WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Ринок капіталу. Прийняття рішення щодо інвестування - Реферат

Ринок капіталу. Прийняття рішення щодо інвестування - Реферат

ТЕМА : РИНОК КАПІТАЛУ. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ЩОДО ІНВЕСТУВАННЯ
1. Поняття, особливості та вартість облігації.
2. Прийняття рішення щодо інвестування. Критерій чистої сьогоднішньої цінності.
3. Діапазон ставок.
4. Визначення та роль процентної ставки.
1. Облігація - це цінний папір, по якому боржник зобов'язується сплачувати власнику облігації (кредитору) грошовий потік. Наприклад, за облігацією корпорації (тобто тією, що випущена корпорацією) можна одержувати протягом наступних десяти років щорічні "купонні" платежі в розмірі 100 дол., а по закінченні даного періоду - основну суму в розмірі 1 тис. дол. скільки ви б заплатили за таку облігацію? Щоб визначити її реальну вартість, нам треба лише розрахувати сьогоднішню цінність потоку платежів:
СДЦ=100дол./(1+С) + 100дол./(1+С)2 + 100дол./(1+С)3 +…+ 100дол./(1+С)10 + 1000дол./(1+С)10
І знову ми бачимо, що сьогоднішня цінність залежить від ставки процента. На рис. 1 показано цінність облігації - сьогоднішню цінність майбутніх грошових потоків - для ставок, що доходять 20%. Слід зауважити, що у міру зростання ставки процента цінність облігації зменшується. За ставки 5% облігація коштує близько 1386 дол., проте за ставки 15% вона коштувала лише 749 дол.
Слід зауважити, що існують безстрокові облігації, тобто такі облігації, за які можна отримувати щорічно фіксовану суму грошей, тобто вічні облігації.
Показники віддачі для різних акцій можуть істотно відрізнятися. Облігації корпорацій, як правило, дають більшу віддачу, ніж урядові, а також, віддача від облігацій одних корпорацій більша, ніж від інших. Одна з головних причин цього - різні облігації мають різні ступені ризику. Урядові облігації дають більше гарантій, ніж облігації приватних корпорацій. Крім того, фінансове становище одних корпорацій стабільніше, порівняно з іншими, а тому ймовірність невиконання грошових зобовязань у перших менша. Відзначимо, що чим ризикованіша інвестиція, тим більшу віддачу від неї очікує інвестор. Через це доходи від ризикованих облігацій вищі.
2. Одне з найпоширеніших та найважливіших рішень, які приймають фірми, - інвестування в новий капітал.
Як фірма може визначити чи окупиться певна інвестиція в капітал? Треба обчислити сьогоднішню цінність майбутніх потоків грошей, які фірма очікує одержати від інвестицій, та порівняти її з інвестиційними витратами. Це і є критерій чистої сьогоднішньої цінності (ЧСЦ):
Критерій ЧСЦ: Робіть інвестиції, якщо сьогоднішня цінність очікуваних у майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати.
Фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста вигода має додатне значення, тобто чиста сьогоднішня цінність більша від нуля.
Припустимо, що вартість інвестицій у капітал становить В, а очікуваний прибуток протягом наступних 10 років 1, 2, … 10, С - ставка дисконту, якою ми користуємося для дисконтування майбутнього потоку прибутків.
ЧСЦ= - В + ( 1 / (1+С)) + ( 2 / (1+С)2) + ( 10 / (1+С)10).
Якою ставкою дисконту слід скористатися фірмі? Відповідь на це запитання залежить від альтернативних шляхів, якими фірма може використати свої кошти. Наприклад, замість даного інвестування фірма може вкласти кошти в інший капітал, який даватиме інший потік прибутків. Або ж фірма може вкласти гроші в облігацію, яка даватиме більшу віддачу. Через це можна розглядати С як альтернативну вартість капіталу фірми.
Як оцінювати ступінь ризику інвестування? Припустимо, що деякий проект зовсім неризиковий (тобто фірма впевнена, що майбутні потоки прибутків становитимуть 1, 2 і т.д.). Тоді альтернативна вартість інвестування матиме гарантовану віддачу, тобто віддачу, яку можна одержати від урядової облігації. Якщо тривалість проекту за оцінками становить 10 років, то фірма може скористатися щорічною процентною ставкою по 10-річній урядовій облігації, щоб обчислити ЧСЦ даного проекту, як в попередньому рівнянні. Якщо ЧСЦ дорівнює нулю, то вигода від інвестування саме дорівнюватиме альтернативній вартості, так що фірмі байдуже - інвестувати чи не інвестувати. Якщо ЧСЦ більша нуля, то вигода перевищуватиме альтернативну вартість, і, отже, слід робити інвестицію.
Розрізняють реальні та номінальні ставки дисконту. Якщо потоки грошей подані в реальних показниках, то ставку дисконту також треба подати в реальних показниках. Причина полягає в тому, що ставка дисконту є альтернативною вартістю інвестування, темпи інфляції не враховуються, їх не слід також враховувати і в альтернативній вартості. Реальну ставку процента можна вирахувати так: номінальна ставка процента і очікувані темпи інфляції (номінальна ставка процента - це просто процентна ставка, виражена в грошових одиницях).
Приклад, припустимо що номінальна процентна ставка і рівень інфляції складають по 10%. Якщо позичити 100 дол., то необхідно виплатити 110 дол. в рік. Проте, через 10%-у інфляцію кожен із цих 110 дол. буде коштувати на 10% дешевше (тому що гроші обезцінюються). Звідси, реальна вартість, чи споживча здатність, виплачених в кінці року 110 дол. складе лише 100 дол. Отже, з поправкою на інфляцію, якщо позичають 100 дол. в кінці року виплачують тих же 100 дол. В цьому випадку номінальна ставка складає 10%, а реальна процентна ставка дорівнює 0. Тобто, якщо вирахувати 10% рівня інфляції із 10% номінальної процентної ставки, то отримаємо, що реальна процентна ставка дорівнює 0.
