WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація медичної допомоги. Первинна медико-санітарна допомога(Реферат) - Реферат

Організація медичної допомоги. Первинна медико-санітарна допомога(Реферат) - Реферат


Реферат з гігієни
На тему:
ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ. ПЕРВИННА МЕДИКО-САНІТАРНА ДОПОМОГА
?
ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ. ПЕРВИННА МЕДИКО-САНІТАРНА ДОПОМОГА
Первинна медико-санітарна допомога (ПМСД) є основною і найважливішою ланкою в організації охорони здоров'я населення. Вона надається переважно за територіальним принципом, тобто медичний працівник обслуговує певну кількість людей, які проживають на території, що за ним закріплена.
В "Основах законодавства України про охорону здоров'я", прийнятих Верховною Радою у 1992 році, первинна медико-санітарна допомога трактується як основна частина медико-санІтарної допомоги, що передбачає: консультацію лікаря; просту діагностику та лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь; профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої І висококваліфікованої допомоги.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) дає таке визначення ПМСД: "До первинної медико-санітарної допомоги входить основна лікувальна допомога - проста діагностика та лікування, направлення у складних випадках на консультацію на більш високий рівень; профілактична допомога та основні санітарно-освітні заходи". У розвинутих країнах світу провідним працівником первинної медико-санітарної допомоги є родинний лікар, або лікар загальної практики.
Своїми коренями родинний лікар сягає громадської (земської) медицини. Уперше земські лікарі запропонували проводити на своїх дільницях породинну реєстрацію хвороб для виявлення причин їх розповсюдження. Оскільки родинний лікар обслуговував певну територію (дільницю), він отримав назву дільничного. Пізніше цей термін став основним.
У роки нестримної спеціалізації медичної допомоги, яка була проголошена основним засобом її поліпшення, радянська медицина докорінно змінила суть родинного лікаря, розподілила його функції серед дільничних терапевтів, педіатрів, акушерів-гінекологів, цехових та підліткових лікарів, які й зараз поки що здійснюють первинне медико-санітарне обслуговування. Спеціалізація медичної допомоги призвела до збільшення кількості вузьких фахівців, а чим більше їх ставало, тим важче хворому було отримати необхідну допомогу. За здоров'я пацієнта формально почали відповідати багато лікарів, а фактично не відповідав ніхто.
Відчуваючи, що спеціалізація веде охорону здоров'я у безвихідь, соціальна медицина та організація охорони здоров'я знову повернулась до ідеї родинної медицини. Тривалий історичний досвід та практична реалізація ідеї родинної медицини в багатьох країнах світу показали її переваги.
По-перше, родинний лікар уособив усю відповідальність за здоров'я кожної родини. Він зосередив у своїх руках до 90 % всієї необхідної медичної допомоги.
По-друге, інститут родинного лікаря виявився найбільш вдалою організаційною формою, яка забезпечила економічну ефективність усієї системи охорони здоров'я. Відпала потреба в подальшому збільшенні кількості лікарів, значно скоротились допоміжні служби.
У системі медичної допомоги різних країн частка родинних лікарів коливається від 15 % у США до 50 % у Канаді. Скрізь це найпоширеніша лікарська професія. Кількість мешканців, яких обслуговує родинний лікар, становить пересічно у СІЛА 1300 чол., в Канаді - 1500, в Англії - 2000.
Родинний лікар вільно обирається своїми пацієнтами. Він надає допомогу цілодобово. Амбулаторія родинного лікаря, як правило, складається з 3-х кабінетів; приймального, оглядового та кабінету для проведення допоміжних обстежень. Основним розділом його діяльності є профілактична робота. Спостерігаючи за усіма членами родини, лікар визначає фактори ризику хронічних захворювань, проводить профілактичні обстеження на предмет раннього виявлення артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, глаукоми, ішемічної хвороби серця, виразкової хвороби, новоутворень. Кожному пацієнту родинний лікар дає індивідуальні поради стосовно режиму та характеру харчування, заняття фізичною культурою та іншими видами відпочинку, розпізнавання ранніх симптомів хвороб.
Лікувально-діагностична робота. Родинний лікар діагностує та лікує переважну більшість хвороб. Коли виникає потреба в наданні допомоги з боку вузького фахівця, або лікування у стаціонарі, він активно втручається у ці процеси, даючи свої поради І консультації.
Санітарно-освітня робота полягає у проведенні бесід стосовно дотримання своїми підопічними здорового способу життя, шкідливого впливу на організм тютюнокуріння, зловживання алкогольними напоями, про охорону довкілля, турботу кожного пацієнта за власне здоров'я. Помічником родинного лікаря є, як правило, медична сестра, яка активно співпрацює з ним у всіх видах його діяльності.
У переважній більшості країн родинна медицина має автономний статус, тобто виведена Із загальної структури медичних закладів і підпорядковується безпосередньо місцевим органам влади. Не розлогий управлінський апарат контролює дії родинного лікаря, а передовсім пацієнт, який його вільно обирає, або місцевий орган влади, який його фінансує. Проте у всіх випадках (прямо або через страхову компанію) кошти виділяє держава.
Фінансування діяльності родинного лікаря прямо залежить від кількості пацієнтів. Максимальна кількість пацієнтів, яких здатний обслужити кваліфікований родинний лікар (лікар загальної практики) в Україні, складає 3800 осіб. Якщо бажаючих більше, вони стають у чергу. Якщо ж до лікаря записалось менше 1900 пацієнтів, на його посаду оголошується конкурс.
На шляху відродження родинної медицини в Україні необхідно вирішити ряд проблем. Це, насамперед, налагодження підготовки родинних лікарів, вилучення їх із загальної системи медичної допомоги, створення відповідної матеріально-технічної бази та радикальна перебудова вторинного і третинного рівнів медичної допомоги.
Поки що первинне медико-санітарне обслуговування здійснюють декілька фахівців: дільничні акушер-гінеколог та педіатр, підлітковий лікар, дільничний та цеховий терапевти,
У містах первинна медична допомога дорослим надається у поліклініках. Територія, яку обслуговує поліклініка, розподілена на терапевтичні дільниці. Пересічна чисельність мешканців на такій дільниці - 1700 осіб. За кожною дільницею закріплені дільничні лікар-терапевт і медична сестра.
Основні обов'язки дільничного лікар я-терапевта: надання медичної допомоги мешканцям дільниці на прийомі й вдома; при необхідності організація консультацій хворих іншими фахівцями; експертиза працездатності, оформлення листків непрацездатності, направлення на МСЕК для визначення інвалідності; диспансерне спостереження за хворими і здоровими контингентами з метою раннього виявлення хвороб і активного оздоровлення хворих; своєчасна госпіталізація хворих у стаціонари; організація і проведення профілактичних щеплень; раннє виявлення, діагностика і лікування інфекційних захворювань, екстрене повідомлення про всі випадки інфекційних захворювань, харчових і професійних отруєнь; санітарно-освітні заходи надільниці, пропаганда здорового способу життя; систематичне підвищення своєї кваліфікації; забезпечення надання екстреної медичної допомоги хворим незалежно від їх місця проживання у випадках безпосереднього звертання при гострих станах, травмах, отруєннях; аналіз соціальних умов праці й побуту мешканців дільниці, розробка заходів щодо їх поліпшення; аналіз показників
Loading...

 
 

Цікаве