WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Теорії наркозу. Види наркозів - Реферат

Теорії наркозу. Види наркозів - Реферат

помітна тахікардія, артеріальна гіпотензія, підвищується центральний венозний тиск, пригнічується функціональна діяльність нирок (аж до анурії), розвивається метаболічний та газовий ацидоз.
Четверта стадія наркозу - агональна. Вона є наслідком надмірного поглиблення наркозу і може призвести до необоротних змін у клітинах ЦНС, якщо її тривалість перевищує 3- 4 хв. Серцева діяльність припиняється через 2- 3 хв після зупинки дихання. Перед цим не вдається визначити пульс та артеріальний тиск, з'являється липкий холодний піт, шкіра набуває сіруватого відтінку, спостерігається зяяння сфінктерів, а отже - мимовільні сечовипускання та дефекація. Тільки термінові заходи з серцево-легенової реанімації, розпочаті не пізніше, ніж через 3-5 хв після припинення крово-обігу, можуть врятувати хворого. Треба негайно припинити подавати анес-тетичний засіб, почати ШВЛ та закритий масаж серця, ввести облугу-вальні розчини, за наявності фібриляції - проводити дефібриляцію.
Під час виведення з наркозу хворий проходить ті самі стадії, що й під час засинання, але у зворотному напрямку. Проте межа між окремими рівнями наркозу і навіть стадіями нечітка, меншою мірою виражена стадія збудження.
Методика маскового наркозу має свої особливості у зв'язку з виражені-стю стадії збудження. Як правило, зараз ефірний наркоз проводять за допомогою наркозних апаратів. Пара ефіру інгалюється разом із киснем. Наркоз найчастіше провадиться по напівзакритому контуру. Перед нар-козом протягом 2- 3 хв хворий дихає через маску чистим киснем. Після цього вмикають дозиметр ефірниці на 1- 2 об. %, та протягом 3- 4 хв хво-рий звикає до запаху ефіру. Поступово його подавання збільшують до 10-20 об. %. Під час збудження, що розпочалося, не можна припиняти подавати анестетичний засіб. Тільки у разі виникнення блювання знімають маску на короткий час. Після видалення блювотних мас знову продовжують наркоз. До відновлення свідомості, кашльового та глоткового рефлексів залишати хворого без догляду не можна, бо можуть виникнути блювання, аспірація в дихальні шляхи, порушення гемодинаміки, зовнішнього дихання та газообміну. Навіть після повного відновлення свідомості слід протягом кількох годин продовжувати інтенсивне спостереження за хворим.
Позитивні якості ефірного наркозу:
1) велика терапевтична широчінь за порівняно малої токсичності;
2) відсутність пригнічення гемодинаміки і функцій паренхіматозних органів;
3) бронходилатаційний ефект та стимуляція дихання в концентраціях, що забезпечують анестезію під час більшості оперативних втручань;
4) виражений аналгетичний ефект та спроможність домогтися доброї м'язової релаксації;
5) можливість використання повітря замість кисню. Недоліки:
1) подразнення слизової оболонки дихальних шляхів;
2) неприємний запах;
3) вибухонебезпечність;
4) тривале введення в наркоз із вираженим періодом збудження;
5) нудота та блювання під час введення у наркоз та в післяопераційний період;
6) тривалий період пробудження. Показання: зараз ефір рідко використовують для мононаркозу мас-ковим способом. Його застосовують іноді в комбінації з іншими анесте-тичними засобами.
Протипоказання: гострі запальні процеси в дихальних шляхах і легенях, міастенія та операції, що потребують застосування електроножа для електрокоагуляції.
ФТОРОТАНОВИЙ НАРКОЗ
Фторотан - сильна наркотична речовина (у 4-5 разів сильніша за ефір і в 50 разів - за закис азоту), не подразнює дихальних шляхів, при-гнічує салівацію та секрецію слини і бронхіальних залоз, розширює бронхи, з організму виводиться швидко. Пригнічує гортанні та ковтальні рефлекси, що дозволяє інтубувати трахею без застосування м'язових релаксантів. Після пробудження нерідко спостерігаються тремтіння та озноб, рідше - блювання (2-6 % випадків).
Фгоротан пригнічує дихання (безпосередній вплив на дихальний центр та релаксація дихальних м'язів). Він справляє прямий депресивний вплив на функцію міокарда.
