WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація медичної допомоги. Структура жіночої консультації (Реферат) - Реферат

Організація медичної допомоги. Структура жіночої консультації (Реферат) - Реферат

потребують індивідуального догляду.
Медичні сестри виконують призначення лікарів: роблять усі необхідні маніпуляції, ін'єкції, роздають ліки хворим, супроводжують їх на процедури і додаткові обстеження тощо.
Медичні сестри під час чергування знаходяться у коридорі відділення. Тут організовують сестринський пост. У відділеннях інтенсивної терапії І реанімації виділяють окрему сестру для чергування безпосередньо у палаті.
Допоміжні лікувально-діагностичні підрозділи, як правило, спільні для поліклініки і стаціонару. Вони містять у своєму складі рентгенологічне відділення, лабораторії, відділення функціональної діагностики, фізіотерапевтичне відділення, кабінет лікувальної фізкультури, патологоанатомічне відділення.
У кожній лікарні є кабінет медичної статистики у складі лікарів-статистиків, лікарів-методистів, медичних статистиків із середньою спеціальною освітою, працівників обчислювальної техніки, які відіграють основну роль у інформаційному забезпеченні управління закладом (збір, обробка та аналіз статистичної інформації). Крім цього, до додаткових підрозділів відносять: бухгалтерію, бібліотеку, інженерну службу, юридичну службу.
Господарча служба лікарні забезпечує постачання твердого та м'якого інвентаря, продуктів харчування, опалення, освітлення, гарячу воду, проведення ремонтних робіт, прання білизни, транспортне обслуговування, службу зв'язку.
Загалом первинна та вторинна медична допомога зосереджує у нас 90 % обсягу амбулаторно-поліклінічної та 80 % обсягу стаціонарної допомоги.
Третинна медична допомога
За визначеннням ВООЗ, третинна медична допомога - це допомога, що потребує висококваліфікованого обслуговування, яка, як правило, може бути надана лише в спеціально обладнаних з цією метою центрах та лікарнях, що пройшли відповідну спеціалізацію. До центрів третинної медичної допомоги в Україні тепер належать обласні медичні заклади: багатопрофільні та спеціалізовані лікарні, спеціалізовані диспансери та спеціалізовані центри медичної допомоги державного рівня. Цим закладам властиві відносно краще матеріально-технічне забезпечення, складність структури та функцій. Дві функції цих закладів вважаються основними: надання хворим висококваліфікованої та вузькоспеціалізованої медичної'до-помоги й організаційно-методичне керівництво вторинним рівнем.
Структура обласної багатопрофільної лікарні деякою мірою подібна до структури об'єднаної міської та центральної районної лікарень. Але існують і відмінності. Ось головні з них.
Поліклінічні заклади третинної медико-санітарної ланки надають консультативну допомогу. Вони приймають пацієнтів за направленнями лікарів вторинного та, рідше, первинного рівнів медичної допомоги. Спеціалізація консультативної поліклінічної допомоги поглиблена, порівняно з міськими і центральними районними лікарнями.
У стаціонарах обласних лікарень та диспансерів спеціалізація відділень також глибша, порівняно з вторинним рівнем, зокрема відкрито такі відділення: судинної хірургії, урологічне, гематологічне, проктологічне, торакальне, ендокринологічне, гастроентерологічне тощо(вони відсутні на вторинному рівні). Пересічна потужність обласної лікарні в Україні за 1999 р. становила 837 ліжок. На базі закладів третинного рівня розгорнуто клініки медичних вузів. Але вершинні досягнення медичної науки як пересадка органів та систем, операції на серці, лікування лейкозів тощо, досі, за поодинокими випадками, залишаються для нашого третинного рівня недо-ступними.
Особливістю третинного рівня є наявність у складі обласної багатопрофільної лікарні єдиного для регіону відділення планової та екстреної консультативної допомоги (так звана санітарна авіація). Зараз це відділення у деяких областях виведено із структури обласної лікарні, воно набуло статусу центру, який безпосередньо підпорядкований обласному управлінню охорони здоров'я. Відділення (центр) екстреної та планово-консультативної допомоги покликане забезпечити надання висококваліфікованої та вузькоспеціалізова-ної допомоги жителям сільських районів та міст регіону в екстрених випадках. Цю допомогу надають кращі фахівці обласних лікарень та диспансерів, а також клінік медичних вузів.
Третинний рівень (обласна лікарня) вирізняється ще наявністю організаційно-методичного відділення, до складу якого входить кабінет медичної статистики. Основне завдання цього структурного підрозділу полягає в організаційно-методичному керівництві вторинним рівнем, а також в інформаційній роботі (збір, обробка, зберігання медичної інформації та її аналізів). Очолює відділення заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи (ця посада відсутня на вторинному рівні). У відділенні працюють лікарі-стати-стики, лікарі-методисги, Інженери-програмісти, оператори.
У деяких регіонах ці відділення трансформовані в обласні інфор-маційно-аналітичні центри (або обласні центри медичної статистики), які підпорядковані безпосередньо обласним управлінням охорони здоров'я.
У сучасних умовах організаційно-методична функція обласних лікувальних установ значною мірою вичерпала себе.
Третинний рівень медичної допомоги забезпечує приблизно 10 % амбулаторно-поліклінічної та 20 % стаціонарної допомоги. Цей обсяг значно перевищує ті завдання, які стоять перед ним. Це зумовлено тим, що медичні заклади третинного рівня часто виконують функції вторинного І навіть первинного для мешканців обласного центру та найближчих населених пунктів.
Диспансери, третинного рівня за спеціалізацією бувають про-титуберкульозні, онкологічні, психоневрологічні, наркологічні, кар-діологічні, ендокринологічні, лікарсько-фізкультурні, шкірно-венерологічні.
Диспансер містить поліклініку і стаціонар. Основні завдання диспансерів: виявлення хворих у ранніх стадіях захворювань; обстеження і лікування виявлених хворих; активне динамічне спостереження та профілактика захворювань; проведення оздоровчих заходів; вивчення захворюваності, причин і умов виникнення захворювань; організаційно-методична та санітарно-освітня робота; розробка заходів для оздоровлення умов праці й побуту.
ЛІТЕРАТУРА
1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Воєнная гигиена й зпидемиология. - М.: Медицина, 1988. - 320 с.
2. Вода питна, гігієнічні вимоги до якості води централізованого госпо-дарсько-питного водопостачання. ДСанПіН. Затв. МОЗ України 23.12.1996р. №383.
3. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. - К.: Вища школа, 1983. - 320с.
4. Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. - М.: Медицина, 1989. - 320с.
5. Гігієна харчування з основами нутриціології / В.І.Ципріян та ін. Навч. посібник -К: Здоров'я, 1999. - 568 с.
6. Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. - Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997. - 328 с.
7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології; Навчальний посібник. - К.: Здоров'я, 1999. - 694 с.
8. Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1. Даценко. - Львів: Світ, 2001. - 471 с.
9. Катернога М.Т. Українська криниця. - К.: Техніка, 1996. - П2 с.
10. Никберг Й.Й. Гигиена больниц. - К.: Здоров'я, 1993. - 260 с.
11. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення // Закон України № 4004-ХІІ від 24.02.94.
Loading...

 
 

Цікаве