WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства - Реферат

Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття – розвиток акушерства - Реферат


РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
"Стародавня Греція, Рим, Середньовіччя, 16-17 століття - розвиток акушерства"
Акушерство (від французького accoucher - народжувати) - найдавніша галузь медичної науки, присвячена вивченню фізіологічних і патологічних процесів, що відбуваються в організмі жінки у зв'язку з зачаттям, вагітністю, родами і післяродовим періодом, а також профілактиці патологічних процесів. Акушерство - частина гінекології (gyne - жінка, logos - слово, вчення), тобто науки, яка вивчає нормальну діяльність жіночого організму, а також профілактику і терапію захворювань, пов'язаних з анатомо-фізіологічними особливостями жінки.
У період первіснообщинного ладу жінка народжувала без будь-якої допомоги; іноді їй подавала допомогу старша в сім'ї.
У період рабовласницького ладу почалось формування "храмової" медицини і професійного лікування.
Видатним лікарем Стародавньої Греції, "батьком медицини" був Гіппократ (459-377 pp. до нашої ери); матір'ю його була відома акушерка Фенарета.
Гіппократа вважають автором великої праці з медицини, так званого "Гіппократового збірника". У ньому є такі розділи, як "Про природу жінки", "Про жіночі хвороби", "Про безплідність".
Уявлення Гіппократа в акушерстві були дуже примітивними. Так, він вважав, що роди настають внаслідок недостатнього живлення плода на дев'я-тому місяці його розвитку; плід починає посилено рухатись, упирається ніжками в дно матки і відкриває матковий зів.
Акушерські уявлення єгипетських лікарів були більш обгрунтованими, очевидно, внаслідок вивчення анатомії не на тваринах, а на трупах людей. Так, вони вважали, що причиною патологічних родів є неправильна будова таза і хребта, поперечне положення плода, трудне розкриття маткового зіва. Разом з тим вони поділяли погляд Гіппократа, що роди при тазовому передлежанні плода не можуть пройти самостійно.
Ця помилкова думка трималася в акушерстві протягом тривалого часу й зумовила застосування небезпечних і травматичних плодоруйнуючих опера-цій.
Лікарі Риму і Греції застосовували, крім ембріотомії, зіскоблювання шийки, зондування матки та операцію кесаревого розтину. Але кесарів розтин застосовували тільки після смерті матері з метою врятування життя дитини.
Акушерську допомогу в Стародавній Русі подавали старші в сім'ї чоловіки; проте були не тільки лікарі-чоловіки, а й лікарі-жінки (наприклад, Євпраксія-Зоя, XII ст.). Але успішний розвиток науки, в тому числі й медицини, був різко порушений монгольським ігом (1237-1480).
У період феодалізму розвиток акушерства різко загальмувався. Далися взнаки гноблення християнської та ісламської релігії і пануюче тоді уявлен-ня, що лікарям-чоловікам принизливо і непристойно займатися акушерством. Тільки в окремих творах тих часів знайшли відображення нові методи дослідження або знову рекомендувались давно забуті операції.
У знаменитому "Каноні лікарської науки" таджицького лікаря Абу Алі Ібн-Сіни (Авіценна -980-1037) є розділи з акушерства та жіночих хвороб. У них згадуються операції повороту плода на голівку, зведення ніжки плода, краніо- та ембріотомія.
При виборі операції Ібн-Сіна вважав за необхідне враховувати стан здоров'я жінки і можливість перенести операцію.
Період виникнення капіталізму характеризувався бурхливим розвитком наук, у тому числі природознавства. На цей час (XVI ст.) припадають глибокі анатомічні дослідження Везалія, Фаллопія, Євстахія, Боталло. Великимдосягненням акушерства було впровадження в практику Амбруазом Паре (150&-1590) давно забутої операції повороту плода на ніжку, а також відкриття першої в історії повивальної школи при паризькому госпіталі.
XVII і XVIII ст. характеризувалися дальшими успіхами у вивченні аку-шерства. Так, французький акушер Франсуа Морісо (1637-1709) опублі-кував трактат про хвороби вагітних жінок, в якому знайшли відображення не тільки раніше розроблені розділи акушерства, а й його власний досвід. Морісо спростував погляд про, значне розходження лобкового зчленування під ,час родів, про більшу життєздатність 7-місячних, дітей, ніж 8-місячних. Він допускав можливість самовільних родів при тазовому передлежанні, рекомендував поворот на ніжку плода, запропонував спосіб звільнення голівки.
У XVII ст. Чемберлен винайшов акушерські щипці (Англія). Але сім'я Чемберленів тримала в таємниці свій винахід і використовувала його для наживи. Інструмент було виявлено в їхньому будинку тільки в XIX ст. Тому винахідником акушерських щипців справедливо вважають нідерландського хірурга й анатома Пальфіна, який у 1723 р. повідомив про свій інструмент у Паризькій медичній академії (розд. XXXVI).
До XVIII ст. належать чудові анатомічні праці: Девентера "Novumlumen" ("Новий світ", 1701), у якій вперше було докладно описано загально рівно-мірнозвужений і плоский таз, і Хантера (Гунтер) "Anatomia uteri humani gravidi" ("Анатомія людської вагітної матки", 1774). Французький акушер Жан Луї Боделок (1746-1810) запропонував зовнішнє вимірювання таза, яким користуються і тепер; англійський акушер Смеллі (1697-1763) звернув увагу на значення вимірювання діагональної кон'югати таза, описав нормальний механізм родів і його відхилення при вузьких тазах, сконструював нову модель щипців та "англійський" замок до них. Засновником чеської акушерської школи наприкінці XVIII і на початку XIX ст. був Юнг-ман (1775-1854).
Серед видатних акушерів XVIII ст. видне місце посідав Нестор Максимо-вич Максимович-Амбодик. (1744-1812), якого справедливо називають "батьком російського акушерства". Н. М. Максимович-Амбодик був широко освіченим ученим-енциклопедистом, автором першого великого оригіналь-ного російського посібника з акушерства (в шести частинах) "Искусство повивання, или наука о бабичьем деле" (1784-1787). Він був палким пат-ріотом своєї батьківщини, вперше запровадив викладання акушерства ро-сійською мовою, навчаючи учнів не тільки теоретично і на фантомі, а й у клініці, вперше у Петербурзі наклав акушерські щипці. При веденні родів Н. М. Максимович-Амбодик рекомендував обережність, відмовлення від по-спішного застосування акушерських операцій. Треба зазначити, що умови роботи Н. М. Максимовича-Амбодика були дуже важкі: так, його прогресив-ні пропозиції зустрічали вороже, перевагу віддавали іноземцям, головним чином німцям, незалежно від їхньої кваліфікації.
Велике значення для розвитку акушерської науки мало відкриття в ряді міст (Страсбург - 1728; Берлін - 1751; Москва - 1751; Прага - 1770; Петербург -1771; Париж - 1797) родильних будинків. Але невдовзі після організації їх лікарі натрапили на тяжкі, часто смертельні ускладнення - "родильну гарячку" (післяродовий сепсис). Пандемії цієї "гарячки" були справжнім лихом родильних будинків і в першій половині XIX століття.
Loading...

 
 

Цікаве