Препарат знижує артеріальний тиск, стимулює центр блукаючого нерва та зменшує частоту пульсу.
Методика маскового фторотаново-го наркозу така сама, як і у разі ви-користання будь-якого іншого інгаляційного анестетика. Враховуючи вузьку терапевтичну дію препарату, його слід застосовувати тільки за наявності спеціальних випарників, розташованих поза системою циркуляції газів.
Спочатку хворому подають кисень через маску, потім відкривають випарник фторотану, і протягом 2-3 хв його концентрація поступово підвищується до 2-3 об. %. Після введення хворого в стан наркозу концентрацію зменшують до 1,0-1,5 об. %. Введення в стан наркозу відбувається швидко (5- 7 хв), без відчуття ядухи тощо.
Хірургічна стадія фторотанового наркозу розподіляється на 3 рівні.
Пробудження при цьому виді знеболювання відбувається без збудження, блювання спостерігається рідко, свідомість відновлюється через 5-10 хв.
Позитивні якості:
1) вибухобезпечність;
2) можливість використання високих концентрацій кисню;
3) швидке та приємне для хворого введення в стан наркозу і швидке пробудження;
4) здатність забезпечити добру релаксацію м'язів;
5) пригнічення секреції слинних та бронхіальних залоз;
6) має бронходилатаційний ефект;
7) хімічна стабільність. Недоліки:
1) вузька терапевтична дія;
2) гальмування функції симпато-адреналової системи;
3) виражений депресивний вплив препарату на міокард та дихання;
4) підвищення чутливості серця до катехоламінів та здатність зумовлювати аритмії;
5) погіршення печінкового кровотоку, можливість пошкодження печін-ки, особливо у разі повторного застосуванні;
6) поява ознобу, метаболічного ацидозу в післяопераційний період.
Показання: для знеболювання короткочасних оперативних втручань на кінцівках, органах черевної порожнини; у малійгнійній хірургії, трав-матологи. Широко використовується для посилення впливу азоту закису, показаний хворим із супровідною бронхіальною астмою, при операціях на легенях, при феохромоцитомі.
Протипоказання: захворювання печінки, нирок, гіповолемія, виражена серцева недостатність, ад-ренокортикальна недостатність, відсутність спеціального випарника.
НАРКОЗ АЗОТУ ЗАКИСОМ
Азоту закис - це індиферентний газ, який у незміненому вигляді ви-діляється з організму головним чином через легені. У концентраціях, що не перевищують 80 %, не чинить негативного впливу на функцію життєво важливих органів. Препарат не пригнічує гемодинаміку, газообмін, не впливає на функцію печінки, нирок, незначно стимулює функцію симпа-то-адреналової системи.
Показання. Однокомпонентний наркоз азоту закисом внаслідок недостатньої анестетичної сили та наявності збудження застосовується для аналгезії тільки при болісних маніпуляціях у акушерстві, стоматології, в амбулаторно-поліклінічній практиці. Азоту закис знайшов широке засто-сування як один із компонентів комбінованого наркозу у поєднанні з анал-гетиками, міорелаксантами, з препаратами для нейролептаналгезії та іншими загальними анестетичними засобами.
Наркоз азоту закисом можна проводити за допомогою будь-якого нар-козного апарата, що має дозиметри для азоту закису та кисню. Як правило, застосовують напівзакритий або напіввідкритий контур. Зниження тиску газу відбувається в редукторі. Під час проходження через нього азоту закису водяна пара, яка міститься в ньому в невеликих кількостях, конденсується, і вода може замерзнути, що призводить до поступового припинення подавання азоту закису. Це пов'язано з тим, що випаровування азоту закису супроводжується вбиранням тепла, і температура його може знизитися до точки замерзання води. Цього можна уникнути за допомогою спеціального редуктора або зігрівання місця його з'єднання з балоном. Для запобігання замерзанню у разі централізованого подання газу доцільно відкривати кілька балонів. При наркозі азоту закисом можна використовувати вбирач вуглекислоти.
Враховуючи небезпеку розвитку гіпоксії внаслідок неточного дозуван-ня, не рекомендують застосовувати азоту закису у концентрації понад 75 %, тобто у співвідношенні з киснем вище ніж 3:1 (наприклад, 6 л азоту закису та 2 л

 
 

Цікаве

Загрузка...