WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Чинники, що сприяють виникненню кровотеч - Реферат

Чинники, що сприяють виникненню кровотеч - Реферат

Низькі температури зумовлюють спазм судин, високі - коагуляцію білків і утворення тромбу. Холод використовують для зупинки шлункової або дуоденальної кровотечі виразкового походження. Це один ізметодів консервативної терапії. Хворому дають ковтати лід або прикладають до надчеревної ділянки міхур з льодом. Дія холоду на розташовані глибоко кровоточиві судини рефлекторна. Лід застосовують і у разі внут-рішньошкірних чи підшкірних крововиливів. Треба пам'ятати, що засто-сування холоду з метою зупинення кровотечі ненадійне. Тривалий вплив холоду за одночасного порушення живлення тканин може призвести до некрозу шкіри відповідної ділянки.
Для зупинення кровотечі за допомогою високих температур можуть бути використані: гарячий (56-60 °С) ізотонічний розчин натрію хлориду (кровотечі з м'язів, паренхіматозних органів чи кісткової тканини); електроніж (наконечник розжарюється за допомогою електричного струму, а під час дотику до тканин у них утворюється висока температура, яка коагулює білки крові); біактивні електроди Шамраєвського - біактивні ножиці, пінцети (при стисканні братців пінцету або ножиць між ними виникає електричний струм, що також зумовлює підвищення температури в тканині і утворення тромбу).
Невміле користування електроножем (діатермією чи біактивними електродами) може призвести до виникнення в тканині широкої зони некрозу.
У останні роки для зупинення кровотечі в практиці застосовують кріо-хірургію (місцеве заморожування тканин) та лазерну фотокоагуляцію. Останній метод має низку переваг перед електрокоагуляцією: при ній немає безпосереднього контакту електрода з тканинами; некробіотична зона в ділянці коагуляції невелика;
забезпечує кращий огляд судини, що коагулюється, бо вона не закривається електродом.
Хімічні методи зупинення кровотечі застосовують разом із механічними або самостійно. В їх основі лежить спазм судин або підвищене згортання крові. Кровоспинні хімічні речовини ділять на зовнішні і внутрішні.
Із зовнішніх засобів сьогодні частіше застосовують адреналін - дійову речовину надниркових залоз. У разі місцевого застосування він зумовлює звуження судин і їх тромбування. Використовують разом із місцевими ане-стетичними засобами, частіше в зуболікарській практиці. Метод має той недолік, що після припинення в післяопераційний період дії адреналіну судини можуть розширюватися, і кровотеча відновлюється.
Перекис водню (Н,0^) може бути застосований у разі кровотечі із сли-зових оболонок (ніс, ясна, язик, ямка після екстракції зуба) і з кісткової тканини. У тканинах перекис водню розпадається на воду і кисень.
Поверхня рани при цьому покривається піною, а кров згортається.
Внутрішні кровоспинні засоби діляться на дві підгрупи: засоби, які зумовлюють скорочення судин, і засоби, які підвищують згортання крові.
З речовин першої підгрупи можна назвати: ріжки (по 20 крапель 3 рази на добу), розчин адреналіну (1:1000;
по 0,5 мл підшкірне або по 10-20 крапель 3 рази на добу), адроксон (стабілізований продукт окислення адреналіну; застосовується для зупинення капілярних і паренхіматозних кровотеч шляхом накладання марлевих там-понів, просочених 0,075 % розчином, або внутрішньом'язового чи під-шкірного введення по 1 мл 0,075 % розчину 2-3 рази на добу).
До речовин другої підгрупи належить кальцію хлорид, який уводять внутрішньовенне на 10 мл у 10 % концентрації. Кровоспинний ефект виявляє внутрішньовенне введення 5 % розчину натрію хлориду і 40 % розчину глюкози. З інших препаратів треба назвати епсилон-амінокапроно-ву кислоту (для припинення кровотечі при фібринолізі, захворюваннях печінки, опіковій хворобі, гемофілії та ін.). Уводять внутрішньовенне в 5 % розчині (50-100 мл) або всередину по 0,1 г на 1 кг маси тіла через кожні 4 год.
Біологічні методи спинення кровотечі грунтуються на властивостях біологічних тканин сприяти тромбоутворенню. Зараз вони широко використовуються в хірургічній практиці. Біологічні засоби ділять на дві групи: для місцевого і загального застосування. До препаратів першої групи належать: фібринна плівка, різні сироватки, гемофобін, тромбін (присипають кровоточиву рану або просочують введені в неї тампони).
Добрі наслідки дає застосування губки, запропонованої у 1948 p. Л. Богомоловою. Виготовляють її з нативної плазми крові людини і тром-бопластину. Під час з'єднання з кров'ю утворюється плівка, яка закриває просвіт дрібних кровоточивих судин.
Гемостатичну губку можна змішувати з антибіотиками.
Стоматологи для тампонування ямки зуба використовують біопла-стик - препарат, запропонований у 1957 p. Л. Богомоловою.
Сухий тромбін - добре розчинний у ізотонічному розчині натрію хлориду порошок. Розчином тромбіну змочують тампони і на 10-20 хв вводять їх у рану. У разі недостатнього ефекту процедуру можна повторити. Розчин тромбіну можна вводити і в сечовий міхур та шлунок, якщо з цих органів спостерігається кровотеча.
Кращим місцевим кровоспинним способом, особливо з паренхіматоз-них органів, є тампонада кровоточивої рани власними тканинами хворого, багатими на тромбокіназу. З цією метою можна використати сальник на ніжці, м'яз, підшкірну основу. Клапті таких тканин прикладають у вигляді тампона до місця кровотечі або фіксують їх швами. Метод цей зручний тим, що "живий тампон" залишається назавжди в організмі, а тому такі рани можна зашивати наглухо.
Серед гемостатичних препаратів загальної дії перше місце відводиться цільній крові, що зберігалася не довше 6 год. У свіжій цільній крові є низка компонентів, які сприяють тромбоутворенню (протромбін, солі кальцію, вітамін К та ін.). Паралельно з кров'ю переливають нативну, свіжозаморожену, антигемофільну плазму, сироватку. Широке застосування з метою гемостазу знайшов фібриноген. Його випускають у вигляді стерильного порошку у флаконах місткістю 250-500 мл (відповідно 1-2 г). Перед застосуванням порошок розчиняють у ізотонічному розчині натрію хлориду і вводять внутрішньовенне.
Гемостатичною дією володіють інгібітори фібринолізу, які знижують фібринолітичну активність крові (трасилол, контрикал, ініпрол).
З інших кровоспинних біологічних препаратів можна назвати вікасол, аскорбінову кислоту, сироватку крові тварин або її похідні (гемостол, ауто-гемостол, вівікол). Для зупинки кровотечі використовують свіжу сироватку (12-15 діб зберігання). Сироватки з більшою тривалістю зберігання мають протилежну дію - знижують згортання крові. Сироватку вводять підшкірно по 20-40 мл або нею змочують тампони перед уведенням їх у рану.
У своїй практичній діяльності лікар застосовує той метод, який у даній ситуації є оптимальним. Іноді це один метод, частіше - їх поєднання. Але в кожному випадку треба пам'ятати, що зупинення кровотечі - це лише половина успіху лікування хворих з пошкодженням судин і крововтратою. Відразу за нею (або навіть паралельно) треба проводити заходи стосовно поповнення втраченої крові.
Loading...

 
 

Цікаве