WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний гастрит - Реферат

Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт. Бурсит. Гнійний гастрит - Реферат

грязе- або парафінолікування та інші методи. При анкілозі відновлення рухомості суглоба можна досяг-ти з допомогою операції (артропластика).
Остеомієліт (Osteomyelitis) -гнійне запалення кістки. Розрізняють остеомієліт гострий і хронічний. Гострий триває 2-3 тижні, хронічний - місяці і роки. Виділяють гематогенні, травматичні остеомієліти.
При гематогенному остеомієліті мікроорганізми проникають у кіст-ковий мозок з якого-небудь гнійного вогнища гематогенним шляхом. Остеомієліт, що виник в результаті проникнення мікроорганізмів із зов-нішнього середовища при травмі, називають травматичним. Зокрема, остеомієліт, який розвивається після вогнестрільних поранень кісток, має назву вогнестрільного остеомієліту.
Збудником остеомієліту здебільшого є стафілокок, рідше стрепто-кок або їх асоціація з іншими мікроорганізмами. Мікроорганізми зано-сяться в кістку течією крові з якого-небудь гнійного вогнища (ангіни, фурункула, флегмони та ін.). Факторами, що сприяють розвиткові осте-омієліту, є травма кістки, простуда, виснаження, перевтома, авітаміноз і т. д.
Гострий гематогенний остеомієліт настає в результаті спазму судин, який виникає у відповідь на надмірні подразнення, що виходять із зов-нішнього середовища (охолодження, травма та ін.). Велике значення має попередня сенсибілізація організму.
При гострому остеомієліті в кістковому мозку розвиваються гіпе-ремія і набряк, потім флегмона і некроз кісткового мозку. Запальний процес поширюється, захоплюючи нові ділянки кісткового мозку. По гаверсових каналах запальний процес поширюється на кортикальний шар кістки і окістя. У процес звичайно втягуються метафіз і частина діа-фізу кістки. В суглобі спостерігається реактивне запалення у вигляді се-розного випоту. Кортикальний шар розпушується, окістя відшаровуєть-ся від кістки. Внаслідок тромбозу судин настає різке порушення жив-лення кістки з наступним некрозом. Утворюються різної величини діля-нки некрозу - секвестри. Іноді мертвіє вся ділянка кістки між двома епіфізами (тотальний секвестр). Гній поступово пробивається назовні, після чого утворюється фістула, і запальні явища стихають. Навколо не-кротичних ділянок кістки утворюється секвестральна капсула, або коро-бка.
Хронічний остеомієліт характеризується деформацією ураженої кі-стки внаслідок нерівномірного кісткотворення, виникненням секвестрів, часто наявністю порожнин і склерозуванням кістки. Фістули на шкірі зберігаються
доти, доки в ураженій кістці є ділянки некрозу (секвестри) і гнійні поро-жнини.
Гострий остеомієліт починається гостро, подібно до багатьох інфе-кційних захворювань. Захворюють найчастіше діти і підлітки. Спочатку відмічається загальна слабість, нездужання, озноб. Температура тіла пі-двищується до 39-40°С. Хворі скаржаться на сильний головний біль, блювання. Пульс частий. Язик сухий, обкладений. При дослідженні кро-ві виявляється високий лейкоцитоз із зрушенням лейкоцитарної форму-ли вліво.
Початок захворювання настільки нагадує цілий ряд гострих інфекцій, що це дало підставу деяким авторам образно називати дане захворю-вання "кістковим тифом". Хворі скаржаться на біль в ураженій кінцівці. Через кілька днів він посилюється, спостерігається набряклість і гіпере-мія шкіри над ураженою кісткою. При рентгенологічному дослідженні в гострій стадії процесу виявити зміни у кістці спочатку не вдається. Лише на 10 - 12-й день захворювання з'являються лінійні нашарування па-ралельно кірковому шару кістки (періостит).
При хронічному остеомієліті відмічається ущільнення в ділянці ураженої кістки, фістули з гнійним виділенням. Фістули періодично за-криваються, але через деякий час знову виникає сильний біль, з'явля-ються набряк і почервоніння шкіри, підвищується температура. Невдов-зі фістула прориває, виділяється гній, і запальний процес знову затихає. При хронічному остеомієліті нерідко виникає амілоїдне переродження нирок і печінки.
При рентгенівському дослідженні визначають секвестри, порожни-ни і склероз кістки. Секвестри відрізняються від живої кістки різкішою тінню (меншою прозорістю) і оточені світлим обідком-вінчиком з гра-нуляційної тканини. Застосовується контрастне дослідження з допомо-гою введення через фістулу різних контрастних речовин (фістулогра-фія).
Лікування. При гострому остеомієліті вирішальне значення має своєчасне призначення антибіотиків (бензилпеніцилін, стрептоміцин та ін.) місцеве і внутрішньом'язово. Якщо захворювання має тяжкий пере-біг, вдаються до операції, яка полягає в розрізі м'яких тканин над ура-женою ділянкою кістки з наступним розсіченням окістя і трепанацією кі-стки.
Своєчасне застосування антибіотиків значно поліпшує результати лікування гострого остеомієліту. Антибіотики розчиняють у 0,25 % роз-чині новокаїну і краплинним способом вводять у порожнину абсцесу під окістям шляхом пункції після попереднього відсмоктування гною. Кінці-вку обов'язково іммобілізують.
Використовують також переливання малих доз крові, вітамінотера-пію, введення розчинів глюкози та ін.
Тепер найкращим способом лікування хронічного остеомієліту слід вважати оперативний. Рецидиви виникають лише в тих випадках, коли операцію зроблено не досить радикально.
Основним принципом оперативного лікування остеомієліту має бу-ти видалення некротичних тканин, головним чином кісткових секвестрів, і ліквідація порожнин. Видаляються секвестри і просочені гноєм грану-ляції, ділянки кістки, що виступають.
У процесі передопераційної підготовки застосовують антибіотики, які сприяють ліквідації гострого процесу, відмежуванню остеомієлітич-ного вогнища. Антибіотики можна використовувати як для внутрішньо-м'язових ін'єкцій, так і місцеве через фістульні ходи внутрішньокістково і внутрішньоартеріально. Велике значення мають загальнозміцнювальне лікування, раціональне харчування і призначення вітамінів.
У післяопераційному періоді рекомендується фізіотерапія, зокрема грязелікування. При цьому зміцнюється рубець, стимулюється утворен-ня нової кістки на місці кісткового дефекту.
Етіологія, патогенез і патологічна анатомія вогнестрільного остео-мієліту значно відрізняються від остеомієліту гематогенного. Збудником вогнестрільного остеомієліту можуть бути різні мікроорганізми, в тому числі й анаеробні, які потрапили у рану в момент поранення. При вог-нестрільному остеомієліті завжди має місце більш або менш значне руй-нування м'яких тканин. Секвестри утворюються внаслідок порушення живлення і безпосереднього руйнування судин під час поранення. Сек-веструються осколки кісток, що втратили живлення, і кінці відламків ("кінцеві остеомієліти"). Процеси регенерації при вогнестрільному осте-омієліті менш виражені внаслідок руйнування м'яких тканин.
При вогнестрільному остеомієліті спочатку, коли ще не минули гос-трі явища, здійснюється оперативне втручання за типом вторинної хіру-ргічної обробки вогнестрільного перелому. Коли ж процес перейшов у хронічну стадію, лікування не відрізняється відлікувальних заходів при хронічному гематогенному остеомієліті.
Loading...

 
 

Цікаве