WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМікроекономіка → Теорія витрат - Реферат

Теорія витрат - Реферат

основних виробничих та оборотних засобів, виражене у відсотках.
Рівень рентабельності часто називають нормою прибутку. Цей відносний показник дає змогу порівнювати ефективність роботи різних підприємств.
Крім рентабельності підприємства, для виявлення ефективності виробництва окремих речей обчислюють рентабельність продукції. Рівень рентабельності продукції визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.
Приклад 1. Загальний виторг фірми становить 50000 гривень. Грошові витрати - зарплата найманих працівників і вартість придбаної сировини та матеріалів - дорівнюють 30000 гривень. Різниця між виторгом і явними витратами у сумі 20000 гривень становить бухгалтерський прибуток. Власник фірми раніше був найманим робітником і отримував за рік 10 тис. гривень. Це - неявні витрати у вигляді втраченої заробітної плати. Для організації власного діла він використав 20000 гривень своїх заощаджень. Утім він міг покласти їх у банк і отримувати 10% річних, що становило б 2000 гривень за рік. Ці 2000 гривень є неявними витратами (втрата процента). Для залучення капіталу саме сюди, а не в інший проект, власник капіталу має отримати цей утрачений дохід (нормальний прибуток). Якщо із загального виторгу вирахувати явні та неявні витрати, в тому числі нормальний прибуток, то залишиться економічний прибуток у сумі 8000 гривень. Отож:
Загальний виторг 50 000 грн.
за вирахуванням явних витрат
Зарплата 20 000 грн.
Вартість сировини і матеріалів 10 000 грн.
Бухгалтерський прибуток 20 000 грн.
за вирахуванням неявних витрат
Утрачена зарплата 10 000 грн.
Утрачений процент 2 000 грн.
Економічний прибуток 8 000 грн.
Приклад 2. Для глибшого з'ясування суті економічного та розрахункового прибутку розглянемо таблицю. У ній подано спрощений розрахунок прибутків і збитків підприємства.
Процес виробництва продукції передбачає витрати на робочу силу (заробітна плата); матеріали, сировину і напівфабрикати; землю (оренда); капітал (амортизація).
Припустімо, що вартість інвестованого капіталу (І) - 1 млн гривень. Метою діяльності інвестора є максимізація прибутку; він ухвалює свої економічні рішення щодо тих або інших проектів залежно від їхньої альтернативної вартості. Альтернативна вартість інвестованого капіталу еквівалентна вартості нормального прибутку. Пояснимо це положення.
Таблиця. Розрахунок прибутків і збитків підприємства, тис. гри
Показники економічної діяльності підприємства Підприємство
збиткове прибуткове
Вартість реалізованої продукції
Розрахункові витрати виробництва:
заробітна плата
матеріали, сировина тощо
оренда
амортизація 1000
500
250
100
100 1000
500
200
100
100
Сума розрахункових витрат
Розрахунковий прибуток (АсР) 950
50 900
100
Інвестований капітал (І)
Нормальний прибуток (МР)
(8% інвестованого капіталу)
Економічний прибуток (ЕР) 1000
80
-30 1000
80
+20
Нормальний прибуток (NP) на інвестований капітал визначають так:
NР=koI,
де k - рентабельність середньостатистичного підприємства.
Нехай середня прибутковість інвестованого капіталу дорівнює 8%. Тоді його альтернативна вартість, або нормальний прибуток, становитиме 80 тис. гривень. Інвестиції будуть вигідними лише тоді, коли прибуток від інвестованого капіталу дорівнюватиме нормальному прибутку або перевищуватиме його. Нормальний прибуток, який концептуально пояснює значення альтернативної вартості капіталу, входить до складу грошових витрат виробництва. Тому вирішальним критерієм визначення реальної прибутковості підприємства вважають не бухгалтерський прибуток (АСР), а величину економічного прибутку (ЕР), який визначається за формулою:
ЕР=АСР-NР.
Звідси випливає такий висновок: не розрахунковий, а саме економічний прибуток визначає вигідність інвестування в той чи інший проект. Від'ємне значення економічного прибутку сигналізує про необхідність скорочення інвестицій та про зміну напряму виробничої діяльності. І навпаки, якщо сума бухгалтерського прибутку перевищує величину нормального і економічний прибуток є додатним (+20 тис., за даними таблиці), то інвестиції в цю сферу збільшуватимуться.
У конкурентних галузях фірми можуть отримувати економічний прибуток лише протягом певного часу. Прибуток працює, як сигнал. Якби всі галузі були конкурентні, фірми могли б постійно вступати в нову для себе галузь або залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У довгостроковому періоді жодна фірма в конкурентній галузі не змогла б отримати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток у такий галузі неминуче прямує до нуля, щойно до неї входять нові виробники. Це явище називають парадоксом прибутку: економічний прибуток індукує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.
Так само збитки у конкурентній галузі є тимчасовими. Якщо фірма зазнає збитків у конкурентниій галузі, то врешті-решт вона шукатиме інші сфери для вкладення капіталу. Коли фірма залишить галузь, ціни зростуть і збитки у галузі зникнуть. У довгостроковому періоді жодна фірма не може сподіватися на прибуток, більший за нормальний.
Лiтература
1. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение.- М., 1992.
2. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки. - К.: Знання, 1999.
3. Р.Барр. Политическая экономия: в 2-х томах/ Перевод в фр. - М., 1995.
4. Овчинников Г.П.Микроэкономика.-С.Пб., 1992.
5. Микроэкономика.// Под ред. Яковлевой. - М.: Изд-во МГУ им. Ломоносова, 1997.
6. Вернан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточныйуровень. Современный подход: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ, 1997, с. 767.
7. Алексеева В.Е., Арфеева М.В., Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург:Михайлова В.А.,1997, с.447.
8. Будаговська С., Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ: Основи, 1998, с.518.
9. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика. Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1998, с.348, с.503.
10. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. С-Пб.: С-Пб. УЭФ, 1998, с.447.
11. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. С-Пб.,: Литера плюс, 1997, 448 с.
12. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика. Москва: МГУ, Издательство "ДИС", 1997, с.320.
13. Задоя А.О. Мікроекономіка. Київ: Т-во "Знання", КОО, 2000, с.176.
14. Кара гадова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. Київ: Четверта хвиля, 1997,с.208.
15. Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.
16. Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328.
17. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка.Київ: КНЕУ,1999, с.208.
18. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Москва: НОРМА - ИНФРА*М, 1998, с.572.
19. Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург: Михайлов В.А., 1997, с.750.
20. Огибин Ю.А. Микро-, макроэкономика. С-Пб.: Литера плюс, 1997, с.512.
21. Рябикина А.А., Быкова Т.В. Основы микроэкономики. С-Пб., Лань, 1997, с.304.
22. Семюельсон,Пол А., Нордгауз,Вільям Д. Мікроекономіка. Київ: Основи, 1998, с.676.
23. Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. Київ: Лібра. 1998, с.256.
24. Яковлева Е.Б. Микроэкономика.- М.-С.-Пб.: Поиск, 1998, с.358.
Loading...

 
 

Цікаве