WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Шок - Реферат

Шок - Реферат

ШОК
Шок - тяжке порушення життєдіяльності організму внаслідок гост-рого розладу кровообігу (з різким зменшенням кровопостачання, гіпоперфу-зією тканин) під дією екзогенних чи ендогенних подразнень. Це одна з най-небезпечніших загальних неспецифічних реакцій організму на дію певних чинників, насамперед травматичного походження. Хоча ця реакція була відома ще лікарям античного світу, зокрема Гіппократу, сучасною назвою вона завдячує французькому лікарю Ле Драну (H.F. Le Dran), який у 1737 p. видав книгу "Traite on reflectiontirces de la pratique sur les playes d'rames a fen", в якій назвав цю реакцію терміном "се-кус", що означає поштовх, удар, і описав її клініку. Невдовзі книгу було перекладено англійською мовою і термін "секус" було замінено відповідним англійським словом шок (shock). Хоча потім для цієї реакції було запропоновано й інші назви, проте англійський термін "шок" залишився.
Тривалий час шок вважався лише реакцією на травму. Тому практично до середини XX століття під шоком розуміли травматичний шок. З цих причин останній найбільш вивчений клінічно і в експериментах.
З розвитком науки, появою нових технологій у промисловості, нових способів лікування та профілактики захворювань (переливання крові, її компонентів та препаратів, антибіотикотера-пія, вакцинація тощо), з вивченням ширшого кола форм патології стало очевидним, що шок як загальна реакція організму розвивається у відповідь не лише на травму, а часто виникає за інших форм патології та подразнень (кишкова непрохідність, гострий панкреатит, інфаркт міокарда, анафілаксія, переливання несумісної крові тощо). Позначення терміном "шок" загальних реакцій організму іншого, окрім механічної травми, походження, обумовило на певний час деяку розмитість самого цього поняття. Вивчення шоку в останні десятиріччя на вищому методичному рівні дозволило конкретизувати патофізіологічну суть цього складного явища та усунути сумніви щодо існування його як типової реакції на велику кількість подразнень. Прогрес у вивченні етіологічних та патофізіологічних основ шоку сприяв поширенню цього терміну на ще більшу кількість загальних реакцій організму у відповідь на різні шкідливі впливи, зокрема на ті, які раніше обєднувались під поняттям "колапс" (кровотеча, серцево-судинна недостатність та ін). Західні вчени вже давно ототожнюють поняття "шок" і "колапс". Проте деякі вчені вважають за потрібне зберегти обидва поняття для означення деяких гострих гемодинамічних порушень, ге-нез яких обмежений.
Серед численних дослідників проблеми шоку треба назвати Де Латта, К. Бернара, М.І. Пирогова, У. Кеннона, Гольца, Маккольма, Хандерсо-на, Кеню, Ліліхея, 0.0; Богомольця, М.Н. Бурденка, М.Ї. Іщенка та ін. Ученими було запропоновано оригінальні гіпотези походження травматичного шоку - неврогенну в різних варіантах, серцево-судинну, токсемічну, теорію акапнії тощо. Жодна з цих теорій, звичайно, не охоплює патогенез такого складного явища, як травматичний шок, але всі вони сприяли формуванню сучасного уявлення про цей патологічний стан.
Проведені в останні десятиріччя клінічні та експериментальні дослщжен-ня шоку дають підстави вважати його типовою реакцією організму на різні ноци-цептивні подразники, яка хоча й ініціюється нервово-рефлекторним шляхом, зокрема активізацією симпато-ад-реналової системи, але центральне місце в ній займають порушення серцево-судинної системи з подальшим зменшенням кровопостачання тканин, розвитком гіпоксії клітин і ушкодженням внутрішніх органів, особливо таких, як нирки, легені, печінка, серце, мозок.
Патофізіологічна основа шоку - обмеження (дефіцит) перфузії тканин кров'ю - зумовлюється переважно трьома причинами: зменшенням об'єму циркулюючої в судинах крові; недостатніми продуктивністю серця, його помповою функцією та втратою судинами здатності до автономної регуляції тонусу і розподілу крові. Згідно з цими механізмами виділяються три групи шоку.
1. Гіповолемічний шок - шок, в основі якого лежить значне зменшення об'єму циркулюючої крові (плазми). До цієї групи належать травматичний (включно з післяопераційним та опіковим), геморагічний (унаслідок кровотечі), гідро-, іонодефщитний (зумовлений кишковою непрохідністю, гострим панкреатитом, проносом тощо) шок.
2. Кардіогенний шок пов'язаний з інфарктом міокарда, травмою міокарда та клапанів серця та іншими ураженнями міокарда, а також чинниками, які різко порушують функцію серця (наприклад, тампонада серця внаслідок поранення його та накопичення крові в перикарді, що обмежує розслаблення шлуночків серця; тромбоемболія головного стовбура легеневої артерії чи розшарування аорти тощо). Шок, що виникає внаслідок екстракардіальних причин, деякі автори зараховують до обструктивного.
3. Шок, зумовлений втратою автономного контролю за васкуляризацією (різке порушення тонусу судин та розподілу крові), або вазогенний. До цієї групи належать: септичний шок, який ускладнює клініку сепсису та інші форми інфекції (при цьому виду шоку функція серця у перший період навіть підвищена, ОЦК теж мало змінений, але різко порушена мікроциркуляція через відкриття під впливом інтоксикації артеріовенозних шунтів); шок унаслідок травми ЦНС, зокрема пошкодження хребетного стовпа та вимкнення симпатичної аферентації; шок унаслідок перидуральної анестезії; шок анафілактичний та гемолітичний тощо.
Різноманітні за етіологією види шоку хоч і не відрізняються, зрештою, за головними патофізіологічними рисами, проте мають дещо інші патогенез, клінічний перебіг та способи лікування й профілактики.
Група травматичного шоку, до якої належать також і післяопераційний та опіковий, разом з іншими видами гіпо-волемічного шоку є пріоритетними для хірургів з огляду на те, що мають велику питому вагу серед видів шоку, зумовлених хірургічною патологією (внутрішня кровотеча, перитоніт тощо).
Поширення механічних, особливо дорожньо-транспортних травм, травм вогнепальних та травм, спричинених стихійними катаклізмами, які характеризуються множинністю ушкодження органів, зумовлює високу частоту тяжких форм травматичного шоку. Останній зустрічається у 5-10 % травмованих та у 30-50 % потерпілих з тяжкими травмами. Летальність коливається від 10 до 40 %.
Найчастіше травматичний шок виникає внаслідок тяжких політравм або ізольованого пошкодження органів черевної порожнини, зокрема печінки, селезінки, підшлункової залози або брижі, поранення черевної стінки з випаданням кишок, відкритих переломів стегна чи гомілки, переломів кісток таза з пошкодженням органів його, глибоків опіків, рідше - після складних тривалих операцій з недостатнім знеболюванням. Поряд із травмою в розвитку травматичного шоку велику роль відіграють такі допоміжні чинники, як кровотеча (зовнішня чи внутрішня), переохолодження або перегрівання та незадовільний стан організму хворого перед травмою (зневоднення та гіпопротеїнемія, гіповітамінози; недостатність функції ендокринних залоз, зокрема кіркової речовини надниркових, щитовидної, підшлункової - цукровий діабет; пухлинний рістта інші захворювання; дитячий або старечий вік, страх та пригнічений емоційний стан, ожиріння, виснаження тощо). Знижують ризик розвитку шоку добрий фізичний стан, медикаментозне гальмування нервової
Loading...

 
 

Цікаве