WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Спостереження та догляд за хворими після операцій на голові, обличчі та шиї - Реферат

Спостереження та догляд за хворими після операцій на голові, обличчі та шиї - Реферат

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД
ЗА ХВОРИМИ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЙ
НА ГОЛОВІ, ОБЛИЧЧІ ТА ШИЇ
Операції на голові, її м'яких тканинах проводять у хірургічних відділеннях загального профілю. Оскільки такі втручання виконуються або у разі відкритих травм (ран) м'яких тканин голови без ушкоджень мозку чи з легкими формами струсу його, або при патологічних процесах чи захворюваннях м'яких тканин (опіки, пухлини і пухлиноподібні утворення - атерома, дермоїдна кіста), догляд за такими хворими практично не відрізняється від догляду за хворими, оперованими на інших ділянках тіла.
Головним чином стежать за станом пов'язки, просяканням її, кольором рідини, що змочує пов'язку, - кров чи світло-рожева рідина, та за поло-женням пов'язки на рані. М'які тканини голови дуже добре постачаються кров 'ю, і тому кровотеча після операцій на голові буває частіше, ніж у разі операцій на поверхневих м'яких тканинах і інших ділянках тіла.
Сильне просякання пов'язки повинно викликати у медичної палатної сестри насамперед підозру на значну кровотечу з рани, вона має проінформувати про це хірурга чи лікаря-ординатора палати.
За незначної кровотечі відповідно до рішення лікаря пов'язка може бути замінена на нову чи поверх старої додатково накладають перев'язний матеріал та інші допоміжні засоби (прикладання мішечка з піском, міхура з холодною водою чи іншого тягаря).
За значної кровотечі, що може бути зумовлена недостатнім механічним гемостазом, рідше - порушенням згортання крові, і яка може тривати, особ-ливо у хворих з можливими відхиленнями в системі згортання крові, значний час і після заміни пов'язки та інших заходів консервативного характеру, або у разі розвитку після кровотечі підшкірної гематоми, переважно потрібна оперативна ревізія рани - повторне взяття хворого на операційний стіл, зняття швів з рани та зупинка крово
течі чи видалення гематоми - перев яз-ка кровоточивої судини (накладання лігатури), термокоагуляція тощо. Проте не тільки загальні ускладнення можливі у оперованих на м'яких тканинах голови.
Через анатомо-фізіологічні особливості операцій на голові у хворих частіше можливі реакції загального типу на травму та анестезуючі засоби у вигляді диспепсичних явищ (нудоти, блювання або запаморочення) чи так званого ортостатичного колапсу (зниження артеріального тиску та короткочасної непритомності під час піднімання з ліжка, переходу у положення стоячи).
У хворих, оперованих з приводу рани голови, з наявністю в анамнезі порушення функції мозку може розвинутися в подальшому в післяоперацій-ний період тяжкий синдром ураження мозку - стиснення його гематомою.
Це супроводжується такими ознаками, як головний біль, що наростає, сповільнення пульсу, розширення зіниць, а зрештою непритомність і судоми. Тому за хворими, оперованими з приводу травми м'яких тканин та з мож-ливим синдромом струсу мозку, треба в післяопераційний період дуже пильно спостерігати, уважно прислухатися до їх скарг, періодично промацувати пульс та визначати його частоту і за появи навіть незначних змін у самопочутті хворого інформувати про це лікаря.
Нейрохірургічні втручання на голові, що виконуються звичайно в спеціалізованих нейрохірургічних відділеннях, зокрема трепанація черепа з маніпулюванням на мозку чи ревізією черепної порожнини з втручанням на оболонках мозку, належать до дуже складних операцій з можливими різноманітними ускладненнями в післяопераційний період - набряком моз-ку, інфекцією (менінгіт чи менінго-енцефаліт, абсцес мозку, сепсис), травматичною епілепсією, кровотечею як у порожнину черепа, так і зов-нішньою тощо.
Всі ці ускладнення спричинюють значні порушення діяльності мозку та механізмів, що регулюють різні системи організму, зокрема дихання, кро-вообігу, обміну, травлення та ін.
Безпосередній післяопераційний період у таких хворих дуже часто ускладнюється блюванням, яке може мати подвійний генез - унаслідок як травматичного подразнення центрів довгастого мозку (парасимпатичних), так і хімічного, наркотичного. Тому в реанімаційних відділеннях (відділеннях інтенсивної терапії) таких хворих після операції кладуть на спину, повернувши голову убік (у разі початку блювання хворого зразу кладуть на бік). Це запобігає аспірації блювотних мас та асфіксії. Нерідко у цих хворих спостерігаються і такі ускладнення, як психічне та моторне збудження (включно із судомами та травматичною епілепсією), під час якого хворі можуть зривати пов'язку. Тому медперсонал повинен своєчасно помітити всі відхилення в стані хворого з травмою голови чи в післяопераційний період та інформувати про це лікаря для негайного вжиття відповідних заходів.
Детальні принципи догляду за нейрохірургічними хворими викладено в підручниках з нейрохірургії.
Догляд за хворими після операцій у ділянці обличчя (їх проводять переважно під місцевим чи внутрішньовенним наркотичним знеболюванням), виконаних з приводу пухлин, травм та запальних процесів, практично мало чим відрізняється від догляду за хворими після операцій на м'яких тканинах у інших ділянках тіла.
Звертати проте потрібно увагу на виражений більшою мірою, ніж у інших ділянках тіла, набряк (травматичний) тканин обличчя, який може про-являтися звуженням щілини ока, аж до її повного закриття, та деяким обме-женням ротового отвору.
У таких випадках медсестра повинна промивати око (його щілину та частково кон'юнктивальний мішок) перевареною теплою водою чи стерильним теплим ізотонічним (0,9 %) розчином натрію хлориду. Це роблять кулькою із стерильної вати.
Після цих операцій, особливо з при
воду запальних процесів (карбункул губ, абсцедуючий фурункул), хворі повинні їсти лише рідкі та напіврідкі страви, менше говорити.
Операції в порожнині рота та ротової частини глотки (щілини губ та піднебіння, пухлини, кісти, видалення зубів, резекція щелепи, тонзилекто-мія, розтин заглоткових та метатонзи-лярних абсцесів тощо) складніші й не-безпечніші, тому хворі потребують ретельнішого догляду, насамперед щодо запобігання аспірації слини, крові, часток тканин у дихальні шляхи, адже це може призвести до асфіксії чи пневмонії та абсцесу легень тощо.
Операції з приводу вад піднебіння та
Loading...

 
 

Цікаве