WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хвороба дизентерія. ЇЇ природа й лікування - Реферат

Хвороба дизентерія. ЇЇ природа й лікування - Реферат

дитини і затяжний характер перебігу хвороби доповнюють клінічну картину. У дітей першого року життя дизентерія може поєднуватися з колідиспепсією (мі-шана інфекція), що значно погіршує стан хворого і призводить до розладів шлунково-кишкового тракту з хронічним перебігом.
Здебільшого гостра дизентерія, особливо за умови раннього і правильного лікування з постільним режимом і відповідною дієтою, закінчується повним одужанням; проте в окремих хворих дизентерійний процес може тривати до 3-4 місяців (затяжна дизентерія); настають рецидиви то ранні, то більш пізні.
Подекуди, особливо в осіб, які перенесли гостру дизентерію, викликану бактеріями Флекснера, може розвинутись хронічна рецидивуюча дизентерія. Формуванню хронічної дизентерії сприяють супровідні гельмінтози й інвазії найпростішими, недотримання постільного режиму і дієти в гострий період хвороби, а також неповноцінне лікування гострого захворювання на дизентерію, хронічні (в тому числі й професійні) інтоксикації, недостатня імунореактивність в ослаблених хворих та ряд інших факторів.
Зрідка трапляється безперервна форма хронічної дизентерії, яка не знає полегшень.
Хронічній рецидивуючій дизентерії властиві загострення, якг тривають 2-4 тижні і чергуються з періодами благополуччя тривалістю в кілька місяців. Хронічна дизентерія може тривати кілька років, причому такі хворі становлять небезпеку як джерело інфекції. Нестійкі випорожнення і часті загострення дуже турбують хворих, призводять до тимчасової непрацездатності їх. Тривалий перебіг хронічної дизентерії несприятливо позначається на загальному стані хворих, викликає багато суб'єктивних розладів: нестійкий настрій, поганий сон, болі в животі, патологічні випорожнення.
У дітей молодшого віку перебіг гострої дизентерії має ряд особливостей: переважають тяжкі форми (подекуди з вираженою інтоксикацією, зневодненням), часті випорожнення з великими домішками слизу, повільна нормалізація їх. Крім того, в дітей спостерігається особлива схильність до розвитку затяжних форм в разі тривалого виділення збудника з випорожнень.
Діагноз. Для розпізнавання дизентерії потрібен ретельний аналіз епідеміологічних даних і всієї клінічної картини хвороби з використанням лабораторних методів. Уточненню діагнозу сприяє дослідження нижнього відрізка (25-30 см) товстої кишки за допомогою ректороманоскопа, який являє собою оптичний прилад - металева труба (тубус) з освітлювальною лампочкою. Ректороманоскоп вводять у пряму і сигмовидну кишку. До пер-шого ректороманоскопічного дослідження вдаються після зникнення найгостріших явищ, потім повторюють його через 3-4 дні.
Слід підкреслити, що дані ректороманоскопії не є суворо специфічними для дизентерії, проте можуть підтвердити діагноз.
Найбільш вірогідним лабораторним підтвердженням діагнозу є виділення дизентерійних бактерій із випорожнень хворих. Для цього роблять посів теплих випорожнень із судна на середовище Плоскирєва або на бактоагар Ж у чашках Петрі. Якщо немає змоги зробити посів біля ліжка хворого, кал беруть у пробірку з консервуючою сумішшю (розчин сульфату магнію з додаванням гліцерину). Паралельно слід зробити посів калу з прямої кишки хворого. Кал беруть тонкою скляною паличкою з заокругленими кінцями. Роблять також посів промивних вод прямої і сигмовидної кишки після мікроклізми. Попередню відповідь - чи є ріст дизентерійних бактерій - лабораторія дає через день, остаточну (із зазначенням виду бактерій) - через 3 дні. Копрологічне дослідження (розглядання під мікроскопом натив-них препаратів) випорожнень хворого на дизентерію дає змогу виявити збільшений вміст лейкоцитів і еритроцитів, слиз, циліндричний епітелій.
