WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гомеопатія - Реферат

Гомеопатія - Реферат

тривав, поки не отримували потрібної потенції.
Шкала, по якій добавлялось 9 капель спирту, позначали римською цифрою Х і відома як десятинна. Там, де добавлялось 99 капель спирту, шкала позначалась римською цифрою С і відома як сотенна. Десятинні потенції називаються низькими, як і нижчі потенції сотенної шкали. Останні можуть бути дуже високими, до СМ-потенції, і від 30с і вище відомі як високі. В наш час сукуссія проводиться механічно. Ганеман використовував свій мануальний метод аж до отримання 30с потенції.
Модальність (стан) - це різність і зміна симптомів, те, що впливає на симптоми в кращу або в гіршу сторону. Вони дуже важливі для зв'язку симптомів з гомеопатичними ліками і мають відношення до обставин і умов, які посилюють або послаблюють їх. Наприклад на біль можуть впливати: а) температура, свіже повітря, погода, пора року і інше.; б) рух, дотик, шум, положення тіла, прийом їжі, сон; в) час доби і інше.
Фармація описує спосіб приготування із висхідної материнської тинктури, основи препарату. Якщо висхідна речовина розчинна, її занурюють в чистий спирт або двічі дистильовану воду. Нерозчинний сирий матеріал спочатку подрібнюють (розтирають у ступці пестиком) перед тим, як всипати в спирт або дистильовану воду. Після відповідного часу суміш фільтрують, залишаючи тільки спирт або воду, яка піддавалась впливу присутньою речовиною. Отримана в результаті тинктура є ефективним препаратом, хоча і не настільки міцним, яким він стане після динамізації (посилення дії). На відміну від алопатичних препаратів, які стають менш ефективними при розчиненні, чим більше розчинена гомеопатична речовина, тим більш сильною стають її лікувальні властивості, особливо після динамізації. Материнську тинктуру або настойку, як правильніше назвати суміш дистильованої води або спирту з матеріалом, потім продовжують розчиняти дальше згідно вимогам фармацевта.
Десятична шкала розведення. При десятикратному розчині одна капля материнської тинктури добавляється до десяти капель розчинника (спирт або дистильована вода). Отриманий в результаті розчин позначають ІХ (або ІD, або просто І). Проводячи таким способом розчинення у відношенні одна капля до десяти, кожний раз починаючи з однієї каплі попереднього розчину, сучасні фармацевти отримують розчини від 2Х, 3Х до 6Х, 30Х і так далі. (Таким чином, розчин 2Х отримуємо шляхом додавання однієї каплі настойки до девяти капель розчинника, потім одна капля, взята із підданого струшуванню препарату, добавляється до девяти капель розчинника). Чим більше число раз відбувалось розчинення, тим більш сильним вважається препарат. "Менше - значить більше", це стосується слідів матеріала-джерела,тому препарат 6Х містить 1 частину материнської тинктури в 1 000 000 частинах спирту або води. Коли капля розчиняється у відношенні 30Х і більше, молекул материнської тинктури у розчині не залишається.
Сотенна шкала розведення. Стократний розчин дає ще більш сильний препарат із-за збільшення числа розчинів і процесів струшування. Щоб отримати стократний розчин, фармацевт добавляє одну каплю материнської тинктури до 99 каплям розчинника, продовжуючи добавляти від однієї до сотні, про що говорить її назва. Ці розчини позначають від 1С, 2С до 200С і більше. Препарат силою більше 30С не може призначати некваліфікований гомеопат, поскільки такий препарат може викликати симптоми, з якими він асоціюється, навіть якщо він не є препаратом для даного стану. Препарати високої сили робляться тільки для використання експертами. Вони можуть досягати сили 5М (розчинення пять тисяч раз) або СМ (сто тисяч розчинів). Ці високі потеніали звично позначаються просто числами 100, 200, 100 000 і так далі. Їх інколи записують, наприклад так: 100С, 200С, СМ.
Струшування. Випробовуючи отримані препарати Ганеман виявив, що при розчиненні препарату існує межа його ефективності. Як наслідок була досягнута точка, після якої людина не відчуває ніякої реакції, і тим самим не можна було очікувати ніякого лікувального ефекту, якщо дати такий препарат хворому. Ганеман використав свій досвід перекладання трактатів по алхімії та хімії, по-скільки він вирішив активно струшувати розчинений препарат і виявив, зробивши це, що ефективність препарату суттєво зросла. Більш того, токсичні погіршення і реакції, які він старався звести до мінімуму, при розчиненні висхідного матеріалу суттєво зменшувались або зовсім зникали. Активне струшування та постукування посудини з розчином препарату, назване вібрацією, зараз являється стандартом для отримання препарату любої сили. Процес струшування розчиненої речовини динамічно збільшує її енергію, так, що ризик токсичних побічних ефектів мінімізується, а препарат стає більш сильним. Чим більше число розчинів та процесів динамізації, тим сильніший препарат. Динамізація означає, що материнська тинктура стає гомеопатично більш ефективною в процесі струшування, а потенціал представляє собою силу отриманого в результаті препарату. Коли процес розчинення і струшування виконане декілька разів, необхідне для даного потенціалу, додається декілька капель в інертний носій, як правило таблетки або шарики із лактози, які приймають всередину.
Важливим питанням, яке потребує вирішення внаслідок широкого застосування гомеопатичних ліків, є розробка сучасних технологій їх виготовлення, методик стандартизації та контролю якості препаратів і сировини для їх виготовлення, розробка науково-технічної інформації на матричні настоянки та субстанції.
Основоположником гомеопатії (від грецького homoios - подібний, pathos - хвороба) нетрадиційного напрямку в медицині в цілому і фармакології, зокрема, увесь світ визнає німецького вченого і лікаря Ганемана. Принципові положення даного вчення викладені Ганеманом у науково-практичних працях "Новий спосіб для дослідження лікувальних властивостй ліків", "Органон лікувального мистецтва", "Чисте лікознавство". Першим і основним принципом гомеопатії є "закон подібності", який полягає в тому, що лікарські засоби в малих дозах ефективні при тих же захворюваннях, які викликають дані речовини у великих дозах. Закон відкритий Ганеманом і названий "similia similibus curantur" (подібне подібним виліковується"). Цей закон став відправною точкою практичної гомеопатичної терапії, тобто лікування захворювань шляхом застосування речовин, що діють подібно.
У Ганемана виникла думка: чи не є то загальнотерапевтичним законом, що одна і та ж речовина, яка викликає певне захворювання у здорової людини, виліковує у хворого подібне захворювання? Після багаторічного експерименту на собі, своїх учнях, хворих і здорових людей, Ганеман прийшов висновку, що це так. Він назвав відкритий ним принцип терапії "Законом подібності"і встановив правило: подібне виліковується подібним. Зібравши всідані лікарських захворювань - їх патогенези, і порівнявши із такими ж точними записами проявів у даного хворого з так званим симптомокомплексом його хвороби, Ганеман знаходив відповідний лікарський засіб і часто домагався одужання. Але інколи спостерігалося й загострення хвороби. Тоді Ганеману прийшло на думку зменшувати дозу ліків. Експеримент виявився вдалим дозу ж інколи приводилося зменшувати значно. Звідси, такий необхідний наслідок - відкриття явища терапевтичної активності
Loading...

 
 

Цікаве