WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сифіліс – одна з найбільш актуальних проблем сучасної венерології - Реферат

Сифіліс – одна з найбільш актуальних проблем сучасної венерології - Реферат

лабораторних умовах її досліджують за особливою методикою на темному фоні.
Бліда трепонема - мікроорганізм , який має вигляд такої спіралі завдовжки 8-14 мкм і завдовжки 0.3 мкм з 8-15 рівномірними завитками. Трепонемі властивий поступальний, обертальний, хвилеподібний рух, вона ніби вгвинчується в глибокі шари шкіри крізь найменші її ушкодження. На більші віддалі цей тканинний паразит переноситься кров'ю та лімфою .
Жити і розмножуватись бліда трепонема може лише в тканинах людини або тварини. У зовнішньому середовищі вона порівняно швидко гине від дії кисню, сонячної радіації і висихання. Згубно діють на неї висока температура, розчин мила, різні кислоти і луги, спирт, не кажучи вже про такі сильнодіючі дезинфікуючі речовини як сулема, лізол та хлорамін . Краще витримує вона вологе середовище і низькі температури.
Розмножується бліда трепонема поперечним поділом. Дослідження показали, що збудник має складну будову. Він здатний утворювати особливі форми , так звані цисти, дуже стійкі до дії лікарських засобів і несприятливих умов середовища. Бліда трепонема довше живе у вологих місцях, зокрема на предметах, забруднених слиною або іншими виділеннями хворих (зубна щітка, рушник, посуд, мундштук, недокурок). Професор М.Н. Бухарович повідомляв про випадок зараження чотирнадцятирічного хлопчика, який докурив кинуту хворим цигарку.
Сифілісом заражаються переважно при випадкових дошлюбних або позашлюбних статевих зносинах, рідше при поцілунках і укусах, ще рідше через предмети вжитку, якими користувався хворий (побутовий шлях).
Природженої несприйнятливості, або імунітету, до сифілісу не існує. Кожна людина, яка перебуває в тісному контакті з хворим, неминуче заражається.
Підшкірні лімфатичні вузли є першим серйозним бар'єром на шляху трехонем до внутрішніх органів. Тут виникають захисні реакції, завдяки яким частина трехонем гине. Проте стійкіші з них продовжують розмножуватися і врешті прориваються у велику грудну протоку, а звідти в кровоносну систему.
Від моменту зараження сифілісом до появи перших ознак хвороби здебільшого минає 3-4 тижні, інколи до 1,5-2 міс. Довгий інкубаційний, або прихований, період зумовлюється тим, що хворий з якоїсь іншої причини, приймав антибіотики. У цей час людина, не здогадуючись, що захворіла на сифіліс, котрий виявити не вдається навіть за допомогою сучасних діагностичних методів, може й далі заражати своїх статевих партнерів.
В інкубаційний період збудник передається іншій людині із спермою, або вагінальним секретом, рідше зі слиною.
Інкубаційний період закінчується появою виразки або ерозії (іноді їх буває кілька) на місці первісного проникнення в шкіру блідої трехонеми. Неглибокі виразочки або ерозії безболючі, округлої форми, з чистим яскраво-червоним дном. Шанкер (дослівно - виразка) названий твердим, бо біля основи шкірного дефекту промащується затвердіння.
Як правило шанкер виникає на статевих органах або суміжних ділянках шкіри: лобку, промежині, в пахових і стегнових складках. Інколи він буває в ротовій порожнині, в куточку ока, на шкірі тулуба та в інших місцях.
Після появи шанкеру у хворих збільшуються і тверднуть регіонарні підшкірні лімфатичні вузли, тобто виникає лімфаденіт, або так званий сифілітичний бубок. Але ці явища виражені не в усіх хворих, а при деяких локалізаціях шанкеру їх зовсім не буває.
Згодом шанкер поступово зникає без будь-яких слідів або залишає коричневий рубець. Але це не одужання. Якщо хворий не лікується, бліді трехонеми продовжують розмножуватися, проникаючи в кровоносну систему і тканини. У відповідь на це в організмі активуються реакції імунітету, які приводять до зміни фізико-хімічних властивостей крові. На цих змінах базуються реакції з кров'ю хворих, зокрема Вассермана, Осадчі та деякі інші реакції.
