WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Історія розвитку фармації - Реферат

Історія розвитку фармації - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему
"ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ФАРМАЦІЇ"
ФАРМАЦІЯ І МЕДИЦИНА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ
У Стародавній Греції існувала як світська, так і храмова медицина, але порівняно із стародавньою медициною інших країн вона була під
меншим впливом релігії,
Поряд з "аеклепійонами" (приміщення для лікування) при храмах існували "асклепійони" і школи для світських лікарів і дрібні "ятреї" (лікарні) вдома у лікаря.
Багатьох великих лікарів Стародавньої Греції вважали за нащадків бога лікарської майстерності - Асклепія.
Асклепія зображували з великою патерицею, навколо якої обвивається змія -емблема здоров'я, живучості та безсмертя.
Дочки Асклепін - Гігієя (Гігія -здоров'я) і Панакія (Панацея - всезцілителька) уявлялись у вигляді молодих жінок. Перша всюди су-проводила батька і годувала змію, обвиту навколо її руки, а друга годувала змію з чаші. Згодом вони ототожнились, і їх почали зображувати у вигляді жінки з нашою в руці, з якої п'є змія. Так чаша з обвитою навколо неї змією стала символом медицини, тобто здоров'я і зцілення.
Одним із найвидатніших лікарів Греції з лікарської школи індивіду-ального ремісничого учнівства на острові Кос вважають Гіппократа (жив близько 460-377 рр. до н. е.). Він належав до роду лікарів, у яких медичні знання, а отже, і знання ліків передавалися з роду в рід.
Гіппократ намагався зібрати докупи всілякі медичні спостереження, привести їх у якусь систему і дати їм філософське обґрунтування. Твори, які приписують йому, були згруповані і дійшли до нас у вигляді "Гіппократового збірника" латинською мовою.
Для Гіппократа хвороба - вияв життя організму внаслідок зміни матеріального субстрату, а не вияв божественної волі чи злого духу. Про ліки та їх властивості Гіппократ писав: "Ліки І їх прості властивості, якщо такі описані, ти повинен" ретельно тримати в пам'яті. Із них ти повинен засвоїти собі все, що стосується лікування хвороб взагалі, нарешті, скільки і яким способом вони діють у певних хворобах. Бо в цьому початок, середина і кінець пізнання ліків".
Гіппократ створив теорію зберігання лікарських засобів і класифікацію їх дії на організм. Проте його теорія "природа лікує, а лікар тільки допомагає" і твердження, що лікарські речовини мають якусь силу, що її при заготівлі ліків треба зберігати, щільно закриваючи посуд, щоб під впливом вивітрювання не видихалася сила ліків, яка ніби впала в непритомний стан,- ідеалістичні.
Із лікарських засобів за часів Гіппократа застосовували слизи, солодкі, оліїсті, жирні, в'язкі, гострі, ароматичні, смолисті, "бальзамічні і наркотичні речовини (наприклад, мак, мандрагору). Майже не користувались сумішшю речовин. Рослинні препарати вживали у вигляді відварів або настоїв або соків І смол (бальзамів).
Вчення Гіппократа відривало медицину від релігії і виводило її на 'шлях наукових пошуків.
Система лікування хворих та вчення Гіппократа про ліки були по-ширені і в Римі.
Визначним римським лікарем-матеріалістом був Асклепіад (128- 56 рр. до н. е.), медичні погляди якого базувались на філософії Епікура. Асклепіад вважав, що людський організм складається з атомів. Якщо вони рухаються в порах безперешкодно і в тканинах розміщуються правильно, то людина здорова. Принципом Асклепіада було "лікувати надійно, швидко І приємно". Тому він обмежив застосування блювотних, проносних, кровопускань і рекомендував загальнозміцнююче лікування: рух, масаж, повітря, гігієну житла, ванни тощо,
Видатним представником римської медицини і фармації був Клав-дій Гален (І31-211 рр. н. е.). Крім практичної лікувальної діяльності, він вивчав анатомію І фізіологію, розширивши уявлення про людський організм і процеси, що відбуваються в ньому.
У галузі лікознавства Гален вилучив із терапевтичних заходів гімни, танці, очищення. На його думку, проносне діє тому, що має таку силу, наркотики- тому, що мають снотворну силу, І т. д., тобто він дав поняття властивості діючих речовин, але пояснював це ідеалістично, як "діюче начало".
