WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гомеопатія - Реферат

Гомеопатія - Реферат

мікродоз лікарських речовин. Так застосування мікродоз лікарських речовин з лікувальною метою стало третьою основою лікувальної системи.
Таким чином були встановлені три принципи лікування Ганемана:
1. Принцип подібності.
2. Випробування дії лікарських речовин на здорових людях.
3. Визнання терапевтичної активності мікродоз лікарських речовин.
Ці три положення визнані всіма лікарями-гомеопатами і не можуть зустріти в наш час зауваженнь із боку інших лікарів.
Сучасні гомеопати вважають, що дієта необхідна, на чому наполягав і Ганеман, фізіотерапія - корисна, інколи потрібна і вакцинація. Інакше кажучи, кожен метод повинен застосовуватися у свій час і на своєму місці.
Отже, сучасна гомеотерапія не може замінити всю терапію, і навіть стати одним із методів багатогалузевої терапії, причому, зрозуміло, не може ігнорувати й патологію.
Другий принцип Ганемана про необхідність дослідження дії лікарських засобів на здорових людях має одне джерело із сучасною настановою: "лікувати хворого, а не хворобу", тобто лікувати людину в цілому, а тому повинен бути врахований і використаний сучасною фармакологією і терапією. Що ж до принципу подібності, то ще Гіппократ вказував, що деякі хвороби виліковуються за принципом подібності, інші - за принципом протилежності, тобто кожен метод повинен бути на своєму місці.
Мета гомеопатичного лікування - стимуляція організму до самозцілення шляхом впливу на клітинному енергоінформаційному рівні надзвичайно малих кількостей речовини, яка здатна у великих дозах викликати подібні симптоми у здоровому організмі. Мікродози лікарської речовини не потребують подрібнення, оскільки вона й так дрібна; без утруднень форсуючи всі бар'єри, вона доходить за призначенням завдяки своїй тканинній специфічності. Це ще одна із можливостей гомеотерапії - проникати туди, куди макродози не можуть проникнути. Очевидно, і дія мікродоз стає більш безпосередньою, незмінною на шляхах потрапляння. Щоб допомогти позбутися хвороби, лікар повинен лікувати людину в цілому, а, лікуючи окремі органи, завжди думати про цілий організм. Жоден орган не функціонує сам по собі. Він зв'язаний кров'ю, лімфою, нервовою системою і перебуває у постійному кореляційному зв'язку з усіма іншими органами.
У 1790 р. Ганеман переклав "Лікознавство" Куллена, в якому зіткнувся з протиріччями в описах антилихоманкової дії кори хінного дерева. Він вирішив випробувати на собі цей препарат, щоб вивчити його дію. Прийнявши велику дозу хіни, він тогож дня відчув усі симптоми пропасниці. Позбувшись захворювання, Ганеман заповзявся знайти відповідь на питання: "Як хіна відтворила в мені переміжну пропасницю; в мені, який почував себе здоровим? І вона ж відганяє лихоманку у хворих, які страждають нею! Чи немає тут співвідношення між причиною і наслідком?"
Подальша перевірка цієї здогадки на практиці змусила Ганемана провести дослідження на собі і добровольцях. Він випробував дію 101 речовини. З'ясувалося, що чим менша доза препарату, подібного захворювання, бралася для лікування, тим швидше й ніжніше відбувалось одужання. Тому остаточно закон "Подібне лікується подібним" набрав такого вигляду: "Хвороби виліковуються малими дозами тих препаратів, які у великих дозах викликають у здорових людей подібну хворобу".
Через 100 років берлінський хірург і вчений, професор Август Бір, застосовуючи препарати офіцинальної медицини, в результаті 30-річної наукової практики також прийшов до відкриття гомеопатичного принципу і став на сторону Ганемана. У 1925 р. Бір виклав правила гомеопатичного лікування в такій послідовності.
1. У кожному випадку необхідно лікувати хворобу не за назвою, а за її симптомокомплексом.
2. Хворий організм реагує на менші дози препарату сильніше, ніж здоровий, і хворий орган реагує сильніше, ніж здоровий організм.
3. Дози повинні бути малими, щоб реакція організму на них була ледь помітною.
4. Другу дозу можна давати тільки тоді, коли минуть явища, викликані першою дозою.
5. Малі дози не можна давати часто і тривало, оскільки тоді їх дія буде рівносильна одноразовому прийому великої дози, що паралізує реакцію.
6. Призначення одного засобу може збудити реактивну здатність організму по відношенню до іншого. Наприклад, під впливом "Суль-фур" (сірка) організм стає чутливим до "Феррум" (залізо).
7. Ліки краще доходять до органу в найдрібнішому і розчиненому вигляді, ніж у великому (концентрованому).
8. На будь-яке грубе втручання організм реагує лихоманкою і запаленням (первинна реакція).
9. Збуджена ліками діяльність органу сприяє прискоренню природних процесів одужання, тобто самозцілення (вторинна реакція).
10. Малі дози діють на найбільш подразнену аналогічними хворобливими симптомами і збуджену частину організму. Великі дози викликають небажані шкідливі реакції, яких організм не потребує.
11. Таким чином, хвороби виліковуються шляхом призначення невеликих доз тих речовин, які у великих дозах викликають аналогічні захворювання у здорових людей.
12. Підсилення лікувальної дії препаратів за допомогою розтирання або збовтування називається потенціюванням (динамізацією).
13. Вірно підібрані гомеопатичні препарати проявляють повну дію в усіх розтираннях і розведеннях.
14. Симптоми первинної реакції (тобто підсилення симптомів хвороби), які настають після застосування препарату, вказують, що він вибраний правильно і діє добре.
15. При гострих захворюваннях, коли симптоми розвиваються швидко, потрібні дози великі (тобто препарат у низьких поділах) і часто (кожні 15 хвилин на протязі шести годин), а при хронічних захворюваннях навпаки - дози малі (високі потенції), і прийоми дуже рідкі (від 2 разів на день до 1 разу на тиждень або місяць).
16. Деякі препарати діють найкраще, або точніше в низьких або тільки у високих поділах, тому до них і не застосовують попереднє правило.
17. Необхідно уникати одночасного призначення декількох препаратів, а дотримуватися черги, очікуючи закінчення дії кожного.
18. Призначати препарати потрібно строго індивідуально.
Основна вимога гомеопатичного лікування - дотримуватись дієти.
Після того, як дослідженням на здоровій людині визначено характер хворобливої дії певної речовини на організм (на основі суб'єктивних ознак, як, наприклад, різкий біль, запаморочення, слабість, та інші, а також об'єктивних спостережень на зразок аритмії, підвищення артеріального тиску, підвищення температури тіла, кривавий пронос), тобтовстановлений патогенез цієї речовини, приступають до її динамізації (або потенціювання), аби перетворити речовину в ліки для хворого, який страждає від хвороби з аналогічними симптомами.
Гомеопатія стимулює імунобіологічні сили організму, це є загальним для всіх, хто практикує дану терапію. З'явилася теорія, яка розглядає гомеопатичне лікування як інформаційний вплив, під дією якого кібернетичні системи саморегуляції організму самостійно відновлюють порушену рівновагу.
Гомеопатичне лікування полягає не в прямій дії на етіологічні фактори і патогенез захворювання, а шляхом впливу сукупності властивостей хворого, що визначають індивідуальність організму. Окрім, безумовно, ефективного впливу, гомеопатичні засоби мають ряд переваг перед
Loading...

 
 

Цікаве