WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Становлення фармацевтики України як галузі в сучасних ринкових умовах - Реферат

Становлення фармацевтики України як галузі в сучасних ринкових умовах - Реферат

що пов'язано з розширенням номенклатури лікарських засобів, у тому числі безрецептурного відпуску препаратів зарубіжних виробників. Тобто вимоги до кадрового потенціалу зростають і відповідно зростають вимоги до діяльності вузів (факультетів) з підготовки фахівців.
Ринкові відносини, накопичення інформації у галузі фармації, роз-ширення зв'язків України на міжнародній арені у сфері економічної, культурної, наукової, медичної, фармацевтичної, освітньої діяльності потребують постійної роботи з фармацевтичними кадрами. В цьому на-прямі важливе місце відводиться системі післядипломної підготовки фахівців фармації. Важливо, що вона у нас збереглась і на сьогодні активно розвивається. Відповідно до указу Президента України "Про основні напрямки реформування вищої освіти", Закону України "Про освіту", державної національної програми "Освіта", низки постанов Кабінету Міністрів протягом останніх років визначено стратегічні завдання, напрями та шляхи реформування післядипломної ланки освіти. Вперше створені Концепція та Програма розвитку системи післядипломної освіти лікарів і провізорів як складова неперервної освіти, де змінені погляди на її зміст, реформується система діагностики рівня знань і вмінь фахівців на рівні Міжнародних класифікаційних вимог.
Все вищезазначене вселяє впевненість в тому, що необхідний рівеньлікарського забезпечення лікувально-профілактичних закладів та населення не тільки збережеться, а й буде зростати.
Проблема ефективного забезпечення населення України лікарськими засобами породжує цілу низку інших проблем, які органічно випливають одна з одної і пов'язані між собою. Це, насамперед, питання соціального характеру: медичне страхування, ціноутворення, організація рецептур ного та безрецептурного відпуску лікарських препаратів.
Медичне страхування є одним із найважливіших інститутів соціального захисту населення. Сьогодні разом з бюджетною охороною здоров'я в Україні зароджується добровільно-приватне медичне страхуванні двох видів: неперервне та на випадок хвороби, яким займаються десятки страхових компаній, медичних закладів і фармацевтичних фірм. Проте обсяг їх діяльності з медичного страхування незначний і тому суттєвого впливу на рівень медичної та лікарської допомоги вони практично ні мають; позитивний момент - практичний досвід. В Україні існує ряд економічних, правових і соціальних факторів, які гальмують розвиток медичного страхування: населення не має позитивного досвіду взаємовідно син зі страховими компаніями, що сприймаються як ненадійні партнери тому необхідне напрацювання соціально-позитивного іміджу медичної страхування. Соціальна невизначеність статусу і перспектив медичного страхування, податкове законодавство зводить нанівець страхову зацікавленісті роботодавця у впровадженні даного виду страхування, тому що внески здійснюються за рахунок прибутку. Добровільне медичне страхування за рахунок коштів громадян дуже обмежене низьким рівнем реальних прибутків населення. Для загального обов'язкового медичного страхуванні немає економіко-правових умов, які необхідно створити в Україні.
Завдання страхового реформування охорони здоров'я України скла-дається з поетапного експериментального переходу до системи добро-вільного і обов'язкового медичного страхування на основі радикальних змін оподаткування; перегляду старих механізмів фінансування та залу-чення його додаткових джерел; застосування нових методів оплати ме-дичних послуг; децентралізації та приватизації, юридичної самостійності медичних закладів; скорочення зайвих потужностей, а головне - визнання за пацієнтом права вибору.
Найважливішою складовою медичного страхування є страхова ре-цептура, яка повинна бути фінансово-правовим і медичним гарантом на-дання висококваліфікованої та своєчасної лікарської допомоги пацієнтам. Разом з тим страхова рецептура припускає чіткий механізм компенсації вартості медикаментів за рахунок страхових медичних фондів.
Головним критерієм у визначенні страхової рецептури повинно стати раціональне, з точки зору фармакотерапії, використання лікарських препаратів.
Вже сьогодні, зважаючи на обмеженість ресурсів, ми повинні навчитись співвідносити при визначенні вартості лікарської допомоги, кошти на препарат з його фармакотерапевтичною ефективністю і якістю. У зв'язку з великою кількістю пропозицій на фармацевтичному ринку медики та фармацевти мають постійно проводити експертизу препаратів і визначати рекомендовані переліки життєво важливих ліків, що відповідають вищезгаданим вимогам. При цьому необхідно враховувати рекомендації ВООЗ, а також оптимальні схеми лікування за всіма нозологіями. Це велика постійна робота медиків і фармацевтів, яку повинні проводити спеціальні експертні ради (комісії) при МОЗ України. Зазначена проблема особливо актуальна для розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості, виробництва якої повинні бути зорієнтовані насамперед на випуск життєво важливих препаратів за всіма фармакотерапевтичними групами. У цілому страхова рецептура гарантує пацієнтам доступність і якість лікарської допомоги, фармацевтичній промисловості - збут препаратів, аптечній мережі - їх продаж.
Законодавчі гарантії доступності лікарської допомоги, велика соціальна значущість медикаментів у профілактиці та лікуванні пацієнтів (хворих) вимагають, як свідчить світовий досвід, державного регулювання рівня цін. Різні підходи до організації національних систем охорони здоров'я та медичного страхування, велика різниця у розмірах податків зумовлюють велику різницю в оптових і роздрібних цінах на одні й ті ж препарати у різних країнах, і, як наслідок, у споживанні медикаментів. Тільки в країнах ЄС ціни варіюють більше ніж у два рази. Тому визначення соціальне ефективної системи ціноутворення на лікарські засоби є міжнародною проблемою.
Реформування планового ціноутворення в Україні передбачало дію специфічного механізму регіонального регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення, згідно з яким місцеві органи влади установлюють крайній рівень торговельної націнки підприємствам оптової та роздрібної торгівлі.
В цілому склалась позитивна тенденція зниження середнього по Україні рівня торговельних націнок: у 1995 p. - 50 %, у 1996 p. - 45,5 %, у 1997 p. - 44 %, у 1998 p. - 37,1 %. Проте суттєвим недоліком у системі фармацевтичного ціноутворення є значні відміни рівня торговельних націнок по областях України, оптові і роздрібні ціни на лікарські препарати у різних областях і навіть в одному регіоні відрізняються більше ніж
у 2-3 рази. Як правило, високі ціни і в сільській місцевості. І це при нашій дуже низькій платоспроможності населення.
Слід визнати
Loading...

 
 

Цікаве