WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Спостереження та догляд за хворими після операцій на голові, обличчі та шиї - Реферат

Спостереження та догляд за хворими після операцій на голові, обличчі та шиї - Реферат

злоякісних пухлин язика, мигда-ликів, щелеп, остеомієліту щелепи виконують звичайно під наркозом, і тому в післяопераційний період, особливо в перші години його, треба неухильно спостерігати за хворим у відділенні інтенсивної терапії та реанімації до виходу його зі стану наркозу.
Хворі повинні лежати горизонтально без подушки з повернутою набік головою - для запобії-ання асфіксії язиком чи блювотними масами. Під підборіддя та рот треба класти марлеву серветку або шматок вати для стікання слини з домішкою крові. Знеболювання після операції повинно бути повноцінним, проте таким, що не пригнічує дихання (без опіатів). Хворі мають отримувати кисень через носовий катетер.
Пригнічення кашлю, салівації та секреції бронхіальних залоз важливе для нормального перебігу післяопераційного періоду (створює спокій, поліпшуєдухання, зменшує ризик аспірації та асфіксії). Його досягають уведенням невеликих доз аміназину та атропіну сульфату.
Хворих, оперованих у ділянці порожнини рота під місцевим знеболюванням, відразу після операції кладуть набік, дещо нахиляють голову до грудей (для полегшення пасивного виділення слини та крові). Під підборіддя ставлять лоток, у який стікають слина та кров.
На другу добу після операції хворим, оперованим у ділянці порожнини рота, прополіскують останню 0,001 % розчином калію перманганату та протирають ватною кулькою, змоченою цим самим розчином, зуби. Пізніше полоскати рот можна перевареною водою з натрію гідрокарбонатом (1-2 % розчином).
Дітей грудного віку, оперованих з приводу щілин піднебіння та губ, годують природним шляхом материнським молоком (рідше) або через уведений через ніс у шлунок зонд молоком матері чи стерильною дитячою сумішшю.
Дорослих хворих годують або рідкою стерильною охолодженою до кімнатної температури їжею, або такою самою їжею через зонд (назогастральний).
Операції на шиї та її органах виконують як під наркозом, так і під місцевим знеболюванням. Тому догляд за хворими дещо відрізняється і залежить від часу повного виходу хворих зі стану наркозу.
Головними у догляді за цими хворими (незалежно від виду знеболювання) є забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів, виявлення та своєчасне усунення причин, що можуть зумовити асфіксію, та достатнє забезпечення хворих свіжим, багатим на кисень повітрям.
Пов'язки на рану шиї накладають клейові, а не бинтові (для запобігання стисканню шиї). Положення хворих після операції (хворих, оперованих під наркозом, - після виходу з нього) - у ліжку з дещо підвищеним головним кінцем. Медсестра уважно стежить за поведінкою і характером дихання хворих, станом пов'язки (просякання кров'ю) та тканин біля рани, кольором шкіри та слизової оболонки губ, частотою пульсу та температурою тіла.
Найнебезпечнішими у ранній післяопераційний період є звуження чи стискання трахеї внаслідок ларинго-спазму, паралічу гортанних нервів (особливо двобічного після тиреоїдек-томії чи резекції щитовидної залози), набряку голосових зв'язок гортані чи стискання трахеї гематомою у разі кро-вотечі із зашитої рани.
Всі ці ускладнення призводять до асфіксії, що може закінчитись смертю
хворого. Тому про будь-які зміни в диханні хворих (прискорення його, ціаноз, стридорозне дихання) після операції на шиї треба негайно доповідати лікарю, який має оглянути хворого і у разі потреби змінити пов'язку (особливо за значного її просочування кров'ю) і навіть провести ревізію рани (при гематомі), призначити спазмолітичні та протинабрякові препарати, оксигена-цію чи навіть інтубацію трахеї або тра-хеостомію.
Хворі можуть пити навіть у день операції, а їсти рідку та напіврідку негарячу їжу - на другу добу.
При травмі верхньогортанного нерва, що можливо при струмектомії та видаленні пухлин у ділянці шиї, у хворих спостерігається закидання їжі в гортань, спричинюючи кашель та явища задишки (асфіксії). У разі цього ускладнення хворим треба рекомендувати ковтати рідку їжу малими порція-ми та в положенні сидячи, нахиливши голову донизу.
У разі невеликого просякання пов'язки кров'ю треба її змінити або додатково накласти перев'язний матеріал (просякання пов'язки спостерігається у цих хворих майже завжди, оскільки в більшості випадків рани дренують гумовими смужками чи трубочками для профілактики ге-матом та стискання трахеї).
Дренажі з ран видаляють через 24- 48 год і шви знімають рано - через 4- 5 діб.
Інфікування ран на шиї після операції з приводу неінфекційних (неза-пальних) захворювань спостерігається рідко завдяки доброму кровопостачанню тканин і органів шиї.
Після операцій на шиї з приводу запальних процесів (флегмон) та травм проникаючого характеру треба звертати увагу на загальний стан хворого, особливо температуту тіла та біль і його поширення на середостіння (медіа-стиніт), а також на пов'язку, зокрема просякання її кров'ю чи слиною. Останнє свідчить про кровотечу або проникаючу травму стравоходу.
За наявності фістули стравоходу хворих годують за допомогою уведеного в шлунок через ніс (або гастростому) зонда, в який вливають рідку страву. Пов'язку хворого з фістулою стравоходу або трахеї (після екстирпації гортані чи тра-хеостомії) треба міняти часто, а шкіру змащувати пастою Лассара та мазями, що містять кортикостероїди, для профілактики та лікування дерматиту й мацерації шкіри.
Хворим з патологічними процесами в ділянці шиї, головним чином з пухлинами різних тканин та органів її (гортань, щитовидна залоза), стенозом гортані різного походження, в тому числі й двобічним паралічем нижньо-гортанних нервів, та хворим з травма
ми мозку нерідко буває показана тра-хеостомія (тимчасова чи постійна). У цьому разі медична сестра повинна стежити, аби трубка в трахеостомі розташовувалась правильно, та періодично очищати її від слизу й гною шляхом їх аспірації катетером.
Якщо слиз дуже густий, його розріджують введенням у трахею 3 % розчину натрію гідрокарбонату (2-Змл) чи хімотрипсину. Сестра повинна вміти замінити внутрішню трубку у разі її закупорки або випадання з трахеї. Якщо виникли якісь труднощі з виконанням цієї процедури, медсестра мусить своєчасно інформувати про це лікаря.
Loading...

 
 

Цікаве