WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Чинники, що сприяють виникненню кровотеч - Реферат

Чинники, що сприяють виникненню кровотеч - Реферат

крововтратою.
Умови, за яких виникає кровотеча, тежможуть мати вплив на її на-слідки.
Що швидше організм втрачає кров, то гірше він переносить цей стан. Це зв'язано з можливостями вмикання компенсаторних механізмів. За швидкої крововтрати вони не встигають розвинутися, і коли кровотеча не буде своєчасно зупинена, може настати смерть. За хронічної кровотечі, коли організм втрачає кров протягом тривалого часу, вмикаються компенсаторні механізми. До них належать прискорення пульсу, дихання, спазм периферичних судин, якими кров надходить у життєво важливі органи (централізація кровообігу), вихід крові із депо, пропотівання рідини з тканин у кровоносне русло, посилення роботи кровотворних органів.
На наслідки кровотечі впливають фізико-хімічні властивості крові, зок-рема здатність її до згортання.
Ясна річ, наслідки кровотечі залежать і від своєчасності лікування. Що швидше буде зупинено кровотечу, то менше буде ускладнень і кращими будуть наслідки.
Кровотеча може супроводжуватися низкою ускладнень. Так, втрата значної кількості крові зумовлює розвиток геморагічного шоку, в патогенезі якого провідна роль належить зменшенню не кількості еритроцитів, а ОЦК. Втрата організмом 50 % еритроцитів може не зумовити відчутних порушень, зменшення ж ОЦК на 1/3 є причиною тяжких розладів у зв'язку зі знекровлюванням головного мозку і порушенням функції життєво важливих центрів.
Гостра втрата 25 % ОЦК компенсується досить швидко. Втрата 50 % ОЦК призводить звичайно до недостатності кровообігу через малий приплив крові до серця. Але хронічна, повільна крововтрата, яка хоча й при
зводить до анемії, але веде до значного зменшення об'єму плазми крові, може не зумовити серйозних розладів кровообігу.
Особливо небезпечні кровотечі при колотих, кульових пораненнях. Не-велика зона руйнування тканин, вузький рановий канал, прикриття шкірою і м'якими тканинами вхідного і вихідного отворів призводять до того, що кров, яка витікає з судини, збирається у пошкоджених тканинах поряд із отвором у судині. Вона розшаровує тканини і утворює гематому. Напружені м'язи блокують її, вона не збільшується. З'єднуючись із судиною через рановий отвір, починає пульсувати синхронно з нею. З часом зовнішня стінка гематоми ущільнюється й інкапсулюється. Утворюється так звана пульсуюча гематома, яка перетворюється на несправжню аневризму. Несправжньою вона називається тому, що, на відміну від справжньої, стінка судини не бере участі в утворенні аневризматичного мішка. Вмістом останнього є рідка кров (у центрі) і організовані згустки її (по периферії). У аневризматично-му мішку іноді можна виявити сторонні тіла (кулі, осколки).
Коли бічний дефект стінки судини невеликий, периферичний кровообіг мало порушений. Кров у незначній кількості потрапляє в аневризматич-ний мішок, а решта її надходить у дистальний відділ артерії, на периферію. У разі значного пошкодження стінки судини периферична пульсація ослаблена або повністю відсутня.
Залежно від того, пошкоджена тільки артерія чи одночасно й вена, аневризми бувають артеріальними і артеріовенозними.
При артеріовенозній аневризмі між обома судинами утворюється нориця. Кров з артерії витікає у периферичні артерію і вену, завдяки чому аневриз-матичний мішок звичайно невеликий, а шум над ним буде не систолічним, як при артеріальній аневризмі, а постійним. Артеріовенозна аневризма дає низку ускладнень з боку серцево-судинної системи внаслідок розвитку гіпоксемії.
Своєчасна діагностика аневризми дуже важлива, оскільки запобігає тяжким ускладненням.
Іноді пульсуючу аневризму помилково діагностують як флегмону і роз-тинають, спричинюючи загрозливі кровотечі.
Прояви травматичної аневризми залежать від її локалізації, часу, що минув з моменту поранення, ступеня ураження нервових стовбурів та ін. Хворі скаржаться на утруднення рухів у кінцівці, болючість, відчуття повзання мурашок, мерзлякуватість кінцівки.
Під час обстеження у ділянці пораненої судини можна виявити при-пухлість без чітких меж, яка поступово збільшується і протягом 6-10 діб досягає максимального розміру. Над припухлістю виникає напруження шкіри. У разі артеріальної аневризми під час аускультації над припухлістю вислуховується систолічний шум, що синхронний із систолою серця. Якщо прикласти руку до припухлості, можна визначити пульсацію.
Пульс на периферичному кінці судини стає слабшим або зникає.
Якщо гематома велика, у периферичному відрізку кінцівки можуть спо-стерігатися зниження чутливості шкіри, розлади рухової функції, кон-трактура суглобів.
Симптоми артеріовенозної аневризми дещо відрізняються від проявів артеріальної. Передусім припухлість має набагато менші розміри, пульсація іноді малопомітна, шум має систоло - діастолічний, тобто постійний, характер. Пульс на периферії кінцівки слабший, з'являються набряки, ве-нозний застій, ціаноз. І. Руфанов зазначає, що для артеріовенозної аневризми характерний "симптом сповільнення", який полягає в тому, що після притиснення привідного відділу артеріального стовбура частота скорочень серця за 1 хв зменшується на 10-15 і більше.
Необхідним методом обстеження хворих з травматичними аневризмами є ангіографія.
Грізним ускладненням несправжньої аневризми є її розривання. Це супроводжується збільшенням її розмірів або профузною кровотечею з рани. Іноді рана інфікується і аневризма нагноюється. Із аневризматич-ного мішка можуть відірватися згустки крові і спричинити тромбоемболію.
Лікування травматичних аневризм хірургічне. Розрізняють три групи операцій:
1) перев'язування судин з видаленням аневризматичного мішка;
2) внутрішньомішкове ушивання судин після розкриття аневризматич-ного мішка з додатковим обшиванням його порожнини до просвіту судини;
3) операції, що відновлюють кровообіг (видалення аневризми і зши-вання кінців судини, а за великого дефекту - заміна її ділянки трансплан-татом). Останні операції за сучасного стану судинної хірургії посідають про-відне місце в комплексі засобів лікування травматичних аневризм.
При артеріовенозних аневризмах операція полягає в роз'єднанні артерії і вени шляхом ліквідації існуючого між ними мішка чи каналу за збереження цілості обох судин.
Небезпечним ускладненням пошкодження судин є повітряна ембодія - проникнення повітря в кровоносну судину. Ускладнення частіше спостерігається у разі поранення вени великого калібру (яремної, підклю-чичної, пахвової) і пояснюється двома моментами: а) наявністю негативного тиску в цих венах; б) фіксацією їх стінок до сусідніх тканин, що не дає можливості їм спадатися у разі поранення. Кількість повітря, яка потрапляє у кровоносне русло і зумовлює небезпечний стан хворого, точно не встановлена. Звичайно невелика його кількість, яка повільно проникла в русло крові, не є причиною смертельних ускладнень (повітря проштовхується з правого передсердя в легені, де може зумовити незначні наслідки). Якщо повітря швидко надходить у кров, навіть у
Loading...

 
 

Цікаве