Вони стають позитивними через 6-7 тижнів від моменту зараження і надалі зберігаються протягом усього періоду хвороби, а тому мають велике діагностичне значення.
Лише зрідка реакція Вассермана буває позитивною при інших захворюваннях. Тоді вдаються до інших, специфічних при сифілісі проб, а саме: реакція іммобілізації блідої трехонеми (РІБТ) і реакція імунного свічення (РІС).
Вони також відіграють вирішальну роль у розпізнаванні пізніх стадій захворювання.
Який же перебіг сифілісу, якщо його не лікувати?
Через 9-10 тижнів від моменту зараження, коли твердий шанкер уже загоївся або загоюється, у хворих з'являються різні висипи. Їм не передує ні біль, ні свербіння, тому самі хворі рідко помічають їх. Частіше висипи виявляє лікар. Висипи вказують на початок вторинного періоду сифілісу. До цього часу у хворих нерідко збільшуються регіонарчі й інші підшкірні лімфатичні вузли. Висипи звичайно бувають трьох типів: плямистий, вузликовий і гноячковий. Останній, щоправда, трапляється надзвичайно рідко, переважно в різко ослаблених хворих.
Плямистий висип (сифілітична розеола) - це невеликі круглі блідо-рожеві плями, які при натискуванні зникають. Найвиразніші вони на шкірі грудей, живота, хоча бувають і на інших ділянках тіла.
Вузликовий висип (сифілітична папула) складається з мідно-червоних або буруватих вузликів, які трохи виступають над поверхнею шкіри. Папули можуть досягати розмірів великої монети. Іноді внаслідок хронічного подразнення вони перетворюються в масивні бляшки, так звані широкі канделами. У вологих складках промежини, біля анального отвору і на статевих органах вони починають мокнути, їх поверхня руйнується і тканинний сік з великим вмістом блідих трехонем виділяється на поверхню. Ці папули особливо заразні. Часом папули локалізуються на мигдалинах і м'якому піднебінні, утворюючи картину сифілітичної ангіни.
На відміну від звичайної ангіни вона не супроводжується болем при ковтанні. На голосових зв'язках папули спричиняють специфічну хриплість голосу.
Нерідко у хворих випадає волосся на голові, бровах і навіть на віях. При сифілітичному облисінні волосся випадає частіше невеличкими ділянками. За образним висловлюванням це нагадує "хутро, виїдене міллю" , але іноді випадання волосся захоплює значну площу.
Висипи порівняно швидко безслідно зникають без будь-якого лікування, сифіліс набуває прихованого перебігу, який може тривати кілька місяців, іноді кілька років. У цей час виявити хворобу можна лише за допомогою серологічних реакцій (реакція сироватки крові на введення стороннього білка), які весь цей період залишаються різко позитивними майже у всіх хворих.
Через кілька місяців після першої хвилі висипу з'являються повторні аналогічні висипання. Вони меншевиражені, виникають частіше на закритих ділянках тіла, складках шкіри, ротовій порожнині, відхіднику. Але заразність їх також велика.
Якщо хворий не лікується, то через кілька років після зараження хвороба переходить у найбільш злоякісний третинний період. У глибоких шарах шкіри і підшкірній основі утворюються невеликі тверді горбики або великі, розміром до курячого яйця, вузли, так званні гуми, які згодом розпадаються і перетворюються на грубі, спотворюючі рубці.
У третинний період процесом уражаються внутрішні органи, зокрема серцево-судина система, печінка, нирки, легені, травна система. Особливо часто страждає серце і найбільше кровоносна судина - аорта. Уражена стінка її під дією великих динамічних навантажень розтягується, на місці розтяження утворюється аневризма, яка своїм тиском іноді руйнує грудину і
Loading...

 
 

Цікаве