WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особиста гігієна. Запобігання шкідливим звичкам(Реферат) - Реферат

Особиста гігієна. Запобігання шкідливим звичкам(Реферат) - Реферат

періоду навчання дитини в школі, починаючи з молодших класів і закінчуючи випускними. Потрібно надавати точну і достатню інформацію про наркотики та їхній вплив на психічний, психологічний, соціальний і економічний добробут людини.
Доступною повинна бути інформація про наслідки зловживання наркотиками для суспільства. Необхідно наголошувати на важливості здорового способу життя, формувати життєві навички, обов'язкові для того, щоб протистояти бажанню спробувати наркотики або "наблизитися" до них у моменти стресу, ізоляції або життєвих невдач. Інформацію потрібно надавати з урахуванням особливостей аудиторії (статі, віку і переконань). До розробки стратегії антинаркотичного просвітництва необхідно залучати батьків та інших дорослих, які відіграють важливу роль у житті дитини.
Для оцінки ефективності будь-якої профілактичної програми потрібні регулярні соціологічні дослідження, проведені незалежними експертами.
Не варто допускати, працюючи в галузі антинаркотичного про-світництва, використання тактики залякування, перекручування і перебільшення негативних наслідків зловживання наркотиками. Такий підхід не дає можливості підліткам розвивати навички протистояння наркотикам.
За даними німецьких дослідників, ефективність профілактичної діяльності складає 20 %, медикаментозного лікування - лише 1 %. ЦІ цифри підтверджують, що хворобі легше запобігти, ніж витрачати сили і засоби на її лікування.
Фізіологічні основи відпочинку
Фізіологічні основи життєдіяльності людини визначають потребу суворого дотримання режиму дня, розумного чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості та сну. Для більшої частини людей доба ділиться приблизно на три рівні (по 8 год) частини: трудова діяльність (навчання), особистий час, сон. Основними видами відпочинку є щорічний, щотижневий, щоденний, короткочасний відпочинок. Нехтування щоденним, особливо щотижневим відпочинком від професійної діяльності є небезпечним для здоров'я, працездатності людини. Такий відпочинок є фізіологічною потребою організму, ефективним засобом відпочинку є зміна видів діяльності.
Великого поширення набуло телебачення. На перегляд телепередач у середньому щоденно витрачається 1,5-2 год. Значна частина населення, в тому числі і діти шкільного віку, проводить біля телевізора по 3-4 год і більше. Щоб послабити і запобігти негативним наслідкам цього, потрібно додержуватись певних гігієнічних рекомендацій. Час перегляду телепрограм слід обмежити в середньому не більше ніж двома годинами щоденно. Відстань від екрана телевізора повинна становити 2,5-5,0 м. Чорно-бІлІ та кольорові передачі треба дивитися при потужності освітлення приміщення 7-11 Вт/м2. Кут зони перегляду передач повинен бути в межах 60" стосовно центру екрана.
Обов'язковим елементом щоденного відпочинку є 7-8 годинний сон. Його повноцінність забезпечується дотриманням таких вимог: останнє приймання їжі не пізніше ніж за 2 години до сну; перед сном 20-30 хвилинна прогулянка на свіжому повітрі; заняття, які вимагають сильного розумового та емоційного напруження, припиняють за 1,5-2,0 години до сну; лягати спати в один і той же час в добре провітреній кімнаті, взимку - при відкритій кватирці; забезпечити відсутність чи максимально можливе зниження шумо-вих впливів. Застосування транквілізаторів і снодійних засобів допускають лише епізодично з дозволу лікаря.
Гігієна одягу
Важливою фізіологічною функцією одягу є забезпечення теплового комфорту в різних клімато-географічних, побутових і професійних умовах.
З'явившись на різних стадіях зародження людського суспільства, одяг пройшов значну еволюцію. Тепер у поняття "пакет одягу" входять такі основні компоненти: білизна (перший шар), костюми і плаття (другий шар), верхній одяг (третій шар).
За призначенням і характером використання розрізняють одяг побутовий (у тому числі дитячий), професійний (спецодяг), спортивний, військовий, лікарняний, обрядовий тощо.
До повсякденного одягу ставляться такі основні гігієнічні вимоги:
1. Забезпечити оптимальний підодяговий мікроклімат і сприяти тепловому комфорту людини.
2. Не утруднювати дихання, кровообіг і рух людини, не зміщувати І не стискати внутрішні органи, частини опорно-рухового апарату.
3. Бути достатньо міцним, легко чиститись від зовнішніх і внутрішніх забруднень.
4. Не мати токсичних хімічних домішок, що виділяються в зовнішнє середовище і негативно впливають на шкіру й організм людини.
5. Вага одягу повинна становити не більше 8-10 % маси тіла людини.
Важливим показником якості одягу і його гігієнічних властивостей є підодяговий мікроклімат. При температурі навколишнього середовища 18-22 °С рекомендуються такі параметри підодягового мікроклімату: температура повітря - 32,5-34,5 °С, відносна вологість - 55-60 %, концентрація оксиду вуглецю (IV) - до 1,0-1,5 %.
Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її пошиття, розкрою одягу. Для виготовлення тканин використовують текстильні волокна різного походження (натуральні, синтетичні). Натуральні волокна можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і неорганічними. До рослинних (целюлозних) органічних волокон належать бавовна, льон, сизаль, джут, конопля тощо. До органічних волокон тваринного походження (білкових) -вовна і шовк.
Останнім часом все більшого значення І поширення набуває друга група текстильних волокон - хімічні. Вони, як і натуральні, можуть бути органічними і неорганічними (останні застосовують тільки при пошитті спеціальних видів одягу). Основну групу волокон хімічного походження становлять органічні. Вони можуть бути штучними та синтетичними. До штучних волокон належать: віскозні, ацетатні, казеїнові тощо.
Гігієнічні переваги або недоліки тих чи інших тканин насамперед залежать від фізико-хімічних властивостей вихідних волокон, а саме: повітро-, паропроникності, вологоємкості, гігроскопічності, теплопровідності, теплоємкості тощо.
Повітропроникність характеризує здатність тканин пропускати через свої пори повітря, від чого залежать вентиляція підодя-гового простору і конвекційна віддача тепла з поверхні тіла, тепло- і вологозахисні властивості тканини. Чим більший об'єм пор у тканині та їх кількість, тим більша її повітропроникність. Чим швидше заповнюються пори тканини вологою, тим менше вона стає повітропроникною. Повітропроникність тканини характери-зується кількістю повітря, що проходить при неповному тиску за одиницю часу через одиницю поверхні. При визначенні повітропроникності стандартним вважаються тиск 49 Па (5 мм вод. ст.) І залежить він в основному від структури тканини, пористості, товщини і ступеня зволоження. За ступенемповітропроникності розрізняють матеріли вітрозахисні, з малою, середньою, високою та дуже високою повітропроникністю.
Паропроникність характеризує здатність пропускати водяну пару через пори тканин. Розрізняють абсолютну і відносну паропроникність. Абсолютна паропроникність - це кількість водяної пари (мг), що може проходити протягом однієї години через 2 см тканини при температурі 20 °С і відносній вологості 60 %. Відносна паропроникність - це
Loading...

 
 

Цікаве