WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи охорони здоров'я (Реферат) - Реферат

Основи охорони здоров'я (Реферат) - Реферат

радянської охорони здоров'я полягав у гіперцентралізованому плануванні бюджетних асигнувань на рівні планово-бюджетної комісії Верховної Ради на основі недостатньо науково обгрунтованих нормативів забезпечення медичною допомогою, що є однією з основних причин економічної неефективності системи організації медичної допомоги.
Союз науки та практики, опора на науково-технічних прогрес неодмінна умова розвитку охорони здоров'я.
Перед українською медичною наукою стоїть ряд невідкладних завдань: формування своєї наукової концепції; входження на наукових засадах у світове співтовариство; формування структури та обсягу наукових досліджень; розвиток Академії медичних наук України.
Участь громадськості у справі охорони здоров'я випливає із соціальної сутності здоров'я. Оскільки здоров'я пацієнта залежить передусім від умов та способу його життя, необхідно добиватись розуміння й участі в цьому кожної людини. Потрібно залучати громадян до участі у розвитку медичних закладів, наданні медикам допомоги в проведенні профілактичних та лікувальних заходів. З цією метою створюють громадські організації - товариства Червоного Хреста, санітарні пости та дружини на підприємствах, санітарний актив.
У сучасній українській державі охорона здоров'я повинна базуватись на таких засадах: державний характер з рівноправним існуванням громадської та приватної форм власності; соціальне орієнтована доступність; економічна ефективність; профілактична спрямованість; вільний вибір лікаря; наукове забезпечення; широка участь громадян у справі охорони здоров'я; міжнародне співробітництво.
Поняття про економіку охорони здоров'я, медичне страхування
Економіка охорони здоров'я - це наука, яка вивчає дію законів ринку в системі медичної допомоги та вплив охорони здоров'я на основний фактор виробництва - робочу силу (О.М. Голяченко, 1997).
Суть поняття "ринок." передбачає будь-який характер діяльності, де наявні процеси купівлі й продажу і де вступають у силу закони ринкової економіки.
Ринкова система передбачає рівноправне існування різних форм власності: приватної, громадської, державної. Систему охорони здоров'я можна оцінювати з 3-х позицій: соціальної, медичної та економічної ефективності.
Під соціальною ефективністю слід розуміти задоволення потреб людини у здоров'ї через покращання умов праці, забезпечення санітарно-протиепідемічних норм, задоволення потреб у медичних послугах. Критеріями цієї ефективності є демографічні показники здоров'я, а саме пересічна тривалість життя та смертність.
Медична ефективність передбачає оцінку якості та результативності діагностики, профілактики та лікування, її критерії рівні захворюваності населення та перебіг хвороб, ступінь їхньої запущеності, ускладнення.
Економічна ефективність визначає внесок охорони здоров'я в економіку, її вплив на виробництво валового національного продукту (ВНП). Критеріями є ті ж показники смертності й захворюваності та спеціальні показники діяльності медичних закладів. Економічна ефективність - визначальна передумова поступального розвитку охорони здоров'я. Сучасна система медичної допомоги в Україні характеризується двома основними проблемами: кадровою і ліжковою.
Темпи збільшення кадрів у 1980-1994 роках були такими. За-безпеченість лікарями зросла від ЗО до 45 на 10 тис. мешканців, середніми медичними працівниками - від 102 до 118 на 10 тис. мешканців. Усього в системі медичної допомоги за ці роки було зосереджено 1,5 млн. працівників, з них майже 240 тис. лікарів (15,3 %) і 620 тис. середніх медпрацівників (41,3 %).
З кадровою проблемою тісно пов'язана ліжкова, адже стаціонарна допомога була і залишається найдорожчою: близько 75 % коштів бюджету витрачається на утримання стаціонарів. Характерними ознаками стаціонарної допомоги в Україні були стабілізація середніх термінів перебування хворого на ліжку та зменшення строків їхньої зайнятості, що стало ще однією причиною її економічної неефективності. Згідно з розрахунками О.М. Голяченка (1997), соціалістична система медичної допомоги накопичила більше ніж 150 тис. непотрібних лікарняних ліжок, або майже кожне четверте ліжко в системі. Оптимальною є кількість - 380 тис. ліжок (70 ліжок на 10 тис. осіб). Важливим аспектом економіки охорони здоров'я є вибір її фінансування, тобто способу розподілу коштів з певного джерела. Існує три методи фінансування:
1) бюджет згідно із статтями (заробітна плата, медикаменти, обладнання, харчування тощо);
2) загальний бюджет (сукупна оплата, визначена заздалегідь для покриття витрати медичної установи протягом певного періоду часу);
3) фінансування на душу населення (стала оплата, що видається на кожного мешканця для покриття вартості визначеного об'єму медичних послуг протягом певного часу).
У нас тепер продовжується фінансування медичних закладів згідно із статтями бюджету. Найоптимальнішим для України, відповідно до конкретної мети, яка стоїть перед системою медичної допомоги, є метод фінансування на душу населення.
У середині 80-х років паралельно із зростанням чисельності медичних кадрів та лікарняних ліжок невпинно погіршувалися показники здоров'я населення та результати діяльності лікувально-профілактичних закладів. Все гострішою ставала потреба в пошуку шляхів удосконалення системи медичної допомоги, що знайшло своє відображення в розробці концепції так званого нового господарського механізму. Експеримент щодо його впровадження спочатку провели в Росії, після цього була спроба впровадити цей механізм і в Україні,
Суть нового господарського механізму полягала у фінансуванні медичної допомоги не згідно із статтями бюджету, а на 1 мешканця; виділяли ці кошти первинній ланці - амбулаторіям та поліклінікам; Інші установи - стаціонари, служба швидкої допомоги, а також обласні медичні заклади - повинні були заробляти гроші відповідно до направлень первинної ланки. Вводили своєрідний внутрішньогалузевий госпрозрахунок.
Лікувальні заклади мали можливість заробляти додаткові кошти за рахунок оплати наднормативної захворюваності, оплати лікування виробничих травм, отруєнь, дорожньо-транспортних пригод, харчових отруєнь, що сталися через порушення санітарно-протиепідемічного режиму. Передбачались впровадження бригадних методів роботи та вільний вибір лікаря. Жодне з положень нового господарського механізму, за винятком бригадних методів роботи, так і не реалізували на практиці. Необхідні були якісні зміни у віджилій системімедичної допомоги.
Повна невдача із впровадженням нового господарського механізму змусила дослідників звернути свої погляди у бік страхової медицини. Таку назву отримала система медичного забезпечення населення більшості сучасних розвинутих країн, визначальною рисою фінансування якої є медичне страхування.
Медичне страхування - це різновид соціального страхування при захворюваннях, коли лікування оплачується Із приватних, громадських або державних коштів.
Якщо Росія була родоначальником громадської (земської), а потім державної медицини, то Захід започаткував медичне страхування. Розпочалось воно Із приватних коштів окремих громадян, пізніше до медичного страхування приєдналась громада, а останнім часом - і держава. Головна особливість
Loading...

 
 

Цікаве