WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи військової гігієни. Коротка характеристика польових жител (Реферат) - Реферат

Основи військової гігієни. Коротка характеристика польових жител (Реферат) - Реферат

безпеки та охорони навколишнього середовища. Сміття збирають і щоденно вивозять у місця, що погоджені з органами санітарного нагляду і віддалені від меж розташування військової частини не менше ніж на 3 кілометри з підвітряної сторони.
Для збору і знезаражування сечі й фекалій облаштовують польові рівчаки або хімічні туалети. Рівчаки копають на віддалі не менше 70-100 м від польових пунктів харчування та джерел водопостачання, ширина їх - 0,3 м, глибина - 0,6-0,7 м, упоперек рівчака кладуть дошки або жердини, на які стають ногами. Довжину рівчака визначають із розрахунку один погонний метр на 10-20 осіб.
Після кожного випорожнення фекалії засипають шаром землі товщиною 5-10 см, а підніжні дошки кожен день дезінфікують 10 % розчином хлорного вапна. Після заповнення рівчака на 3/4 глибини його засипають доверху землею, а поряд викопують новий. Процеси мінералізації фекалій при плюсовій температурі та завдяки невеликій глибині відбуваються досить швидко.
Хімічні туалети можна облаштовувати у тимчасових будівлях або на автомобільних причепах, в яких фекалії і сечу збирають у металевий резервуар. Дезінфекцію проводять 20 % розчином каустичної соди (гідроксиду натрію), а запахи видаляють через вентиляційний стояк. Стульчак із сидінням встановлюють над резервуаром. Після заповнення резервуара на 3/4 ємності його вміст виливають в яму і засипають землею.
Санітарний нагляд за очищенням поля бою
Під санітарним очищенням поля бою розуміють збір і поховання трупів вбитих та померлих від ран, а також знезаражування небезпечних у санітарному відношенні матеріалів. Санітарний нагляд за очищенням поля бою в умовах сучасної війни набуває важливого значення, тому що в осередках використання зброї масового ураження може бути велика кількість останків людей, які загинули.
Для санітарного очищення поля бою командуванням виділяються спеціальні команди. Обов'язковим є залучення представника медичної служби, завданням якого є:
- проведення медичного огляду всіх без винятку вбитих перед відправкою їх до пункту поховання;
- контроль за забезпеченням всіх членів похоронної команди спеціальним чи робочим одягом, рукавицями і фартухами з щільної тканини, респіраторами або ватно-марлевими пов'язками з декількох шарів;
- контроль за спалюванням санітарно-небезпечних матеріалів на полі бою (перев'язувального і підстилкового матеріалу, залишків одягу тощо), а також за закопуванням в ями чи воронки інших покидьків;
- участь у виборі місця для поховання загиблих військовослужбовців.
Місця поховання (братські кладовища) повинні розміщуватись на відстані не ближче 300 м від житлових будівель. Для місць поховання ділянки слід вибирати на підвищенні, які не затоплюються під час дощів, весняної повені, добре провітрюються й інсолюються, зі схилом від найближчої водойми, низьким стоянням ґрунтових вод (не менше ніж 0,5 м від дна могили), пористим і сухим грунтом. Найбільше цим вимогам відповідають ділянки, що складаються із гравію, піску чи суміші піску з гравієм.
Представник медичної служби також бере участь у визначенні розмірів могил, спостерігає за їх викопуванням і похованням трупів. Трупи треба укладати не більше ніж у два ряди. Нижній ряд засипають шаром землі товщиною 0,5 м. Віддаль від верхнього ряду трупів до поверхні землі повинна бути не меншою ніж 1,0-1,5 м. Над могилою обов'язково роблять насип висотою не менше 0,5 м, який накривають камінням. Насип повинен виходити за краї могили з метою попередження проникнення в неї води під час дощу і танення снігу. Представник медичної служби оформляє доповідну на ім'я старшого начальника медичної служби про виконану роботу з поміткою на мапі місця захоронення з перерахунком всіх проведених санітарних заходів.
З метою прискорення мінералізації трупів проводять дренаж і аерацію могили за рахунок облаштування канав вздовж країв могили шириною і глибиною ЗО см з нахилом до поглинаючого - колодязя ємністю 1 м3.
Канави і колодязь заповнюють щебенем, хмизом або глицею для здійснення аерації. Рідина, що утворюється в процесі розкладання трупів, фільтрується і поглинається грунтом. З дна братської могили встановлюють декілька вентиляційних труб, верхівки яких виводять на 1,0-1,5 м вище могильного пагорба.
Використання дезінфікуючих засобів зазвичай не доцільне через гальмування процесів мінералізації, але є обов'язковим при похованні трупів заразних хворих, їх останки загортають у тканини, що змочені 5 % розчином лізолу або 10 % розчином хлорного вапна, крім того, на дно труни насипають шар хлорного вапна товщиною 2-3 см.
Померлі від особливо небезпечних інфекцій повинні бути поховані спеціально виділеною для цього командою під наглядом представника медичної служби. Місце поховання вибирають на віддалі не менше 500 м від населених пунктів. Важливо, щоб рівень ґрунтових вод був нижчим 2,5 м від поверхні грунту, а на місцевості не повинно бути нір гризунів. Могилу викопують глибиною не менше 2 м. Трупи до могили доставляють обгорнутими в добре просочені 5 % розчином лізолу або іншими дезинфікуючими засобами простирадла на спеціально виділеному транспорті. Дно могили засипають шаром хлорного вапна товщиною 10 см. Якщо на місцевості є гризуни або хижаки, то в могилу заливають 1 л хлорпікрину.
Команди, які залучені до поховання трупів померлих від особливо небезпечних інфекцій, працюють у захисному одязі, який після використання разом з транспортом, грунтом навколо могили і предметами, що доторкались до трупів, дезінфікують на місці, а малоцінні матеріали спалюють. Після роботи особовий склад похоронних команд проходить повну санітарну обробку.
З гігієнічної точки зору, більш доцільним є спалювання трупів. У польових умовах кремація триває приблизно 12 годин. Вона є обов'язковою у випадку смерті людей від чуми. Яму для спалювання викопують довжиною 2 м, шириною 1 м і глибиною 1,5 м. Для кращого доступу повітря її краї зрізають під кутом. На дно ями шаром близько 1 м кладуть паливо (дрова, вугілля, торф) і поливають 50-60 л гасу або дизельного пального (бензин не використовують). На підготовлене вогнище кладуть труп, а поверх нього ще шар палива, змоченого також гасом (дизельним пальним), і підпалюють. Після повного згорання могилу засипають землею.
В осередках масового ураження збір і поховання трупів, забруднених ОР і РР, проводить команда, яка працює в загальновійськових захисних комплектах та протигазах. Виділений транспорт для перевезення трупів забезпечується брезентами або полотнищами наметів. Трупи складають у мішки з щільного паперу або поліетилену, що попереджує забруднення транспорту і є запорукою
хімічної тарадіаційної безпеки особового складу похоронних команд. Після закінчення роботи весь особовий склад команди проходить повну санітарну обробку, а транспорт, лопати, захисні комплекти, протигази і рукавиці дезактивують І дегазують.
Під час виконання цих робіт повинен забезпечуватись постійний хімічний та радіодозиметричний контроль. Для цього в похоронну команду виділяють представників хімічної служби із засобами хімічної індикації та дозиметричними приладами.
Гігієна польового водопостачання військ
Забезпечення військ доброякісною водою у польових умовах є одним із найважливіших факторів збереження здоров'я та підтримання боєздатності особового
Loading...

 
 

Цікаве