У більш пізні дні захворювання (після 10-11 дня) вдаються до реакції аглютинації; розведена фізіологічним розчином сироватка крові хворого викликає склеювання дизентерійних бактерій. За діагностичний титр реакції беруть розведення сироватки 1 : 200 і вище; в разі повторного дослідження сироватки крові хворих титри реакції наростають. Цей метод можна використовувати і для діагностики хронічної дизентерії, особливо це важливо тоді, коли не було бактеріологічного підтвердження.
Проводячи диференційний діагноз, треба мати на увазі харчові токсикоінфекції, протозойні й токсичні коліти, захворювання товстої кишки іншої етіології, а в окремих випадках враховувати також можливість поліпів і раку прямої кишки (виявляють ректороманоскопічно). Через значну подібність клінічних проявів гострої дизентерії з рядом інших захворювань проводити диференційний діагноз, як правило, нелегко. Якщо немає вираженої загальної інтоксикації організму і спазму сигмовидної кишки, розпізнають аліментарні ентероколіти.
Для амебіазу, крім епідеміологічних даних, характерні правосторонній коліт, наявність у випорожненнях великої кількості слизу, рівномірно забарвленого кров'ю, який нагадує внаслідок цього малинове желе; виявлення тканинних форм гісто-літичної амеби в нативних або забарвлених препаратах випорожнень є вирішальним для діагнозу.
Відрізнити дизентерію від балантидіазу (вони дуже подібні) можна лише на підставі повторних наполегливих досліджень на виявлення балантидій у випорожненнях.
Коліти професійного походження (в осіб, які мають справу з ртуттю) розпізнають на підставі анамнезу, на-! явності ртутного стоматиту і симптомів нефрозонефриту.
Для харчової токсикоінфекції в клінічній картині хвороби характерне переважання симптомів гострого гастроентериту або гастроентероколіту, проте оскільки вони за : клінічним перебігом нагадують- гостру дизентерію, слід повторно проводити бактеріологічні дослідження, а з 8-9 дня - реакцію аглютинації в динаміці (з діагностикумами і аутоштамом).
В разі харчових токсикоінфекцій хвороба звичайно починається з одноразового або повторного блювання, потім з'являються різкі болі в животі, рідкі випорожнення стають частішими, підвищується температура; рідкі калові випорожнення, як правило, без патологічних домішок. Якщо харчові токсикоінфекції викликані бактеріями Бреслау, внаслідок бактеріемії підвищує-ться температура, а нерідко спостерігається й тифоподібна інтоксикація, яка зберігається протягом кількох днів. Багаторазові посіви випорожнень на середовище Плоскирєва дають змогу в значному проценті випадків виявити збудників харчових токсикоінфекцій, які належать до салмонельозної групи; при цьому обов'язково використовують набір з 15-18 типоспецифічних(монореиепторних) аглютинуючнх сироваток для типування.
Лікування і догляд за хворими. В разі гострої дизентерії І в період загострення хронічного дизентерійного процесу обов'язкова госпіталізація з постільним режимом. Рекомендується механічно і хімічно Щадна дієта: кефір, кисле молоко, ацидофілія, свіжий сир, некруто зварене яйце, білі сухарі, невеликі кількості червоної (кетової) або зернистої ікри, вершкове масло до 30 г на добу, слизуваті супи з вівсянки, суп з фрикадельками, парові (перші 4 дні хвороби) котлети, добре проварені каші з рису або гречаної крупи, свіжа відварена риба, кисіль, овочеве пюре, протерті й печені яблука, фруктові, ягідні й виноградний соки, апельсини, мандарини. В міру затихання хворобливих явищ дієту можна розширювати.
Необхідно виявляти і проводити лікування супровідних гельмінтозів: в разі аскаридозу з 6-7 дня хвороби
Loading...

 
 

Цікаве