Гален висунув твердження, що в рослинах або тваринних органах корисні речовини, якими можна користуватися для лікування, і шкідливі, які треба відкидати. Корисні речовини, за методикою Галена, вилучала з рослин вином, оцтом, водою і видавлювали у вигляді соків, олії тощо. Гален пропонував застосовувати для лікування лікарські речовини у вигляді лікарських форм - порошків, пілюль, болюсів, таблеток, мил, мазів, пластирів, гірчичників, зборів, настоїв, соків, олій, примочок, припарок, антидотів, теріяків тощо.
Для готування таких різноманітних ліків потрібні були знаряддя ви-робництва, бо лікарську сировину треба було різати, товкти, розтирати, настоювати або відварювати, видавлювати, розтоплювати. Потрібне було також місце для цього. Крім того, збільшився асортимент запасу лікарських засобів, і для їх зберігання треба було створювати відповідні умови. У зв'язку з цим почали організовувати спеціальні установи, які називалися аптеками. Слово ароthekа-грецьке і означає "сховище", "комора", бо спочатку це було приміщення у лікаря для зберігання лікарських засобів і готування ліків.
У III ст. н. е. у Римі вже були особи, які займалися тільки готуванням ліків. Називали їх фармаколеусами, а продавців сирих лікарських матеріалів - фармакополами.
За кількістю вживаних для лікування лікарських засобів Гален не випередив своїх попередників, але в техніці їх виготовлення він пішов далі. Ідеалізм його в медицині та лікознавстві був кроком назад порівняно з матеріалізмом епікурейців та інших матеріалістів тієї епохи.
ЗАХІДНА ЄВРОПА
Перехід від античного світу до середньовіччя пов'язаний з глибоким культурним занепадом, який тривав з V до XI ст. Культура перебувала .під утиском церковної ідеології.
Філософською основою середньовічної науки було вчення Арістотеля, який твердив, що різноманітність видимого світу зумовлюється сполученням основних елементів. Усі види матерії зводяться до однієї матеріальної суті, і різниця між ними тільки у зовнішніх властивостях. Досить змінити зовнішні властивості, щоб перетворити один вид матерії в інший.
Алхіміки спрямували свої помисли й експерименти на створення уні-версального "бродила", яке дістало назву філософського каменя, каменя мудрості тощо.
Філософський камінь, який мав дати необмежену кількість золота, а також перетворювати хворого на здорового і старого на молодого, не справдив надій учених. Оскільки вплив алхімії на лікознавство Європи був величезним, то й пошуки лікарських засобів були спрямовані по не-правильному шляху. Лікарські прописи були дуже ускладнені, рецепти часто складалися з кількох десятків речовин. Під впливом містики, а. також з метою зберегти в таємниці свої прописи заради наживи лікарі застосовували таємні назви лікарських засобів. Наприклад, замість "окис заліза" писали "зміїна кров", замість "плоди черемхи" - "кістки ібіса", замість "насіння кропу" - "волосся павіана" і т. д. З такою жметою створювали "ліки від усіх хвороб", "еліксири вічного життя і молодості" тощо.
Технологію хімічних робіт алхіміки запозичали з єгипетських папірусів і в своїх пошуках збільшували кількість речовин, одержуваних штучно. Так був відкритий етиловий спирт, під час хімічних перетворень мінералів і металів було добуто різні солі та окиси. У процесі виробництва вдосконалено старі і створено нові прилади та хімічну апаратуру.
Алхіміки впровадили в науку методи перегонки, фільтрування, кристалізації та інші способи очищення, виділення й поділу речовин. Отже, незважаючи на нереальну філософську основу, практична діяльність алхіміків була на користь дальшому розвитку фармації і хімії.
Центрами медичної освіти в Західній Європі ;були університети, від-криті у VIII ст.-в Салерно; у XII-XIII ст.-у Болоньї (11.58 р.), Парижі (П25 р.), Падуї, Оксфорді; у XIV ст.-у Празі (1348 р.), Відні, Кракові (1364 р.). Спочатку це були приватні навчальні об'єднання, але згодом вони цілком потрапили в
Loading...

 
 

Цікаве