WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Холера - Реферат

Холера - Реферат

проносу та наступного блювання (без нудоти, болю в животі, тенезмів), блювотні маси та фекалії у вигляді рисового відвару чи молочної сироватки; в) субнормальна температура тіла; г) акроціаноз (тотальний ціаноз), симптоми холерного обличчя, руки пралі, холерної складки, холерних окулярів; д) охриплий безгучний голос (до афонії), тахіпное, тахікардія, зниження артеріального тиску (до колапсу), олігоанурія.
Велике значення для встановлення діагнозу мають дані епідеміологічного анамнезу, наявність подібного захворювання в оточенні хворого.
Специфічна діагностика. Використовують як класичні, так і експресметоди. До класичних досліджень належить бактеріологічний метод, який є основним і вирішальним у лабораторній діагностиці холери. Для бактеріологічного дослідження використовують фекалії і блювотні маси. Якщо немає можливості доставити матеріал до лабораторії протягом 3 год, використовують середовища-консерванти (лужна 1 % лептонна вода, вісмутсульфітне середовище Ріда та ін.). Матеріал збирають в індивідуальні судна, відмиті від дезинфікуючих розчинів. Для дослідження беруть 10- 20 мл матеріалу, який за допомогою знезаражених кип'ятінням ложок збирають у стерильні банки або пробірки. Для отримання матеріалу також використовують ректальні ватні тампони, рідше гумові катетери. Матеріал доставляють у лабораторію в металевій тарі спеціальним автотранспортом. Під час отримання і транспортування матеріалу слід суворо дотримуватися правил особистої безпеки. Матеріал висівають на 1 % лептонну воду (попередній результат через 6 год) з наступним висіванням на густі живильні середовища. Кінцевий результат отримують через 24-36 год.
Суттєвим недоліком класичних методів лабораторної діагностики є порівняно велика тривалість усього періоду ідентифікації збудника. Тому дедалі ширше при холері використовують експрес-методи діагностики: реакції {мобілізації, мікроаглютинації вібріонів протихолерною О-сироваткою з використанням фазово-контрастної мікроскопії (результат отримують через кілька хвилин), макроаглютинації із застосуванням специфічноїпротихолерної О-сироватки та реакцію імунофлюоресценції (результат через 2- 4 год).
З метою серологічної діагностики використовують РИГА, РН, ІФА.
Застосовується також метод ідентифікації холерного фага, але він має допоміжний характер.
Диференціальний діагноз. Холеру слід диференціювати з ешерихіозом, харчовими токсикоінфекціями, стафілококовим харчовим отруєнням, шигельозом, ротавірусним гастроентеритом, отруєннями мухомором зеленим, пестицидами, солями важких металів.
У разі сальмонельозного гастроентериту зневоднення рідко досягає III чи IV ступеня. Спочатку з'являється біль у животі, нудота, блювання, підвищується температура тіла і тільки пізніше приєднується пронос, у той час як холера починається з проносу, а блювання виникає пізніше, на тлі прогресуючого зневоднення. У хворих на сальмонельоз фекалії зеленого кольору з домішками слизу, смердючі. Часто виявляється збільшення печінки і селезінки, що нетипово для холери.
Шигельоз характеризується спастичним болем у лівій здухвинній ділянці, тенезмами, невеликою кількістю фекалій з домішками слизу та крові, чого немає при холері, майже не спостерігаються ознаки зневоднення.
У хворих на ешерихіоз підвищується температура тіла, поступово розвивається зневоднення (ексикоз), довго зберігається каловий характер фекалій, які у маленьких дітей мають оранжевий колір.
Ротавірусний гастроентерит спостерігається у вигляді спалахів, переважно в осінньо-зимовий період, фекалії пінисті, зневоднення не досягає такого ступеня, як при холері. Часто виявляються гіперемія та зернистість слизової оболонки ротової частини глотки.
Отруєння мухомором зеленим (блідою поганкою) часто, як і холера, супроводжується синдромом ентериту, але для нього характерні різкий біль у животі і тяжке ураження печінки з жовтяницею. Потрібно також диференціювати холеру з отруєннями сполуками миш'яку, метиловим спиртом, антифризом (велике значення має анамнез), а також із тяжкими формами малярії.
Лікування. Першочерговою і найефективнішою в хворих на холеру є патогенетична терапія. Вона охоплює лікувальні заходи, що спрямовані насамперед на боротьбу із зневодненням і втратою організмом хворого мінеральних солей, з ацидозом, а також на нейтралізацію і виведення токсинів з організму, знищення збудника.
Оскільки тяжкість перебігу холери зумовлюється гострим зневодненням, то найістотнішим слід вважати своєчасну та якісну ре-гідратацію шляхом парентерального введення ізотонічних сольових розчинів. Регідратація здійснюється в два етапи: перший - первинна регідратація з метою компенсації водно-електролітного дефіциту, який вже є, другий - корекція втрати води та електролітів, що продовжується.
Обов'язковою умовою ефективності регідратаційної терапії є вирішення трьох питань: які розчини, в якому об'ємі і як їх слід вводити хворому.
Перший етап регідратації має бути проведений протягом перших годин хвороби. Об'єм розчинів повинен дорівнювати початковому дефіциту маси тіла, про який можна довідатись з опитування хворого або його родичів. Є кілька способів визначення загального об'єму рідини, потрібної для регідратації. Найбільш простий - це вже згадуваний метод визначення об'єму рідини за втратою маси тіла. Можна використати також формулу Філіпа
V = 4*103 (d - 1,025) * P
де V - об'єм рідини, мл; D - відносна густина плазми крові хворого; 1,025 - відносна густина плазми крові в нормі; Р- маса тіла хворого, кг; 4*103 - коефіцієнт. Щоб визначити необхідний об'єм рідини, можна використати, показник відносної густини плазми крові хворого. Так, на кожну тисячну долю підвищення відносної густини плазми понад 1,025 вводять парентерально 6-8 мл рідини на 1 кг маси хворого.
На початковому етапі регідратаційної терапії обов'язковим є визначення потрібного об'єму регідратаційної рідини через кожні 2 год. Для цього з такою ж періодичністю визначають відносну густину плазми крові, іонограму крові, реєструють ЕКГ. Доцільним є також періодичне визначення гематокритного числа загального рівня білка плазми крові та кількості еритроцитів.
Для парентеральної регідратації використовують сольові розчини. "Квартасіль" містить натрію хлориду - 4,75 г, калію хлориду- 1,5, натрію ацетату - 2,6, натрію гідрокарбонату- 1 г на 1 л води для ін'єкцій; розчин Філіпса № 1 ("Трисіль") - натрію хлориду- 5 г, натрію гідрокарбонату - 4, калію хлориду-1 г на 1 л води для ін'єкцій;
Loading...

 
 

Цікаве