуміють явище зміни економічних показників, причиною якого є час. В основу дії фактора часу покладено зміну комплексу соціально-економічних і техніко-економічних умов. Унаслідок цього однакові витрати праці, що здійснюються в тому самому місці, але в різні періоди часу, приносять різні результати (ефекти), або досягнення однакових результатів вимагає різних витрат праці.

Основною причиною дії фактора часує зміна продуктивності суспільної праці. Супутніми причинами можуть бути зміна прибутковості одиниці капіталу; зміна упущеної вигоди від невикористання фінансових коштів; зміна масштабу грошової одиниці; зміна природних умов; зміна реакції природних систем на зовнішній вплив тощо. Причому зазначені фактори, у свою чергу, можуть бути і результатом, і причиною зміни продуктивності суспільної праці.

Одне з основних завдань економістів пов'язане з кількісним урахуванням дії фактора часу на економічні показники.

При уважному аналізі можна побачити, що в економіці є багато показників, які дають можливість перекинути "місток" між факторами часу і результатами економічної діяльності. Саме вони можуть бути використані, щоб пов'язати час з вартісними чинниками. Основні з цих показників такі:

- продуктивність праці (натуральні або вартісні показники за одиницю часу);норма прибутку (частка капіталу на рік);

- банківський відсоток (частка позичкового капіталу на рік); норма амортизації (частка основних фондів, що амортизуються протягом року);

зміна фондовіддачі (темпи зміни протягом одиниці часу); рента на використовувані природні ресурси (норма прибутку, одержуваного з одиниці природного ресурсу за рік); зміна рівня використання природного ресурсу; зміна структури витрат; зміна цін;

  • динаміка рівня інфляції;

  • зміна органічної структури капіталу;

  • темпи науково-технічного прогресу тощо.

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва — важливого елемента оборотних коштів підприємства.

Виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприємство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами).

Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім — кінця обробки всієї партії.

Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято іншими операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час.

Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробництвах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, меншими — в серійному й мінімальними — у масовому.

Виробничий цикл можна обчислювати як для окремих предметів (деталей, вузлів, виробів), так і для виробничий цикл цілих партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами. Для виробів із тривалим циклом величина останнього обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без урахування вихідних.

У багатьох випадках виконання допоміжних операцій збігається із часом перерв, особливо перерв чекання. Тоді величина циклу є меншою за суму його складових. Це треба враховувати під час обчислення загальної тривалості циклу.

Основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, яка становить технологічний цикл..

Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить також від того, як поєднується виконання операцій над предметами партії. Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Послідовне поєднання операційполягає в тім, що наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю.

Послідовне поєднання операцій є досить простим за своєю організацією, полегшує оперативне планування та облік. Але воно потребує тривалого циклу, бо кожний предмет лежить, чекаючи обробки всієї партії. Послідовне поєднання операцій застосовується в одиничному та серійному виробництвах.

Паралельне поєднання операційхарактеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється. Відтак предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях.

Використана література

  1. Задоя А.О. Мікроекономіка.- К.: Знання, 2000.- 180с.

  2. Мікроекономіка і макроекономіка.- К.: Основи, 1998.- 518с.

  3. Лісовий Андрій Васильович Мікроекономіка.- К.: ЦУЛ, 2003.- 192с.

  4. Горобчук Тетяна Тимофіївна Мікроекономіка.- К.: ЦУЛ, 2002.- 236с.

  5. Задоя Анатолій Олександрович Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи.- К.: Знання, 2003.- 216с.

  6. Ткаченко Андрій Арсенійович Основи економічної теорії. Мікроекономіка.- Запоріжжя: ЗДУ, 1993.- 368с.

  7. Горобчук, Тетяна Тимофіївна Мікроекономіка: Навч.-метод. посіб. для студ. економ. спец.- К.: ЦУЛ, 2002.- 236с.

  8. Мініна Оксана Валеріївна, Базілінська Олена Яківна Мікроекономіка.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 351с.

  9. Куркін, Микола Васильович Мікроекономіка:основи ринкової поведінки: Навч. посіб.- (перероб. і доп.).- Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001.- 456с.- 18.00

2

Loading...

 
 

Цікаве