WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хронічний остеомієліт - Реферат

Хронічний остеомієліт - Реферат

ХРОНІЧНИЙ ОСТЕОМІЄЛІТ
Хронічний остеомієліт (osteomyelitis chronica) має дві форми: вторинно-хронічну і первинно-хронічну.
Вторинно-хронічний остеомієліт (osteomyelitis chronica secundaria) час-тіше є наслідком гострого гематогенного остеомієліту (хронічний гематоген-ний остеомієліт), відкритих переломів (травматичний остеомієліт) та вогне-пальних поранень ( вогнепальний остеомієліт). До первинно-хронічних осте-омієлітів (osteomyelitis chronica primaria) належать абсцес Броді, аль-бумінозний остеомієліт Ольє, склерозуючий остеомієліт Гарре та антибіотич-ний остеомієліт.
Хронічний гематогенний остеомієліт. Застосування антибіотиків і рання остеоперфорація у значного відсотка хворих дають можливість домогтися добрих наслідків лікування гострого остеомієліту. У решти хворих він переходить у вторинно-хронічний. При цьому після затихання гострих явищ людина може почувати себе задовільно, займатися звичною працею. Але через деякий час, під впливом провокуючих чинників (переохолодження, травма, недоїдання), настає рецидив захворювання. В ураженій ділянці відновлюється біль, з'являються набряк, гіперемія шкіри, піднімається температура тіла, в крові зростає кількість лейкоцитів, збільшується ШОЕ. Все це вказує на те, що в кістці активізувалася латентна інфекція, утворюється гнояк. Після його розкриття (самостійного чи оперативного) стан хворого поліпшується, температура тіла знижується, зникає набряк, стихає біль. Залишається нори
ця, з якої протягом тривалого часу виділяється гній. Її існування підтримують кісткові секвестри. Іноді вони самі виходять через норицевий канал. На рентгенограмі в цей час помітно прояви деструкції кістки, секвестральну коробку і різного розміру ділянки змертвілої кістки. Після їх самостійного відхоцження або оперативного видалення процес затихає, нориці закриваються, і хворий почуває себе добре до наступного загострення.
Ця форма остеомієліту триває звичайно роками або й усе життя.
Усім хворим з норицевою формою хронічного остеомієліту показана фісту-лографія (мал.75). Вона дає можливість простежити за перебігом но-риці, виявити в кістці порожнини, визначити розміри секвестрів. Фісту-лограму виконують шляхом уведення в норицевий хід контрастної масляної (йодоліпол) або водорозчинної речовини з подальшою рентгенографією.
Травматичний і вогнепальний хронічний остеомієліт ускладнює відкриті переломи і вогнепальні поранення. До них належать і ті форми остеомієліту, які розвиваються після металоостеосинтезу.
Усі відкриті переломи чи вогнепальні поранення є інфікованими, але не всі ускладнюються остеомієлітом. Як свідчить досвід минулої війни, остео-мієліт виникав у кожного четвертого пораненого, а при переломах кісток - у кожного другого.
Травматичний і вогнепальний остеомієліт певною мірою відрізняється від гематогенного. При гематогенному остеомієліті інфекція поширюється із середини кістки назовні, при травматичному і вогнепальному - у зворотному напрямку. Гематогенний остеомієліт частіше спричинює моноінфекція, травматичний і вогнепальний - полі-інфекція. При цих видах остеомієліту в тканинах часто є сторонні тіла, яких не буває при гематогенному остеомієліті. При ньому спостерігаються масивніші ділянки секвестрації, ніж при травматичному і вогнепальному. Травматичний і вогнепальний остеомієліт не супроводжуються значни погіршенням загального стану хворог як це буває при гематогенному.
Клінічна картина травматичного вогнепального остеомієліту характері зується млявим, торпідним перебіго" що пов'язане з обмеженою зоною траї мованої ділянки кістки.
Тривалий перебіг хронічного остес мієліту може бути причиною багатьс ускладнень, а саме: амілоїдозу внуї рішніх органів, деформації кісток, пс рушення функції печінки, нирок дефіциту маси тіла, анемії, гіпопротеі немії, патологічних переломів, не справжніх суглобів, малігнізації стіно] нориці.
Лікування вторинно-хронічного ос теомієліту складне, тривале, супровод жується частими оперативними втру чаннями.
Оперативному втручанню переду" консервативна терапія, яка є власні передопераційною підготовкою. Нек передбачено такі моменти: висококало рійне харчування, переливання крові кровозамінників, застосування анабо-лічних гормонів (неробол, ретаболіл) імунологічних препаратів (у-глобулін)
