WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи охорони здоров'я (Реферат) - Реферат

Основи охорони здоров'я (Реферат) - Реферат

країною з ринковою економікою, яка взяла охорону здоров'я на державне забезпечення, стала Англія (1946). Пізніше до неї приєднались Канада, Швеція. Голландія, Австралія, Італія, Данія, Норвегія. Досвід цих країн дав позитивну відповідь на запитання: "Чи прийнятний державний характер охорони здоров'я для умов ринку?"
Частка держави у витратах на охорону здоров'я становить: у США ~ 42 %; в Канаді - 74 %; в Англії - 86 %; в Німеччині -78 %. Частка держави у витратах на медичну допомогу в Україні потребує уточнення, адже досі вважалося, що у нас охорону здоров'я майже цілком фінансує держава, аде це не так: коли ми робимо порівняння, наприклад з Ангією, то необхідно відзначити, що там значну частину амбулаторного лікування, зокрема оплату рецептів (не менше ніж на 80 %), здійснює держава, у нас же медикаментозне лікування здебільшого оплачується пацієнтом. В Україні та-кож потрібно підрахувати додаткові кошти, які виділялись на охорону здоров'я підприємствами, колгоспами, різними організаціями (в основному ці кошти йшли на будівництво медичних закладів). Тому із врахуванням цієї обставини наша державна частка на охорону здоров'я навряд чи більша за британську.
З усіх розвинутих країн найбільше зацікавлення своєю системою медичної допомоги у нас має викликати саме Англія. Вона витрачає на медичну допомогу найнижчу частку валового внутрішнього продукту (ВВП) - 6 %, тоді як у США ця частка найбільша і становить 15 %. Витрати на медичну допомогу в Англії у 5,3 раза менші, ніж у США, хоча суттєвої різниці в якості цієї допомоги у даних країнах немає,
З цього випливає такий висновок: якщо в багатих країнах Заходу, окрім США, держава забезпечує не менше 75-80 % витрат на медичну допомогу, то бідній Україні і сам Бог велів йти цим шляхом.
Основні засади охорони здоров'я
Радянська охорона здоров'я грунтувалася на таких засадах; державний характер, загальнодоступність, безкоштовність; профілактична спрямованість; плановий характер; союз науки та практики; участь громадськості у справах охорони здоров'я.
Оцінюючи ці засади з позицій історичного досвіду, необхідно відзначити їхні позитивні та негативні сторони.
Державний характер радянської охорони здоров'я сприяв вирішенню таких важливих соціально-медичних проблем, як різке зниження смертності від інфекційних хвороб, розбудова достатньої мережі медичних закладів, підготовка медичних кадрів. Медицина відіграла не останню роль у перемозі радянської армії під час Другої світової війни. У радянських умовах охороні здоров'я був притаманний монопольний характер, що призвів до заборони інших форм власності (приватної, громадської), неможливості вільного вибору лікаря, відсутності конкуренції як могутнього чинника вдосконалення системи та забезпечення ЇЇ ефективності. Це згодом призвело до застою та глибокої кризи.
Суть загальнодоступності полягає в однаковому забезпеченні медичною допомогою різних соціальних прошарків суспільства, кожного пацієнта зокрема. Цю засаду радянська охорона здоров'я в життя не втілила. Оскільки провідним класом соціалістичного суспільства був проголошений робітничий, він і забезпечувався кращою медичною допомогою. У містах виникла спеціальна мережа медико-санітарних частин для надання медичної допомоги робітникам промислових підприємств. Нормативи ЇЇ організації були значно вищими, ніж у селі. Елітарна мережа медичних закладів під назвою "лечсанупр", що обслуговувала вищу адміністративно-командну верхівку, ще більше поглиблювала цю нерівність. Це призвело до величезних соціальних відмінностей у забезпеченні медичною допомогою різних соціальних прошарків суспільства (табл. 12.1).
Таблиця 12.1
Медичне забезпечення різних соціальних прошарків радянського суспільства (рівень села прийнято за 1)
Медичне забезпечення Сільські мешканці Міські мешканці Вища адміністративна-командна верхівка
Лікарі 1 2,5 4,5
Ліжка 1 0,9 2,0
Закономірним є такий висновок: соціальні прошарки радянського суспільства, які мали гірше здоров'я, забезпечувались і гіршою медичною допомогою та навпаки. Замість загальнодоступності сформувався різко виражений антисоціальний характер радянської охорони здоров'я. У незалежній Україні ми повинні прагнути до соціальної спрямованості доступності медичної допомоги.
Безплатність медичної допомоги радянська охорона здоров'я запозичила з концепції громадської (земської) медицини, яка орієнтувалась в основному на бідні верстви населення. Монополізувавши власність, радянська держава стала практично єдиним розпорядником кредитів. Охорона здоров'я разом з освітою та культурою опинилась на останніх місцях у фінансуванні, їхня питома частка у валовому національному продукті невпинно знижувалась, ставши протягом останніх років меншою, ніж 3 %. У розвинутих країнах ринкової системи вона безупинно зростала і сягнула рівня 6,5-15,0 %. Ще однією вадою безплатності медичної допомоги стала втрата адресування виділених на охорону здоров'я коштів, тобто ці кошти не пов'язувались з тим, як той чи інший громадянин ставився до свого здоров'я.
Але найбільшим недоліком було поєднання безплатності з еко-номічною неефективністю системи охорони здоров'я. Створювалось враження, що охорона здоров'я, як так звана "невиробнича сфера", вартості не має.
Тим часом у країнах ринкової системи була відповідно розроблена засада економічної ефективності охорони здоров'я (рентабельності) - досягнення найвищого рівня медичних послуг при найменших витратах.
Нехтування економічними законами призвело до економічної неефективності радянської системи охорони здоров'я, що стало основною причиною її відставання.
Формулюючи засади охорони здоров'я, слід відзначити, що безплатність медичної допомоги для пацієнта необхідна, але ще важливішою є економічна ефективність охорони здоров'я.
Профілактичний напрям радянської охорони здоров'я мав три вираження:
1. Проведення соціально-економічних заходів, спрямованих на поліпшення умов праці та побуту людей як основних чинників здоров'я. Цей найважливіший напрям профілактики не був розвинутий через недотримання економічних законів виробництва, що призвело до низького рівня заробітної плати, гальмування впровадження нових технологій і в кінцевому результаті - до низької продуктивності праці та скорочення соціальних витрат, передусім на ту ж профілактику.
2. Проведення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на збереження довкілля людини. Це потребує великих коштів. В умовах низької економічної ефективності радянського виробництва їх не було звідки брати, і виробництво здешевлювалось за рахунок скорочення природоохоронних заходів.
3. Диспансеризація здорових та хворих. Суть диспансеризації полягає вактивному спостереженні за здоров'ям людей, виявленні захворювань на ранніх стадіях, активному лікуванні хронічних хворих з метою забезпечення їхньої життєдіяльності та працездатності. Доцільність диспансеризації сумнівів не викликає, проте ефективність її виявилась недостатньою через відсутність економічного обгрунтування.
Підтверджуючи важливе значення профілактичної спрямованості охорони здоров'я, слід зауважити, що вона повинна грунтуватись на міцних економічній та соціальній основах,
Плановий характер
Loading...

 
 

Цікаве