WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функції організму - Реферат

Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функції організму - Реферат

довгий відросток аксона.
Види нервових волокон: рухові і чутливі.
Мієлінове волокно: складається із осьового циліндра покритого мієліновою і шванновською оболонками.
Мієлінова оболонка складається із жироподібних речовин, які мають високу опірність і виконують роль ізолятора.
Безмієлінові волокна - не мають мієлінової оболонки, вони покриті тільки лімфоцитами (шванновськими клітинами) між ліммацитами і осьовим циліндром знаходиться щілина у 15 мм - заповнена міжклітинною рідиною.
Нерви, будова, види.
Основним структурним і функціональним елементом нервової системи є нервова клітина нейрон.
Нервова клітина складається: тіло клітини, дендрити, аксон, мієлінова оболонка, нервові закінчення.
Будова нерва: загальний стовбур нерва, розгалуження нервового стовбура, пучки нервових волокон.
Нервова система поділяється на центральну (головний і спинний мозок) та переферичну (12 пар черепно-мозкових і 31 пара спинномозкових нервів).
Деякі з них:
Блоковий, великогомілковий, верхньощелепний, відвідний, вушний великий, грудний, діафрагмальний, зоровий лицевий, нюховий, око руховий, сідничний...
Синапс, поняття види, механізм передачі збудження у синапсах.
Термін "синапс" ввів Ч.Шеррінгтон у 1897 р.
Синапс - це місце контакту двох нейронів.
Складові частини синапсів це пре- і постсинаптичні мембрани та симпатична щілина. У пресинаптичних частинах утворюються і накопичуються специфічні хімічні речовини - медіатори, що сприяють проводженню збудження.
Синапси, розташовані між різними компонентами нервових клітин, називають 1) нейро-нейрональними; - утворені відростками нейроцитів та структурами інших тканин - периферичними синапсами, або нервовими закінченнями.
У ц.н.с розрізняють:
Збуджуючі і гальмівні синапси.
У збуджуючих синапсах під впливом нервових імпульсів звільняються медіатор і ацетилхолін, нерадреналін) який через симпатичну щілинупоступає до пост симпатичної мембрани і визиває короткочасне збільшення її проникності для іонів натрію і виникнення деполяризації.
Коли деполяризація збільшується до опреділеного рівня, виникає збудження - потенціал дії.
Нервова діяльність, види:
Вища Нервова і Психічна діяльність людини.
Пристосування організму до безперервних змін навколишнього та внутрішнього середовища відбувається завдяки двом типам рефлекторних реакцій: природженим і набутим протягом індивідуального розвитку людини чи тварини.
Вища нервова діяльність є функцією кори великого мозку та підкоркових ядер. Під нижчою нервовою діяльністю І.П.Павлов розумів рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій організму, а вищу нервову діяльність він визначив як психічну діяльність, що зумовлює рефлекторну регуляцію взаємовідношень організму з навколишнім середовищем, тобто поведінки людини і тварин. Саме завдяки вищій нервовій діяльності при зміні факторів навколишнього середовища людина поводить себе так, що наслідок усіх рефлекторних реакцій стає корисним для організму. Вища нервова діяльність людини є фізіологічною основою психічних процесів. Поділ на вищу і нижчу нервову діяльність є дещо умовним, оскільки ці процеси у організмі взаємопов'язані. Зміна психічного стану людини позначається на діяльність фізіологічних систем і навпаки, функціональний стан організму зумовлює психіку людини.
Фізіологія вищої нервової діяльність й психологія тісно пов'язані, оскільки мають один об'єкт дослідження - головний мозок. Але між ними є суттєві відмінності.
Завданням вищої нервової діяльності є пізнання фізіологічних процесів, що відбуваються у головному мозку під час сприйняття переробки і відтворення інформації, навчання, емоційних і різноманітних поведінкових реакцій.
Психологія вивчає роботу мозку, яка проявляється у вигляді уявлень, образів, емоцій, мотивів. Вона також вивчає, яким чином під впливом умов життя, навчання і виховання формується особистість людини.
Знання закономірностей вищої нервової діяльності має велике значення для навчання, виховання, трудової діяльності, збереження, здоров'я. Так, вироблення рухових навичок при фізичних вправах і різних видах роботи відбувається згідно із закономірностями вищої нервової діяльності. Розробка режимів навчання, праці і відпочинку для людей різного віку також базується на знанні роботи мозку.
Процеси нервової діяльності.
Збудження. Гальмування.
В основі діяльності нервової системи лежать процеси збудження і гальмування. При збудженні здійснюються рефлекторні реакції, а при гальмуванні - вони припиняються. За допомогою гальмування людина позбувається рефлексів, що втратили пристосувальне значення, навчається розрізняти подібні подразники, серце пристосовується до змін умов навколишнього середовища.
Збудження і гальмування можуть розширюватися або концентруватися у певних нервових центрах. Ці процеси забезпечують координацію роботи нервових центрів, є основою таких психічних якостей, як увага та риси характеру - воля, витримка.
Рефлекс - це причинно обумовлена реакція організму на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, здійснюється за допомогою ц.н.с. у відповідь на подразнення рецепторів.
За характером поділяються: рухові, секреторні, серцево-судинні, дихальні, обмінні...
За біологічним значенням: орієнтувальні, захисні, травні, статеві, локомоторні... У основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга.
Елементарна (двонейронна) рефлекторна дуга складається з 2 нейронів - доцентрового (чутливого) і відцентрового (рухового).
Рефлекси поділяються:
1) безумовні (природжені);
2) умовні (набуті)
3) розумова діяльність.
Умовні рефлекси дають змогу людині пристосувати свою поведінку відповідно до змін зовнішнього середовища. Утворюються умовні рефлекси на базі безумовних. Основою механізму утворення умовних рефлексів є становлення тимчасових нервових зв'язків у корі великого мозку між нервовими центрами безумовного рефлексу й умовного подразника.
Loading...

 
 

Цікаве