WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи охорони здоров'я (Реферат) - Реферат

Основи охорони здоров'я (Реферат) - Реферат

медичного страхування його адресування, тобто фінансування медичних заходів не загалом, а на конкретного жителя.
Із переваг медичного страхування слід вказати такі: наявність між споживачем (пацієнтом) і виробником (лікарем, медичним закладом) проміжної ланки - страхового товариства - забезпечило більш ефективний контроль за якістю та ефективністю медичної допомоги; медичне страхування як різновид соціального передбачило оплату не лише за медичні послуги, але за тимчасову непрацездатність, а також оплату декретних відпусток тощо.
Багаторічний досвід Заходу в галузі медичного страхування характеризується такими основними особливостями. По-перше, це багатоджерельність фінансування із зростаючою роллю держави порівняно з іншими джерелами. По-друге, кошти на медичне страхування, як правило, беруться із заробітної плати громадян. Працівник знає частину своєї заробітної плати, яка йде на охорону його здоров'я; йому вигідно не хворіти, бо невитрачені страхові кошти значною мірою повертаються до нього у формі різних пільг, надбавок до пенсії тощо. Третьою особливістю медичного страхування є так званий період очікування (1-4 дні) з оплатою тимчасової непрацездатності. Страхове відшкодування на період хвороби складає 60-70 % заробітної плати і виплачується протягом певного періоду.
Весь обсяг медичної допомоги, як правило, поділяється на дві частини: так званий гарантований мінімум та додаткові послуги. Перший оплачується з коштів держави та підприємств, другий - за рахунок громадян, підприємств та держави. Б усіх країнах, де існує медичне страхування, воно грунтується на договірній засаді. У цілому, якщо оцінювати переваги і недоліки медичного страхування, то слід виділити дві основні переваги: позбавлення нині діючих управлінських структур монопольного права на розподіл коштів; страхові компанії будуть краще рахувати гроші, оцінюючи не лише обсяг і якість медичних послуг, а І їхню вартість.
Перехід до медичного страхування тепер не є обов'язковим для України. Перш ніж вирішити це питання, необхідно здійснити організаційну перебудову системи медичної допомоги в цілому.
Сучасні проблеми реформування системи охорони здоров'я в Україні
Питання впливу соціальних та економічних чинників на здоров'я населення України залишається ще не з'ясованим. Достатньо сказати, що якби вдалося підняти рівень здоров'я населення, яке проживає в східно-центральному регіоні, до західного, то це б значно наблизило нас до сучасних європейських стандартів. Для цього необхідно радикально перебудувати медичну статистичну службу і впровадити таку систему інформаційного забезпечення управління охороною здоров'я, яка б, окрім загальних показників здоров'я населення і діяльності медичних закладів, давала б ці показники в розрізі соціальних і професійних прошарків суспільства.
В українській системі медичної допомоги повинні рівноправно співіснувати і конкурувати між собою такі форми власності; державна, громадська та приватна. Державна форма власності є провідною. На утримання державних медичних закладів необхідно витрачати не менше як 6,5 % валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.
Механізм фінансування державних медичних закладів потрібно здійснювати згідно з коштами бюджету, які повинні витрачатися на: утримання первинної медико-санітарної допомоги з розрахунку витрат на 1 жителя; фінансування спеціалізованих медичних закладів вторинного і третинного рівнів відповідно до статей кошторису; цільове фінансування санітарно-протиепідемічних заходів; цільове фінансування медичної науки та пріоритетних цільових комплексних програм.
Необхідна структурна перебудова державної системи медичної допомоги і забезпечення її економічної та медичної ефективності. Вона означає не тільки кількісне скорочення медичних працівників і ліжок, а й глибокі якісні зміни в ній. До них належать: введення родинної медицини як основи первинної медико-санітарної допомоги; трансформація поліклінік на вторинному і третинному рівнях у діагностично-консультативні центри; упорядкування стаціонарної мережі на всіх рівнях на основі науково обгрунтованих нормативів, переорієнтація стаціонарної допомоги плановим та хронічно хворим переважно на денні стаціонари; забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення мережею санітарно-епідеміологічних станцій, що перебувають виключно у державній власності.
Система управління медичною допомогою повинна здійснюватися на трьох рівнях: базовому (місто, село), регіональному (область) та державному (МОЗ України) згідно з чітко окресленими функціями для кожного рівня. Виконання цих функцій потребує кардинальних змін у структурі органів управління, передусім на державному та регіональному рівнях.
Провідним фахівцем у системі підготовки та перепідготовки медичних кадрів повинен стати родинний лікар та середній медичний працівник, фахівець з родинної медицини.
На шляху створення приватної і громадської медицини в Україні необхідне виконання таких заходів: ліцензування та акредитація медичних закладів; збереження кращих закладів у державній
власності; приватизація медичних закладів, що не передані у державну власність; реалізація системи пільг для становлення приватної і громадської медицини; заборона приватизації певних медичних закладів згідно із затвердженим списком та заборона використання медичних закладів не за призначенням.
На основі потреб у проведенні вищезгаданих заходів щодо реформи системи медичної допомоги в Україні необхідні такі першочергові закони:
1. "Про фінансування державної системи медичної допомоги".
2. "Про добровільне медичне страхування громадян України".
3. "Про приватну та громадську форми власності в системі медичної допомоги".
4. "Про первинну медико-санітарну допомогу".
5. "Про управління охороною здоров'я на державному, регіональному та базовому рівнях",
6. "Про діяльність лікарень".
7. "Про права пацієнта".
ЛІТЕРАТУРА
1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. - М.: Медицина, 1988. - 320 с.
2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого госпо-дарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України 23.12.1996р. №383.
3. Габович Р.Д., Познанский С.С.,Шахбазян Г.Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.
4. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.
5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін. Навч. посібник - К: Здоров'я, 1999. - 568 с.
6. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. - Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997. - 328 с.
7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології; Навчальний посібник. - К.: Здоров'я, 1999. - 694 с.
8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1. Даценко. - Львів: Світ, 2001. - 471 с.
9. Катернога М.Т. Українська криниця. - К.: Техніка, 1996. - П2 с.
10. Никберг Й.Й. Гигиена больниц. - К.: Здоров'я, 1993. - 260 с.
11. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення // Закон України № 4004-ХІІ від 24.02.94.
Loading...

 
 

Цікаве