Важливу роль у лікуванні хворих НЕ хронічний остеомієліт відіграє інфу-зійна терапія: 5 % розчин глюкози з інсуліном, вітамінами групи В, аскорбіновою кислотою, панангіном, трента-лом або курантилом, розчином калію хлориду; реополіглюкін, альбумін, протеїн.
Проведення інтенсивної інфузійної терапії сприяє поліпшенню функціо-нальної активності органів і тканин, корекції порушень гомеостазу, полегшує перебіг післяопераційного періоду. Вона забезпечує профілактику тромбоемболічних ускладнень, стимулює репаративні процеси, знижує можливість рецидивів остеомієлітично-го процесу.
Певне місце в лікуванні хронічного остеомієліту відводиться антибактеріальній терапії, хоча вона через затруд-нене проникнення антибіотиків у кістку менш ефективна, ніж при гострому гематогенному остеомієліті.
Місцеве лікування проводять шляхом промивання осередку запалення антисептичними розчинами (хлоргексидин, перекис водню), застосування фізіотерапевтичних процедур (променів УВЧ, грязелікування, парафіно- та озокеритотерапія). Для швидкого лізису некротичних ділянок використовують протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин).
Оперативне лікування показане у разі формування секвестральної ко-робки і чітко вираженої демаркації секвестра.
Для лікування хронічного остеомієліту запропоновано низку оператив-них втручань.
1. Розкриття остеомієлітичної флегмони. У разі закриття нориці гній, не маючи відтоку, просякає сусідні тканини, зумовлюючи міжм'язову та під-шкірну флегмони. Затримка гною супроводжується загальною реакцією організму (підвищення температури тіла, посилення болю, збільшення на-бряку, почервоніння шкіри, зміни складу крові). У більшості хворих операція
має паліативний характер, оскільки залишається осередок інфекції, який з часом може дати нове загострення.
2. Секвестректомія (видалення основного джерела гнійно-некротичного процесу - секвестра). Операція теж має паліативний характер.
3. Вирізування нориці застосовують за наявності її розгалужень і сліпих ходів, склерозування стінок. Перед операцією застосовують контрастну фістулографію.
4. Секвестрнекректомія - повне видалення осередку запалення (сек-вестрів, грануляцій, гною, секвест-ральної капсули в межах здорової кістки з обробкою залишкової порожнини).
Дуже важливо чимось заповнити порожнину в кістці, яка утворилася після операції, позаяк вона не спа-дається. Пропонували це робити гіпсом, м'язом на ніжці, кров'яним згортком, кістковим трансплантатом, яєчним жовтком, очеревиною великої рогатої худоби, колагеновою губкою, імпрегнованою антибіотиками, тощо. Але ці методи виявилися неефективни-ми. Багато із запропонованих матеріалів швидко нагноюються і підтримуютьзапалення. Серед них кращі наслідки дає тампонування кісткової порожнини м'язовим клаптем на ніжці, якщо поряд із кісткою є виражений масив м'язів, звідки можна взяти трансплантат, та губчаста (спонгіозна) тканина кістки.
У разі місцевих ускладнень хронічного остеомієліту (перелом кістки, не-консолідований перелом, великі дефекти кістки) широко застосовують комп-ресійно-дистракційний метод Ілізарова.
У післяопераційний період продовжується комплексна консервативна терапія, застосована до операції. Це - іммобілізація кінцівки, повторні пере-ливання крові і білкових кровозамінників, дезінтоксикаційна терапія, анти біотикотерапія, імунотерапія, фізіотерапевтичні процедури, лікувальна гімнастика і ін.
Первинно-хронічний остеомієліт. Це захворювання розвивається непомітно, поступово. Що
правда, деякі клініцисти вважають, що і в цьому разі остеомієліт починається гостро або підгостро, але клінічна картина не виражена і часто її не помічають.
Первинно-хронічний остеомієліт розвивається за низької вірулентності мікробів і зниженої реактивності організму.
Існує кілька форм первинно-хронічного остеомієліту, які отримали назву за прізвищами авторів, що їх описали.
Внутрішньокістковий абсцес Броді (abscessus Brodie)- обмежений кістковий абсцес, заповнений гнійною, кров'янистою або серозною рідиною, яка локалізується частіше в метафізі великогомілкової кістки або епіфізі. Захворювання починається в молодому віці і може себе проявити через багато років. Хворі скаржаться на ниючий біль у кінцівці, який посилюється вночі або під час фізичного навантаження, локальну болючість під час постукування по ураженій ділянці. Діагноз ставлять на підставі рентгено-логічних даних. У кістці виявляється
Loading...

 
 

Цікаве