WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи військової епідеміології. Санітарно-епідеміологічна розвідка (Реферат) - Реферат

Основи військової епідеміології. Санітарно-епідеміологічна розвідка (Реферат) - Реферат

маршу проводять санітарно-епІдемІологічну розвідку маршрутів переміщень, місць великих привалів, денного і нічного відпочинку, а також району призначення. Вивчають місцеві фактори, які можуть негативно впливати на епідемічний стан у військах.
Результати санітарно-епідеміологічної розвідки доповідають командиру, який організував розвідку, та начальнику медичної служби усно або у вигляді письмового повідомлення (рис. 16.4). На зворотному боці карти наноситься масштабний план-схема населеногопункту із зазначенням джерел водопостачання, їх дебіту, лікувальних і сан ітарно-еп Іде міологічних закладів, лазень, санпропускників, скотомогильників тощо, які дозволяють правильно організувати та провести протиепідемічні заходи.
Протиепідемічний захист військ в умовах застосування противником біологічної зброї
Біологічна зброя (БЗ) - це один із видів зброї масового ураження людей, тварин І рослин, використання якої зумовлено здатністю мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності викликати захворювання.
У природі існує велика кількість патогенних мікроорганізмів, однак як збудники інфекційних захворювань людей у біологічній війні можуть бути використані лише ті, які відповідають певним вимогам. Найважливішою з них є здатність викликати інфекційні захворювання. Біологічні збудники спричиняють у людей захворювання різної важкості, які можуть призвести до смерті або втрати боєздатності. При цьому одне і те ж захворювання в одних випадках може мати тяжкий перебіг, в інших - легкий. Для застосуван-ня біологічних засобів з метою ураження ймовірного, противника враховують також їх здатність утворювати аерозолі, що можуть довго утримуватися в повітрі й, таким чином, протягом тривалого часу викликати зараження людей через органи дихання; стійкість мікроорганізмів при зберіганні й транспортуванні цього виду зброї; відсутність ефективних засобів специфічної профілактики і лікування; можливість масового виробництва при затраті мінімальних сил і засобів тощо.
Згідно із зарубіжними повідомленнями, з великої кількості патогенних мікроорганізмів, які існують у природі, приблизно ЗО збудників Інфекційних захворювань відповідають таким вимогам і можуть бути використані в біологічній війні. До них належать: бактерії - збудники бруцельозу, туляремії, чуми, сибірки, сапу, меліоїдозу, холери; віруси - збудники натуральної віспи, жовтої гарячки, гарячки Денге; рикетсії - збудники сипного тифу, Ку-гарячки, плямистої гарячки Скалистих гір; токсини - ботулотоксин тощо.
Особливістю біологічної зброї, яка відрізняє її від усіх інших видів зброї масового ураження, є здатність ряду інфекційних захворювань до епідемічного розповсюдження. Тому за сприятливих умов навіть один випадок застосування біологічної зброї на обмеженій Ділянці може призвести до виникнення масових захворювань на великих територіях,
Здатність ряду інфекційних захворювань (чума, натуральна віспа, холера) передаватись від однієї людини до іншої зумовлює іншу особливість біологічної зброї - тривалість її уражаючої дії. Зараження біологічними засобами виникає не тільки в момент їх застосування, але й через певний проміжок часу, внаслідок того, що деякі мікроби можуть тривалий період існувати в навколишньому середовищі, особливо в споровій формі. Наприклад, збудники чуми зберігають життєздатність у воді до 30 діб, у грунті - до 2 місяців; спори сибірки - десятки років. Тривалість дії біологічних засобів може бути зумовлена також застосуванням заражених носіїв (комах, кліщів тощо). За наявності сприятливих умов вони розповсюджуються на місцевості й створюють стійкі осередки зараження.
Характерною особливістю біологічної зброї є те, що у більшості випадків при її застосуванні уражаючий ефект виникає не відразу. З моменту зараження і до появи ознак захворювання проходить прихований, або інкубаційний період. Його тривалість залежить від виду збудника, кількості мікробів, які потрапили в організм, опірності організму. Так, середня тривалість інкубаційного періоду при зараженні чумою і холерою становить від декількох годин до 1-3 діб; туляремії - 3і? діб; натуральної віспи - 13-14 діб. До бойових властивостей біологічної зброї слід віднести також здатність біологічних аерозолів проникати в негерметизовані сховища, Інженерні споруди, бойові машини і заражати в них людей; відсутність надійних і швидких методів індикації; сильну психотравмуючу дію, в результаті якої в особового складу можуть спостерігатись гострі реактивні стани.
Зараження людини в природних умовах або ж при застосуванні противником біологічної зброї може виникати при вдиханні зараженого повітря, вживанні заражених харчових продуктів і води, а також при контакті з хворими людьми, тваринами і зараженими предметами. Особливим способом зараження, притаманним деяким видам інфекції, є трансмісивний шлях: за допомогою живих носіїв - кровосисних комах (кліщів, вошей, бліх), які переносять інфекцію механічно (рис. 16.5). Відповідно до цих шляхів зараження людини, розробляють і способи застосування біологічних засобів.
Найефективнішим способом застосування біологічних засобів на війні вважають розпилення у повітрі сухих або рідких рецептур
Рис. 16. 5. Членистоногі - переносники інфекційних захворювань трансмісивним шляхом:
1 - кровосисна муха; 2 - блоха: 3 - кліщ лісовий; 4 - воша платяна; 5 - малярійний і немалярійний комарі.
(бактеріальних, вірусних, токсинних тощо) і створення таким чином мікробних аерозолів. Цей спосіб є найбільш небезпечним в епідеміологічному відношенні, тому що може призвести до масево-го зараження незахищених людей, тварин, рослин на великій території. Не виключається також штучне розповсюдження заражених комах, кліщів, гризунів. Важливе місце відводять і диверсійним способам застосування бактеріальних засобів: зараження повітря в місцях великого скупчення людей (метрополітени, вокзали, кінотеатри тощо), джерел водопостачання (шахтні колодязі, водогони, озера, ставки тощо), складів з продовольством, фуражем та іншими запасами матеріальних засобів.
Для доставки до цілей біологічних засобів противником можуть використовуватись ракети, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, міни, контейнери з комахами, розпилювачі й механічні генератори біологічних аерозолів, які встановлюються на літаках (рис.16.6). У разі застосування противником біологічної зброї медичною службою разом з командуванням та іншими службами
Рис. 16.6. Способи доставки біологічних засобів:
1 - ракети; 2 - авіаційні бомби; 3 - міни; 4
Loading...

 
 

Цікаве