WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хімічні та радіаційні опіки - Реферат

Хімічні та радіаційні опіки - Реферат

слизової оболонки). За цим настає період гранулювання опікової поверхні. Репаративний процес опікових поверхонь шкіри і слизових обо-лонок травного каналу (глотки, стравоходу, шлунка) характеризується гіперпродукцією фіброзної тканини, що зумовлює утворення гіпертрофічних деформівних рубців із спотворенням уражених органів (вивертання повік, звуження, стриктури отворів носа, рота, глотки, стравоходу та виходу із шлунка). Такі деформації та стриктури вимагають складнихпластичних операцій.
Перша допомога при хімічних опіках полягає в ретельному проми-ванні опікової поверхні водою під деяким тиском протягом 10 хв до повного змивання хімічної речовини (зникнення запаху). Вода не тільки змиває хімічну речовину, але й, охолоджуючи тканини та усуваючи екзотермічний ефект, запобігає поширенню некрозу вглиб. Якщо встановлено вид речовини, що зумовила опік, промивання здійснюють відповідним нейтралізуючим розчином.
При опіках ротоглотки, стравоходу та шлунка хворому після знебо-лення промивають шлунок водою чи ізотонічним розчином натрію хлориду, а якщо відома речовина, що спричинила травму, - розчином, який нейтралізує її дію: у разі опіку кислотою - розчином натрію гідрокар-бонату, основами - 2-3 % розчином лимонної чи оцтової кислоти. Опіки фосфором гасять зануренням органа у воду та видаленням шматочків його в темній кімнаті. Після промивання поверхню опіку закривають пов'язкою, змоченою нейтралізуючою речовиною, а у разі опіку фосфором - 3-5 % розчином міді сульфату. Призначають індивідуалізовані загальні лікувальні заходи (аналгетики, протишокові, заспокійливі, дезінтоксикаційні препарати тощо). Якщо опіки глибокі, особливо з сухим некрозом, роблять ранню нек-ротомію (розрізування струпа), часткову некректомію та застосовують некролітичні препарати (протеолітичні ферменти, 40 % саліцилову кислоту) для прискорення відпадання некротичних мас. Очищені від змертвілих тканин поверхні пластичне закривають. Обмежені ділянки опіку можуть бути вирізані в перші дні та закриті пластичне клаптями шкіри. В зв'язку зі схильністю рубців, що утворюються після хімічних опіків, до гіпертрофії, запалення, деформації ними органів важливе значення має фізіотерапія. Хворим з опіками стравоходу поряд із зазначеними вище місцевими та загальними заходами проводять антибіотичну терапію, налагоджують харчування через зонд (назогастральний). У тяжких випадках, зокрема у разі перфорації стравоходу, а також у маленьких дітей - через гастростому. Потерпілим з явищем ниркової недостатності роблять гемодіаліз тощо. Через 5-7 діб після травми розпочинають бужування стравоходу для запобігання рубцевим стриктурам його. У хворих з гаст-ростомою проводять так зване перманентне бужування, або "бужування без кінця", яке може виконувати сам хворий. Для цього буж прив'язують до кінця проведеної через ротоглотку і стравохід міцної нитки (останню проводять у шлунок шляхом проковтування намистинки, прив'язаної до нитки), а до шлункового кінця прив'язують буж. Наслідки лікування ,мож-на оцінити лише через 2-3 міс і пізніше. У разі розвитку рубцевого звуження стравоходу чи вихідного отвору шлунка проводять оперативні втручання (пластика стравоходу киш-кою чи шлунком, пілоропластика чи навіть антрумектомія шлунка). Після опіку стравоходу чи шлунка у віддалений період нерідко розвивається злоякісна пухлина. Летальність після опіків шкіри невелика, після опіків стравоходу, особливо у дітей,-висока.
Профілактика хімічних опіків у промисловості та лабораторіях буду-ється на суворому дотриманні працівника техніки безпеки. У побуті вона забезпечується передусім зберіганням хімічно активних речовин у недоступних для дітей місцях, чітким маркіруванням та закриттям пляшок з такими речовинами, обережним поводженням з останніми тощо.
РАДІАЦІЙНІ ОПІКИ
Широке застосування в народному господарстві, обороні (енергетичні установки), в медичній практиці та науково-дослідній роботі радіаційних джерел уможливило появу як променевої хвороби, так і радіаційних опіків (часто в комбінації з іншими травмами). Альфа-, бета-, гамма- та рентгенівські промені в терапевтичних дозах зумовлюють місцеві ушкодження - опіки. Їх ступінь залежить від дози опромінення (Б.С. Віхрєєв, В.М. Бурмістров, 1986):
І - еритематозний дерматит, який розвивається після місцевого опромінення дозою в 800-1200 рад. Гостре запалення виникає через 2-3 тиж після опромінення, супроводжується болем, випадінням волосся і пігмен-тацією. Загоюється з повним відновленням епітелію за 2-3 тиж;
II - бульозний дерматит, який розпочинається через тиждень після опромінення дозою до 2000 рад. Некроз поширюється на всю товщу шкіри (епітелій та дерму). Перебіг має повільний, загоєння відбувається протягом 1,5-2 міс з утворенням шрамів та епіляцією і пігментацією шкіри. Часто супроводжується загальною реакцією (слабкість, лихоманка, головний біль, диспептичні явища);
III - гангренозний дерматит, виникає при дозі, що перевищує 2000 рад. Місцеві порушення проявляються через кілька годин. З'являються еритема та набряк шкіри, які тривають 2-3 доби, а через тиждень настає некроз усієї шкіри і підлеглих тканин. Часто супроводжується променевою хворобою. Має дуже повільний перебіг, на місці опіку утворюються хронічні виразки та нестабільні шрами. Спостерігається тенденція до малігнізації.
Крім гострих променевих опіків, іноді спостерігається хронічний опі-ковий дерматит рук. Частіше це буває у рентгенологів.
Під час вибуху атомної бомби поряд із загальними та місцевими радіа-ційними ураженнями спостерігаються так звані профільні опіки відкритих частин шкіри (обличчя, шия, руки) світловими, тепловими та уль-трафіолетовими променями. Ці опіки можуть займати величезну питому вагу в складі комбінованих уражень (до 80 %). Їх клініка та лікування принципово нічим не відрізняються від таких при звичайних термічних опіках.
Лікування радіаційних опіків І-II ступеня полягає в призначенні місце-вих консервативних заходів: накладанні пов'язок з антисептичними ре-човинами після обробки опікової поверхні (обмивання стерильними роз-чинами - ізотонічним натрію хлориду чи 0,25 - 0,5 % аміаку, зрізування пухирів та висушування поверхні).
При глибоких опіках застосовують оперативне лікування (некротомія, некректомія, пластика дефектів після очищення рани). Поряд із місцевими заходами призначають загальнозміц-нювальну терапію, дезінтоксикацій-ні, імуностимулюючі засоби, симптоматичне лікування, спрямовані на ліквідацію променевої хвороби, а також можливих ускладнень.
Loading...

 
 

Цікаве