WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Історія розвитку сестринської справи в Україні - Реферат

Історія розвитку сестринської справи в Україні - Реферат

західних областях України. На весь період німецької окупації фельдшерсько-акушерські школи у Львові, Крем'янці та Станіславі були закриті, а їхнє майно пограбовано.
Відразу після звільнення західного регіону України від німецько-фашистських загарбників з вересня 1944 року відновили свою роботу фельдшерсько-акушерські школи у Львові, Станіславі та Крем'янці. У цьому ж році була відкрита фельдшерсько-акушерська школа в Луцьку. В них навчалися переважно українці - вихідці з цього краю.
Поповнення медичними кадрами лікувально-профілактичних установ західного регіону України відбувалось за рахунок випускників місцевих вищих та середніх медичних навчальних закладів. Крім цього, сюди направлялись на роботу лікарі та середній медичний персонал, переважно медичні сестри, з інших областей України та Росії.
У повоєнні роки в усіх західних областях України, куди ввійшли, крім Львівської, Станіславської, Тернопільської та,частково, Волинської областей, Волинська та Рівненська області, почався інтенсивний розвиток середньої медичної освіти. У період з 1944 до 1966 року, крім існуючих 3 середніх медичних навчальних закладів, було відкрито ще 22.
Дещо інакше розвивались сестринська справа та освіта в тих регіонах України, які після третього поділу Польщі перейшли під панування Російської імперії. Це стосувалось Східної (Великої) України.
У середині XVIII століття запроваджувалась система медичного обслуговування, згідно з якою в губерніях створювалися прикази громадського піклування (так звана приказна медицина). Але рівень надання медичної допомоги міському населенню в установах цієї системи був низьким, а в селах їх практично не існувало.
У 1775 році сенат видав наказ про створення у Києві урядового шпиталю. У 1792 році в місті був відкритий також військовий шпиталь. З 1786 року при Кирилівському монастирі почав діяти будинок для інвалідів, у 1806 році до нього було переведено психічнохворих.
В Україні в 1787-1797 роках діяла Єлизаветградська меди-ко-хірургічна школа. У Київській академії на початку XIX століття функціонували медичні класи. У 1806 році в Києві офіційно відкрито Кирилівські богадільні, де в 1842 році створено першу фельдшерську школу.
У 1800 році були збудовані державні лікарні в Кременчуку, Полтаві, Ромнах, Лубнах та інших губернських та повітових містах, де поряд з лікарями працювали їх помічниками фельдшери та, як допоміжний персонал, неосвічені жінки. У 1803 році у Києві покладено початок стаціонарній родопомочі -відкрито перший пологовий будинок (акушергауз) на 2 ліжка зі штатною акушеркою.
Із створенням губернських (1797) та повітових лікарських управ почалася організація деякої медичної допомоги сільському населенню в переважній більшості силами фельдшерів та повивальних бабок.
Найбільшими медичними освітніми центрами в Україні були: Харків (1815), Київ (1841) та Одеса (1900) - з часу відкриття у них медичних факультетів при університетах.
Початок Кримської війни (1853) визначив початок нового етапу в розвитку сестринської справи. У цей час М.І. Пирогов прийняв пропозицію щодо залучення загонів сестер милосердя в Кримській кампанії. Перші в історії медицини жінки-ме-дичні працівники почали надавати допомогу пораненим та хворим воїнам на полі бою.
М.І. Пирогов неодноразово вказував, що "наша сестра милосердия ...должна бьіть простая, богопочтительная женщи-на, с практическим рассудком й с хорошим техническим обра-зованием, ...непременно должна сохранить чувствительное сер-дце". У жовтні 1855 року в Севастополі М.І. Пирогов написав "Правила для сестер Крестовоздвиженской общиньї". Він вперше поділив сестер на три основні категорії: сестер-господинь, сестер-аптекарок та перев'язувальних сестер. Для кожної з цих категорій він розробив спеціальні інструкції та правила взаємин між собою та з лікарями. Він писав: "Научньїе й техничес-кие предписания врачей должньї исполняться сестрами в точ-ности й беспрекословно". Але і від лікарів, особливо молодих, він вимагав використання досвіду сестер, бо сестри "не сле-пьіе исполнительницьі приказаний лица, только что вступив-піего на врачебное поприще". "Разве знание личности больно-го, - писав він, - приобретенное постоянньїм за ним уходом ничего не значит для врача, видящего его только раз или два в день" .
У Севастополі надавала допомогу пораненим і особливо в цьому відзначилась проста дівчина Дагпа Севастопольська. У народі її вважають та шанують як героїню, як першу сестру милосердя.
Кримська війна (1853-1856) та участь у ній сестер милосердя є найяскравішим та значним етапом розвитку сестринської справи в XIX столітті. Ідея залучення сестер милосердя до надання допомоги пораненим та хворим на фронті була повністю реалізована МІ. Пироговим, який брав активну участь у підготовці та організації роботи сестринського персоналу в цей період. Сестри милосердя виконували обов'язки по догляду за пораненими, допомагали лікарям при операціях, відали господарством польових шпиталів і т.д. З того часу необхідність та доцільність участі жінок в догляді за хворими та пораненими одержали загальне визнання. Було вирішено розвивати цей досвід і створювати систему підготовки сестринського персоналу не тільки на випадок війни, але й для мирного часу, бо кваліфікованого персоналу по догляду дуже потребували лікарні.
Після Кримської війни почали створювати нові багато-чисельні сестринські общини. Сестри милосердя більш широко стали залучатися для догляду в лікарнях та шпиталях і в мирний час. Таким чином, М.І. Пирогову належить пріоритет у визначенні професійного та соціального статусу сестри милосердя в період військових дій.
Після Кримської війни з новою активністю звертається увага на підготовку медичних кадрів середньої ланки. Із середини XIX століття почали діяти фельдшерські школи в Києві та Харкові. У 1870 році в Києві відкрито військову фельдшерську школу, а в 1877 році - курси медичних сестер. Але забезпеченість медичною допомогою населення залишалась на низькому рівні.
Після введення в Росії у 1864 році земської медицини її запровадження в Україні почалось з Лівобережжя, на Правобережжі відповідне реформування відбулось лише у 1906 році, а на Київську, Волинську та Подільську губернії положення про земство поширилося тільки в 1911 році. Медична допомога багатьом верствам населення України була недоступна через обов'язкову плату за лікування. По селах взагалі державних лікарень не було. Лише в деяких губерніях діяла невелика кількість фельдшерських пунктів, на які, як і на
Loading...

 
 

Цікаве