WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Туберкульоз - Реферат

Туберкульоз - Реферат

остеомієліт). Цю стадію П.Г. Корнєв (1971) називає пре-артритичною. Поширюється процес у напрямку суглоба, охоплюючи його (артритична стадія), і лише зрідка - по кістці, поза суглобом, утворюючи специфічні напливні холодні абсцеси в м'яких тканинах, які після проривання утворюють фістули на шкірі.
Діафізи трубчастих кісток уражаються рідко. Це буває лише у маленьких дітей. У дорослих спостерігається туберкульоз цієї локалізації на фалангах пальців рук.
У разі переходу туберкульозного процесу з епіметафізу на суглоб у ос-танньому розвивається специфічний артрит - ексудативний синовіїт (час-тіше), або (рідше) фунгозний остео-артрит з переважанням продуктивно-альтернативного запалення, заповненням порожнини суглоба грибопо-дібними грануляціями, з деструкцією хрящів та суглобових кінцівок кісток.
Первинне (позакісткове) ураження синовіальної оболонки суглобів унаслідок гематогенної дисемінації буває рідко.
Первинний остит - осередок си-роподібного некрозу (злиттятуберкульозних горбиків), який після гнійного розплавлення перетворюється на кісткову каверну - порожнину в кістці. Процес поширюється активно, головним чином у напрямку суглоба і лише в 5-10 % - назовні з переходом на кортикальний шар кістки та окістя, м'які тканини, шкіру.
Деструкція шкіри призводить до утворення нориць з виділенням рідко-го біло-сірого гною, іноді з маленькими шматочками некротичної кістки (секвестру). Кістка навколо каверни остеопоротична, реакція окістя майже відсутня. Лише у разі діафізарної локалізації туберкульозу спостерігається значне розростання окістя (періосту), через що кістка (палець) збільшується в об'ємі в середній частині, стає веретеноподібною.
У разі переходу процесу на суглоб в останньому, якщо це ексудативна форма, на синовіальній оболонці утворюються численні горбики, особливо їх багато в заворотах (міліарна форма), спостерігаються набрякання та гіперемія синовії, набряк ворсинок, накопичення серозного ексудату з фібрином у порожнині суглоба, хрящ каламутніє, стає пухким. Суглоб різко набрякає, спостерігаються плавання, коливання колінної чашечки.
У цій стадії анатомічні зміни ще оборотні, під впливом лікування ек-судат може всмоктатись, горбики також або частково розсмоктатись чи інкапсулюватись. У разі поширення процесу в суглобі з синовіальної обо-лонки на хрящі, зв'язки, суглобову капсулу та кістку розпад конгломератів специфічних горбиків призводить до гнійного артриту або ж емпієми суг-лоба. Набряклі ворсинки синовії в суглобі можуть відокремлюватись, утворюючи так звані рисові тіла.
При продуктивно-альтернативній, або ж фунгозній, формі ураження (артриті) вся порожнина суглоба заповнюється м'якими специфічними гра-нуляціями, які часто поширюються на хрящі та кістки, через що суглоб різко збільшується. Ексудату в порожнині суглоба практично немає.
Внаслідок дистрофічно-склеротичних змін у м'яких тканинах навколо суглоба та стискання кровоносних судин шкіра над суглобом бліда, роз-тягнена, а сам суглоб на тлі атрофії м'язів кінцівки має вигляд пухлини, через що цю форму артриту називали "білою пухлиною".
У процесі розвитку розсмоктуються та відокремлюються некротичні маси, рубцюються вогнища (постар-тритична стадія). Повної ліквідації процесу, однак, майже не буває. Рецидиви та загострення спостерігаються часто. Після затихання процесу в суглобі розвивається фіброзна кон-трактура, чи анкілоз, за рахунок розвитку губчастої кісткової речовини, хрящі не відновлюються. Туберкульоз кісток та суглобів без адекватного лікування супроводжується руйнуванням їх та інвалідизацією хворих.
При туберкульозному спондиліті переважно уражуються тіла хребців, зокрема їх передній відділ, де формується первинний остит, звідки процес переходить на міжхребцеві диски.
З огляду на таку динаміку П.Г. Корнєв (1971) розрізняє переддискову, дискову та постдискову фази туберкульозного спондиліту.
Загальними клінічними та морфологічними особливостями кістково-суглобового туберкульозу є значний (якщо уражені суглоби, - різкий) біль, навіть за невеликих морфологічних змін, та різкі порушення функції суглобів, кінцівок та хребта. Дуже рано спостерігаються нейротрофічні (атрофічні та дистрофічні) зміни в кістках та м'язах - остеопороз, атрофія м'язів та зниження їх тонусу, пригнічення репаративних процесів (відсутня або мало виражена реакція окістя) та порушення імунітету і алергізація організму.
Діагностика кісткового та суглобового туберкульозу грунтується на да-них анамнезу (враховують вік хворого), фізичного, серологічного та інструментального (рентгенологічного тощо) методів обстеження хворого, результатах дослідження крові, сечі, суглобового ексудату, виділень з нориць чи пунктату тощо. Значна роль у діагностиці туберкульозу належить виявленню туберкульозної алергії. Туберкулінодіагностику запропонував Р. Кох у 1880 p., який вводив підшкірне малі дози туберкулопротеї-ну - туберкуліну ("старого"). Цей препарат погано очищений, містить багато домішок, і тому його важко дозувати. В наш час використовують очищений дериват протеїну, рекомендований ВООЗ. Стандартний препарат його вміщує 50 000 ОД у 1 мг. Вводять у розведеному вигляді інтра-дермально за методом Манту в дозі 0,1 мл деривату туберкулопротеїну (застосовують розчини протеїну).
Реакцію оцінюють через 24-72 год за розмірами ділянки гіперемії та набряку шкіри в місці ін'єкції (волярна поверхня передпліччя).
Більшість учених вважають, що діаметр плями гіперемії в 10 мм і більше свідчить про позитивну реакцію, тобто туберкульозну алергію внаслідок інфікування чи хвороби, особливо в тому разі, коли є інші клінічні ознаки недуги. Треба зважати, що позитивна реакція може бути також у людей, які були імунізовані вакциною БЦЖ.
Лікування туберкульозу, зокрема кістково-суглобового, здійснюється комплексом загальних і місцевих заходів.
Серед загальних заходів дуже важливими є вітамінізоване харчування зі збалансованим співвідношенням білків, вуглеводів та жирів, а також антибактеріальна (фтивазид, препарати ізоніазиду, ПАСК), зокрема ан-тибіотична (стрептоміцин, рифампі-цин, канаміцин тощо) терапія, спря-мована як на специфічну, так і на банальну, зокрема грампозитивну, мікрофлору.
Велика роль серед загальних заходів належить створенню добрих са-нітарно-гігієнічних умов у стаціонарах (палати з достатньою кількістю кисню та сонячного світла, перебування хворих у ліжках на повітрі) та за-безпеченню санаторно-кліматичного лікування.
Місцеві заходи передбачають
Loading...

 
 

Цікаве