WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Цироз печінки - Реферат

Цироз печінки - Реферат

іктеричності до вираженої жовтяничності. У хворих з довготривалим закриттям позапечінкової протоки шкіра набуває зеленкуватого відтінку. Під час огляду у них виявляють розчухи на шкірі, судинні зірочки на обличчі, шиї та верхній частині тулуба, еритему долонь (печінкові долоні), ксантоми на повіках, ліктях, долонях, підошвах ніг.
Пальпаторно відзначають збільшення печінки. Селезінка також дещо збільшена. Симптоми портальної гіпертонії і значно збільшену селезінку виявляють тільки в кінцевих стадіях захворювання. Наявні ознаки ураження кісткової системи - біль у ребрах іхребті, остеопороз, патологічні переломи кісток.
Біліарний цироз часто ускладнюється утворенням пептичної виразки шлунка. У хворих відзначають значну білірубінемію, підвищення рівня ліпідів, високу активність лужної фосфатази. У пізніх стадіях зменшуються вміст білків крові, ліпемія, рівень протромбіну, виникає анемія.
Диференціальну діагностику проводять на основі порівняння результатів клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень. У клінічній картині алкогольного цирозу печінки переважають ознаки портальної гіпертонії, розширення вен навколо пупка, стравоходу і гемороїдальних вен, кровотечі, асцит. У хворих на цироз печінки, що виник після вірусного гепатиту, спостерігають ознаки печінкової недостатності, а саме: різку загальну слабкість і жовтяницю як наслідок дистрофії печінкової тканини. У хворих на біліарний цироз печінки основними симптомами є жовтяниця механічного типу, свербіж шкіри, гарячка, підвищення вмісту лужної фосфатази і холестерину. У цьому разі вираженої спленомегалії, портальної гіпертонії, асциту, судинних зірочок здебільшого не відзначають. Вони з'являються лише, в пізніх стадіях захворювання. За наявності печінкової недостатності в сечі виявляють велику кількість уробіліну. Вміст уробіліну в сечі і стеркобіліну в калі зменшується у разі вираженої жовтяниці, коли в кишечник потрапляє невелика кількість білірубіну.
Перебіг цирозу печінки прогресуючий, триває від 3-5 до 10 років.
Незалежно від форми цирозу печінки термінальний період за-хворювання характеризується наявністю шлунково-кишкових кровотеч і прогресуванням ознак функціональної недостатності печінки з переходом у печінкову кому. Це дві найчастіші безпосередні причини смерті хворих на цироз печінки. Шлунково-кишкові кровотечі у вигляді кров'янистої блювоти і мелени виникають унаслідок розриву варикозних вузлів у нижній третині стравоходу або рідше в шлунку. Безпосередньою причиною варикозних кровотеч є фізична напруга або місцеве ушкодження слизової оболонки (на-приклад, грубою їжею). Масивна кровотеча, якщо вона не стане причиною смерті хворого, може призвести до анемії з подальшим погіршенням функції печінкових клітин і прискорити розвиток печінкової коми.
В основі виникнення печінкової коми лежать значне руйнування печінкової тканини, дистрофічні зміни, жирова інфільтрація печінкових клітин, некроз і автоліз (самопереварювання) клітин печінки. Печінкова кома виникає у разі гострих отруєнь, інфекційного гепатиту, злоякісних новоутворень, цирозу печінки. За наявності печінкової коми спостерігають різкий головний біль, слабкість, безсоння, збудження. Відтак розвиваються сонливість, нудота, блювання. Поряд з втратою свідомості відзначають посмикування м'язів обличчя і кінцівок, підвищення сухожильних рефлексів, позитивний симптом Бабінськрго. Важливою ознакою коми є зменшення розмірів печінки. Часто у разі розвитку печінкової коми у хворих спостерігають геморагічний синдром - носові кровотечі, шкірні геморагії, кров'янисте блювання. З рота хворого чути затхлий, солодкуватий "печінковий" запах. Температура тіла підвищується до 39-40 °С, з боку сечі відзначають уробілінурію, протеїнурію, циліндрурію. У кінцевій стадії згасають усі рефлекси, виникає дихання Чейна - Стокса і Куесмауля.
Профілактика і лікування. Профілактика спрямована на припинення вживання алкоголю, своєчасне розпізнавання І лікування вірусного гепатиту, лікування хронічного гепатиту.
Хворим з вираженою активністю і декомпенсацією процесу показані постільний режим і дієта (стіл № 5). У період передкоматозного стану різко обмежують вживання білка (до 20-40 г), солі (до 6 г). У разі розвитку асциту призначають безсольову дієту.
На ранніх стадіях захворювання призначають кортикостероїди (преднізолон, триамцинолон, дексаметазон тощо).
У разі помірно вираженої активності процесу призначають делагіл (амінохіноліновий препарат). Найбільший ефект дає терапія невеликими дозами кортикостероїдів (по 10-15 мг преднізолону за 1 добу, у поєднанні з 0,25-0,5 г делагілу). Призначають препарати, які поліпшують обмін речовин у печінці - кокарбоксилазу, вітаміни, ессенціале, глутамінову кислоту. За наявності асциту, крім безсольової дієти, призначають антагоністи альдостерону. Якщо діурез нижчий від оптимального, призначають невеликі дози діуретиків (по 40 мг фуросеміду за 1 добу, 3-4-ден-ний курс), оскільки надмірне виведення калію та інших життєво важливих метаболітів може зумовити грізні ускладнення (печінкову кому).
Терапія асциту передбачає введення білкових препаратів: нативної концентрованої плазми і 20 % розчину альбуміну. Наявність стійкого асциту, який не підлягає адекватній терапії, є показанням до проведення абдомінального парацентезу.
У разі розвитку печінкової коми всі препарати вводять внутрішньовенно. Для знезараження аміаку й інших метаболітів, які всмокталися кров'ю, застосовують глутамінову кислоту, орніцетил; для поліпшення обміну печінкових клітин - вітаміни групи В і С, ліпоєву кислоту, препарати калію.
Для зниження життєдіяльності кишкової мікрофлори і профілактики бактеріальних ускладнень застосовують антибіотики широкого спектру дії, які вводять через шлунковий зонд.
У разі виникнення стравохідно-шлункової кровотечі здійснюють: пряме переливання крові від донора, свіжозаготовленої крові, якщо необхідно, вводять вікасол, кальцію хлорид, амінокапронову кислоту; внутрішньовенне вводять пітуїтрин для ін'єкцій або вазопресин у 100-200 мл 5 % розчину глюкози (препарат знижує тиск у ворітній вені); щоб запобігти розвитку постгеморагічної коми, видаляють кров із кишечника (клізма), промивають шлунок й відсмоктують його вміст через зонд, вводять рідину, антибіотики широкого спектру дії.
Боротьба із стравохідно-шлунковими кровотечами не завжди завершується успішно. У 20-40 % випадків настає летальний кінець.
Loading...

 
 

Цікаве