WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дизентерія (Dysenteria) - Реферат

Дизентерія (Dysenteria) - Реферат

багато пити.
У лікуванні токсичних форм дизентерії поряд з антибіотиками слід застосовувати антитоксичну протидизентерійну сироватку (внутрішньом'язово по 50 000-60 000 АО на день протягом 2-3 днів).
Під час загострення хронічної дизентерії дуже важливий індивідуалізований підхід до кожного хворого, оскільки хронічна дизентерія, як правило, поєднується з ускладненнями, а також із іншими процесами (ахілія, гастрити, гельмінтози тощо). Після купірування гострих явищ (загострення, рецидив) треба лікувати супровідне захворювання.
У період загострення хронічної рецидивуючої дизентерії антибіотики призначають за тими самими схемами, що й під час лікування гострої дизентерії. Крім того, через день вводять спиртову дивакцину Чорнохвостова. її впорскують підшкірне, починаючи з дози 0,2 мл у перший день лікування, поступово підвищуючи дозування протягом наступних п'яти днів до 1,5 мл.
Крім застосування антибіотиків і вакцинотерапії у лікуванні хворих на хронічну дизентерію слід застосовувати лікувальні клізми (ромашкові, з колоїдної дисперсної солі норсульфазолу, риб'ячого жиру, 1 % розчину таніну, вазелінового масла для прискорення репарації слизової кишки), загальнозміцнювальну терапію (глюкозо-вітамінотерапія, переливання крові, плазми, ери-троциарної маси і фізіотерапія).
Схеми лікування дітей.. Лікування дітей, хворих на гостру і хронічну дизентерію, грунтується на тих самих принципах, що й лікування дорослих. Проте слід звертати особливу увагу на правильний режим, забезпечувати ретельний догляд і правильне харчування хворої дитини.
Для лікування гострої дизентерії застосовують такі схеми:
а) левоміцетин: добова доза для дітей до 3 років 0,04 г (40 мг) на 1 кг ваги; добова доза для дітей старших від 3 років - від 0,8 до 1,2 г;
б) синтоміцин: добова доза для дітей до 3 років 0,08 г (80 мг) на 1 кг ваги; добова доза для дітей старших - від 1,2 до 2 г;
в) біоміцин, тетрациклін або тераміцин: добова доза для дітей до 3 років - 20 000-25 000 ОД на 1 кг ваги; добова Доза для дітей старших - 25 000-30 000 ОД на 1 кг ваги.
В разі лікування в стаціонарі добову дозу розподіляють на 4 приймання; в разі амбулаторного і домашнього лікування добову дозу можна розподілити на 3 приймання. Цикл лікування триває не менше ніж 7 днів.
У процесі лікування дітей, хворих на хронічну дизентерію, слід виявляти супровідні гельмінтози і проводити дегельмінтизацію (після стихання гострих явищ дизентерії). Для дітей, хворих на хронічну дизентерію, треба створювати спеціальні групи в яслах і дитячих садках.
Умовою виписування з стаціонара дорослих і дітей, що одужали від дизентерії, є зникнення всіх клінічних проявів хвороби, а також негативні (2-3 рази) результати посіву випорожнень на дизентерійні бактерії. Особливо ретельному бактеріологічному контролю підлягають виписувані з стаціонара працівники харчових підприємств, водопроводу, мережі громадського харчування і дитячих закладів. Там, де бактеріологічний контроль неможливий, слід виходити з клінічного одужання: виписувати на 4-6-й день від моменту нормалізації випорожнень, з наступним диспансерним наглядом до одного року.
В окремих випадках виписувати можна після 7-го дня хвороби - відразу після зникнення клінічних явищ, проте обов'язковими умовами цього є повне і послідовне завершення терапевтичного курсу дільничним лікарем або фельдшером вдома і в шлунково-кишковому кабінеті з наступним наглядом за видужуючим, врахування тих санітарно-побутових умов, у яких він перебуватиме після виписування. Завершувати терапевтичний курс треба іншим антибіотиком, ніж той, який використовувався для лікування хворого в стаціонарі. Особам, які перенесли гостру дизентерію, в ряді випадків, якщо видужання дуже за-тяглося, слід призначати протирецидивне лікування.