3. Для різних інвестиційних проектів характерні різні ставки, тобто діапазон ставок. Чому?
1. Ризик. Певне значення має різна ступінь ризику за позикову суму. Чим більший шанс, що позичальник не виплатить позику, тим більший позиковий процент буде брати кредитор, щоб компенсувати цей ризик.
Здебільшого, інвестиційні проекти є ризиковими. Розрізняють два види ризику:
- диверсифікаційний ризик - можна усунути інвестуванням у значну кількість проектів або придбанням акцій багатьох компаній (якщо фірма інвестуватиме в десятки проектів (як це роблять крупні компанії), то її сумарний ризик буде значно меншим);
- недиверсифікаційний ризик - впливає на альтернативну вартість капіталу, а тому його слід включати у плату за ризик.
Оскільки інвестори можуть усунути диверсифікаційний ризик, вони не можуть очікувати більшої віддачі, ніж та, яку може давати гарантована ставка (ніхто не заплатить вам за те, що ви ризикуєте там, де це зовсім не потрібно).
Недиверсифікаційний ризик може виникати через те, що прибутки фірми і прибутки від окремих проектів, як правило, залежать від загального економічного становища. При значному економічному зростанні корпоративні прибутки вищі. З іншого боку, в періоди економічного спаду прибутки, як правило, зменшуються. Оскільки розмір прибутків більшості компаній свідчить про стан економіки і оскільки майбутнє економічне зростання ніхто не гарантує, диверсифікація може усунути всі можливі види ризику. Інвесторам слід (і вони справді так можуть вчинити) одержувати більшу віддачу, беручи на себе цей ризик.
2. Терміновість. Довгостроковіпозики переважно видаються по більш високим ставкам процента, ніж короткострокові, тому що кредитори довгострокової позики відчувають певні трудності і можуть мати фінансові збитки через відмову від альтернативного використання своїх грошей на протязі довгострокового періоду.
3. Розмір позики. Якщо дві позики однакової строковості та ступеня ризику, ставка позикового процента переважно більш висока на меншу із двох.
4. Обкладання податками. Наприклад, кредитор який має високі доходи, може віддати перевагу 7%-й ставці позикового процента на муніципальну облігацію, яка не обкладається податком, а не 9%-й ставці позикового процента на облігацію, яка підлягає оподаткуванню.
5. Обмеження умов конкуренції на ринку. Наприклад, в невеликому місті банк, монополізуючий місцевий грошовий ринок, може стягати високі ставки позикового процента із позик споживачам, тому що домогосподарствам незручно "бігати" по банкам десь в інших містах.
4. Розміри процентних ставок визначають пропозиція та попит.
Пропозиція позичкових коштів походить від сімей, котрі бажають заощадити частину своїх доходів, маючи на меті більше споживати в майбутньому.
Попит на позичкові кошти двокомплементарний. По-перше, деякі сім'ї бажають споживати більше, ніж дозволяють їхні доходи сьогодні. Це відбувається тому, що в їх доходах або очікується приріст, або ж тому, що вони бажають зробити велику покупку, виплата за яку має робитися з майбутнього доходу.
Другим джерелом попиту на позичкові фонди є фірми, котрі бажають зробити вкладення капіталу. Слід пам'ятати, що фірми вкладатимуть гроші в проекти з додатною ЧСЦ, тому що додатний показник ЧСЦ означає, що очікувана рентабельність проекту перевищує альтернативну вартість фондів. Ця альтернативна вартість - ставка дисконту, що використовується для визначення ЧСЦ - це процентна ставка, можливо, з урахуванням міри ризику. Часто фірми беруть позику на інвестиції тому, що потік прибутків від інвестицій очікується в майбутньому, а вартість інвестицій, як правило, має сплачуватись в поточний час. Прагнення фірм до вкладень капіталів, таким чином, важливе джерело попиту на позичкові фонди.
Слід відзначити, що чим вища процентна ставка, то тим нижча ЧСЦ проекту (чим вища процентна ставка, тим більша пропозиція та менший попит).
Ставка проценту є виключно важливою ціною в тому випадку, що вона одночасно впливає як на рівень, так і на структуру виробництва інвестиційних проектів.
Позичковий процент і об'єм виробництва. Процентна ставка є "адміністративною ціною". Це означає, що кредитно-грошові органи цілеспрямовано маніпулюють пропозицією грошей, щоб вплинути на ставку процента і тим самим на об'єм виробництва, зайнятість та ціни. Низькі процентні ставки (м'яка кредитно-грошова політика) сприяє до збільшення інвестицій та розширення виробництва; жорстка політика "душить" інвестиції та зупиняє виробництво.
Позичковий процент та розміщення капіталу. Ціни виконують розподільчі функції. Ставка проценту не є виключенням; вона виконує функцію розподілу грошового і, відповідно, реального капіталу серед різних фірм і інвестиційних об'єктів. Проте процентна ставка не виконує ідеально завдання розподілу капіталу з метою його найбільш виробничого використання. Крупні олігополії знаходять в кращому становищі, ніж конкуруючі позичальники, перекладаючи затрати на позичковий процент на споживачів, так як вони в змозі контролювати пропозицію і маніпулювати своїми цінами.
Loading...

 
 

Цікаве