WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи військової гігієни. Коротка характеристика польових жител (Реферат) - Реферат

Основи військової гігієни. Коротка характеристика польових жител (Реферат) - Реферат

складу.
Вода необхідна для задоволення фізіологічних потреб організму, а також відіграє велику роль у зміцненні здоров'я та загартовуванні особового складу. Без неї неможливо забезпечити відповідні господарсько-побутовї умови, що є надзвичайно важливим в польових умовах для запобігання виникненню різних захворювань. Велика кількість ЇЇ також необхідна для проведення санітарної обробки військ, дегазації, дезактивації та миття техніки, заливання у радіатори машин тощо.
Завдання щодо забезпечення доброякісною водою покладено на декілька служб.
Медична служба разом з інженерною проводить розвідку джерел водопостачання; встановлює кількість, місцезнаходження джерел води; визначає придатність води для пиття та інших потреб; забирає проби води для лабораторного аналізу (рис. 15.9); оцінює технічний стан споруд водопостачання та обладнання в них, дебіт і наявну кількість води у дже-релах, підходи та під'їзди до них; оцінює сакітарно-епідемічний стан районів, у яких розміщуються пункти добування, збереження та видачі води; з'ясовує наявність Інфекційних захворювань у місцевого населення, які передаються водним шляхом (черевний тиф, вірусний гепатит А, лептоспіроз, туляремія тощо); контролює санітарний стан зон охорони джерел; здійснює контроль за очищенням, знезаражуванням води, покращенням її якості, зберіганням і доставкою у підрозділи.
Медичний персонал проводить регулярну лабораторну перевірку води як у місці її видачі, так І у місцях споживання; контролює дотримання гігієнічних норм забезпечення особового складу водою та видає йому засоби знезаражування Індивідуального запасу води і вчить ними користуватися.
Добування води у районах, що визначені розвідкою, здійснює інженерна служба, яка має відповідні засоби (установки для буріння свердловин та колодязів, обладнання для очищення, знезаражування і зберігання води) і підготовлених спеціалістів для їх експлуатації (рис. 15.10).
Воду в підрозділи служба тилу частин перевозить у спеціально виділених автоцистернах та цистернах на причепах або в табельних резервуарах різної ємності (рис. 15.11). Дотримання вимог і правил ЇЇ доставки покладається на постійний обслуговуючий персонал, який допущено медичною службою до виконання цих обов'язків.
У польових умовах передбачаються два варіанти забезпечення частин водою.
Це можуть бути польові пункти водопостачання (ПВП) організовані безпосередньо у підрозділах і частинах (ротний, батальйонний тощо), які обладнують на будь-якому придатному для цього джерелі. Для цього використовують, насамперед, бурові свердловини
В іншому варіанті силами інженерної служби, наприклад інженерно-саперного батальйону, створюються нові джерела води: бурові свердловини, трубчасті та шахтні колодязі, лише за відсутності такої можливості ПВП розгортається біля поверхневих водоймищ (річка, озеро чи став). В останньому випадку таку воду часто використовують лише для технічних потреб.
Пункт водопостачання обладнують відповідно до інженерно-технічних і санітарно-гігієнічних вимог. Він повинен мати робочий майданчик, який поділяється на брудну та чисту половини, окремо виділяється місце для миття та дезінфекції ємностей (за 25-30 м від місця забирання води), а також для очікування і миття транспорту, що прибув. Поряд із ПВП розгортається польова лабораторія для проведення лабораторного
З метою захисту ПВП від забруднення навколо нього створюють три зони санітарної охорони. 1-а зона суворого режиму має радіус 50-100 м. Ці розміри залежать від типу джерела води, рельєфу місцевості, характеру грунту тощо. Наприклад, при заборі води з річки, залежно від її потужності, відстань треба збільшити вгору проти течії до 500 м і більше, а вниз за течією- до 50-100 м, упоперек течії річки - до 50-200 м. На озері чи ставу радіус у всіх напрямках повинен бути не меншим ніж 200-300 м. Для 2-ї зони обмеження та 3-ї - спостереження відстані встановлюють залежно від умов навколишнього середовища та епідемічної ситуації.
ПВП повинен бути огородженим у радіусі не менше ЗО м. На огорожі вивішують попереджувальні знаки. Санітарний стан району його розгортання повинен бути бездоганним. Обов'язково виставляють охорону.
Зберігається вода на водорозбірному пункті як у табельній (ав-тоцистерни, цистерни, тканинні ємності), так І у нетабельній (діжки, каністри, бідони тощо) тарі, яка завжди повинна бути чистою і щільно закриватися.
При наявності води різного призначення її зберігають в окремих ємностях, на які вішають бірки з позначеннями "Вода знезаражена для пиття", "Вода для технічних потреб", "Вода для господарських потреб" тощо. Тару не рідше ніж через 2-3 доби влітку та 3-5 діб взимку, а при забрудненні - негайно мають та дезінфікують 1 % розчином хлорного вапна (з розрахунку 50-100 мг активного хлору на 1 л води). Тривалість експозиції - 30-60 хвилин.
Необхідна кількість води для питтєво-господарських потреб виз-начається з розрахунку 10 л на одну людину на добу в прохолодну (холодну) пору року та 15 л - у жарку пору року. Як правило, роблять 2-3 - добовий запас. З метою її консервації у ємність додають кожного дня розчин хлорного вапна з розрахунку 1 мг активного хлору на 1 л води. При необхідності більш тривалого зберігання додають хлористий амоній у співвідношенні з хлором 1:1 або 1:4, але перед вживанням таку воду необхідно дехлорувати. При використанні водогону або джерел з достатньою кількістю води створення запасу не обов'язкове.
Добова потреба у воді медичного пункту батальйону - 0,5 м3, бригадного - 4-5 м3. Для проведення санітарної обробки потрібно біля 45 л на одну людину.
Використання води дозволяється тільки після перевірки її якості медичною службою. Вона проводиться у польових умовах під час розвідки джерела І в процесі поточного санітарного нагляду за постачанням води.
В умовах можливого застосування противником зброї масового ураження (ОР, БЗ) втрачають своє санітарно-показове значення такі показники, як колі-індекс (в Україні - індекс БГКП), загальне мікробне число, окислюваність, солі амонію, нітрити, нітрати та хлориди, тому що наявність патогенних мікроорганізмів та їх токсинів не змінює показників якості води.
В усіх інших випадках вода, що використовується для пиття та господарських потреб, не повинна містити патогенних збудників і токсинів; кількістьрадіоактивних і отруйних речовин у ній має не перевищувати допустимих величин за своїм складом; бути прозорою і мати добрі органолептичні властивості (прозора, безбарвна, з приємним смаком та без запаху тощо), тобто відповідати вимогам ДСанП і Н № 383 "Вода питна". Дослідження фізико-хімічних показників та вмісту бактерій необхідно проводити не рідше одного разу на місяць, а за епідеміологічними показами - частіше.
При використанні водозабірних споруд військового містечка відомості про якість води та її можливість використання отримують у місцевій СЕС або в начальника медичної служби гарнізону..
Але в польових умовах джерела води можуть бути заражені не тільки внаслідок застосування противником зброї масового ураження, а й забруднення водоймищ природними відходами, господарсько-побутовим сміттям, промисловими і зливовими стічними водами тощо. Тому, згідно з вимогами військової гігієни, у польових умовах воду, яка використовується особовим складом, необхідно постійно очищувати та
Loading...

 
 

Цікаве