Профілактика. Заходи щодо профілактики дизентерії слід спрямовувати на неухильне поліпшення санітарного стану населених місць і матеріально-побутових умов населення, зростання культурних навичок. Конче потрібно суворо дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки, перед їдою обов'язково обмивати кип'яченою водою сирі овочі і фрукти, вживати для пиття тільки кип'ячену воду і молоко тощо.
Велике значення має виконання вимог харчової гігієни (зберігання продуктів, кулінарна обробка їх, видача споживачеві й продаж), а також систематична боротьба з мухами: правильна будова й очищення помийних і вигрібних ям, смітників, знищен-т ня мух у місцях виплоду їх за допомогою 10% дуcтів ДДТ, а в житлових і виробничих приміщеннях - обпилюванням дуетами ДДТ і за допомогою липучого паперу.
Всі хворі надизентерію підлягають госпіталізації. Залишати хворого вдома можна тільки у виняткових випадках, з дозволу районного епідеміолога і лише в разі задовільних санітарних умов у квартирі. Обов'язковим є наступний нагляд за вогнищем. Хворі на хронічну дизентерію повинні перебувати на обліку шлунково-кишкових кабінетів і поліклінік, а також проходити курс лікування в періоди загострень.
Необхідно суворо дотримуватись усіх вимог гігієни в оточенні хворих на хронічну дизентерію. Після госпіталізації хворого на гостру або хронічну дизентерію у вогнищі роблять заключну дезинфекцію.
Хворих на хронічну дизентерію не допускають до роботи на харчових підприємствах, в їдальнях, магазинах, дитячих колективах, і вони підлягають диспансерному нагляду.
Щепна профілактика (ентеральна, чи підшкірна, вакцинація) через недостатню ефективність не має самостійного значення і може лише доповнювати систему загальних профілактичних заходів. Тепер немає ніяких доказів прямої ефективності всіх запропонованих методів вакцинації, внаслідок чого дальше проведення щеплень проти дизентерії більшість авторів визнають недоцільним.
Важливе значення має суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил на підприємствах громадського харчування.
Для специфічної профілактики дизентерії запропонована суха ліофілізована жива проти дизентерійна вакцина, виготовлена із шигел Флекснера і Зонне, але ефективність її остаточно не з'ясована.
Висновок.
Отже, дизентерія - одне з найбільш поширених захворювань, яке посідає перше місце серед гострих кишкових інфекцій бактеріальної природи. В окремих країнах та регіонах вона коливається в широких межах і зумовлена рядом причин, серед яких важливе значення мають соціально-економічні умови життя, стан медичної допомоги. У США захворювання на дизентерію складає від 4,5 до 10, 0 на 100000 населення. В країнах, що розвиваються, захворюваність значно вища (від 200 до 500 на 100000 населення). В середньому по Україні показники захворюваності за останні 10 років коливаються від 45,0 до 125,0 на 100000. Зокрема в Долинському р-ні за даними 4 останніх роки захворювання зустрічалося у 1997 році - не було жодного випадку, у 1998 році - 4 випадки, у 1999 році - 5 випадків, у 2000 році - 20 випадків.
Щоб запобігти захворюванню необхідно забезпечити контроль за виконанням правил одержання, переробки, транспортування та реалізації молока та молочних продуктів. У період сезонного підйому захворювання, для запобігання спалахам дизентерії в дитячих колективах необхідно перед вживанням молока та сиру додатково обробляти їх термічно. Обов'язковим є суворий контроль за приготуванням, зберіганням та терміном реалізації харчових продуктів. Важливо також забезпечити дійову санітарно-освітню роботу серед населення, спрямовану на недопущення вживання до пиття води сумнівної якості без її термічної обробки та купання в забруднених водоймах.
Осіб, що поступають на роботу на підприємства, пов'язані з виготовленням, переробкою та реалізацією харчових продуктів, підлягають одноразовому бактеріологічному обстеженню. При виділенні збудника дизентерії їх до роботи не допускається.
Loading...

 
 

Цікаве